Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 161/13856/21

провадження № 61-9940св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») про визнання недійним договору іпотеки, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 15 серпня 2006 року № 86706722, укладений між ОСОБА_2 та АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, просила накласти арешт на квартиру, загальною площею 51,90 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчиняти дії щодо її відчуження.

Заява мотивована тим, що вказана квартира є спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_2 , перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк», без її згоди може бути відчужена на користь третіх осіб. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо поновлення порушеного права позивачки на мирне володіння майном.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на двокімнатну квартиру, загальною площею 51,90 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ,із забороною вчиняти дії щодо її відчуження. Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті.

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року АТ «Укрексімбанк» направило поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги заяви про забезпечення позову є безпідставними.

Пред`явлений позов є позовом немайнового характеру. Вимоги про недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню та не залежить від наявності у позивача власності на об`єкт нерухомого майна.

Застосування судом такого заходу забезпечення позову як арешт або заборона відчуження, враховуючи існуючі фактичні обставини, є недоцільним та неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Висновок суду першої інстанції про відсутність необхідності долучати до заяви про забезпечення позову належні та допустимі докази існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, суперечить нормам статей 80 81 ЦПК України. Позивачка не надала до суду належні та допустимі докази на підтвердження підстав забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції помилково послався на постанови Верховного Суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/5916/18, від 05 серпня 2019 року в справі № 910/16586/18, від 03 листопада 2020 року в справі № 910/7716/20.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає: суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 149 150 ЦПК України, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20, у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, від 01 листопада 2021 року у справі № 766/22071/18, провадження № 61-7591св19.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 заперечує проти доводів АТ «Укрексімбанк», просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що між сторонами у справі існує спір, тому є підстави припускати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

АТ «Укрексімбанк» не обґрунтувало можливих негативних наслідків вжиття заходів забезпечення позову, не надало докази їх настання.

Відсутність позовних вимог майнового характеру не є передумовою для неможливості вжиття заходів забезпечення позову, оскільки забезпечення позову можливе і до пред`явлення таких вимог.

Незважаючи на відсутність у оскаржуваних судових рішеннях деталізованої аргументації на всі доводи сторін, оскаржувані судові рішення є такими, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства та прийняті з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав порушення судами попередніх інстанцій статей 149 150 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Укрексімбанк» про визнання недійним договору іпотеки.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру, загальною площею 51,90 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчиняти дії щодо її відчуження.

Заява мотивована тим, що вказана квартира є спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк», без її згоди може бути відчужена на користь третіх осіб. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо поновлення порушеного права позивачки на мирне володіння майном.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою-другою статті 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Під час оцінки зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру на АДРЕСА_1 та заборони вчинення реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 646/5878/20, провадження № 61-2564св21 (за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ТОВ «ФК «Маніту» про припинення договору іпотеки та визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними), зроблено правовий висновок, що вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у позивача власності на житловий будинок (предмет іпотеки). За вказаних обставин, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони на відчуження предмета договору іпотеки не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-11744св20, за позовом про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними дійшов висновку, що предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру, забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, від 01 листопада 2021 року у справі № 766/22071/18, провадження

№ 61-7591св19, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсним договору іпотеки, тобто з немайновою вимогою.

На момент звернення до суду з позовом у цій справі та із заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 є власником указаної квартири, а іпотекодержателем указаного об`єкта нерухомого майна - АТ «Укрексімбанк».

Позовних вимог, пов`язаних з наслідками недійсності оспорюваного правочину, ОСОБА_1 не заявила.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18) зазначено, що позивач просив визнати недійсними договори позики без застосування правових наслідків недійсності цих правочинів, тому у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру. Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майноне є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними без вчинення додаткових дій для цього. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі.

За фактичних обставин у цій справі, враховуючи, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивачки), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 .

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, помилково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру на АДРЕСА_1 та заборони вчинення реєстраційних дій щодо відчуження нерухомого майна до закінчення розгляду справи № 161/13856/21.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права щодо задоволення заяви про забезпечення позову, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого АТ «Укрексімбанк»судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 481,00 грн, з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк»підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуАкціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 рокускасувати, ухвалити нове рішення.

У забезпеченні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили змоменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко