Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 161/16800/15-ц

провадження № 61-8194св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом: Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Приморський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області,

відповідачі за зустрічним позовом: Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Приватне підприємство «Де-На Плюс»,

треті особи: ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ у Волинській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, ОСОБА_2 , Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області про встановлення факту та усунення перешкод e користуванні та розпорядженні майном, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Приватного підприємства «Де-На Плюс», треті особи: ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, про визнання недійсним договору, визнання недійсним довідки-рахункf, скасування реєстрації права власності, визнання права власності та поновлення реєстрації

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року у складі судді Домусчі Л. В.та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт належності йому на праві власності автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» кузов НОМЕР_1 , 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві власності автомобілем марки «TOYOTA CAMRY» шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати йому цей транспортний засіб.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що у травні 2014 року він придбав автомобіль «TOYOTA CAMRY». Купівля відбулася згідно з довідкою-рахунком від 20 травня 2014 року серії ВІА № 266241, на підставі якої було зареєстровано автомобіль на його ім`я, видано тимчасове свідоцтво про реєстрацію на вказаний транспортний засіб та отримано державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . 10 липня 2014 року він отримав постійне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . 23 вересня 2014 року спірний автомобіль під його керуванням затримали працівники Державної автомобільної інспекції у місті Луцьку як такий, що перебуває у розшуку. Заяву про розшук він не подавав. Пізніше йому стало відомо, що 03 травня 2014 року за заявою попереднього власника ОСОБА_2 . Київський районний відділ Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області зареєстрував кримінальне провадження. Відомості про розшук автомобіля було внесено лише 30 серпня 2014 року. Вважаючи себе законним власником спірного автомобіля, який, на його думку, незаконно переданий ОСОБА_2 , просив позов задовольнити.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля «ТОYОТА САМRY», кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який змінено на державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який оформлений довідкою-рахунком від 20 травня 2014 року № ВІА266241, виданою Приватним підприємством «Де-На Плюс» (далі - ПП «Де-На Плюс») 28 лютого 2015 року на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсною довідку-рахунок від 20 травня 2014 року № ВІА266241, видану ПП «Де-На Плюс» 28 лютого 2015 року на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на автомобіль «ТОYОТА САМRY»; визнати за ним право власності на автомобіль «ТОYОТА САМRY»; поновити за ним реєстрацію права власності на автомобіль «ТОYОТА САМRY».

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що 14 грудня 2013 року він придбав спірний автомобіль, яким користувався також його син ОСОБА_3 03 травня 2014 року невстановлені особи незаконно, із застосуванням фізичного насилля, заволоділи цим автомобілем. 03 липня 2014 року, після виходу ОСОБА_3 з лікарні за фактом незаконного заволодіння автомобілем відкрито кримінальне провадження. 21 липня 2014 року автомобіль оголошено у розшук. Пізніше йому стало відомо, що 20 травня 2014 року на підставі довідки-рахунка, виданої ПП «Де-На Плюс» у місті Луцьку, 10 липня 2014 року спірний автомобіль було відчужено ОСОБА_1 , про що видано відповідне свідоцтво. На підставі ухвали слідчого судді від 15 вересня 2014 року автомобіль вилучено у ОСОБА_1 . На його думку, перереєстрація автомобіля відбулася незаконно, оскільки він не мав наміру продавати цей автомобіль, ніколи у місті Луцьку не був, з ОСОБА_1 не зустрічався, грошей від нього не отримував. Автомобіль вибув з його володіння поза його волею.

Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 20 вересня 2016 року прийняв до спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 09 лютого 2017 року у задоволенні первісного позову відмовив. Зустрічний позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «ТОYОТА САМRY»(кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який змінено на НОМЕР_2 ). Скасував реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на автомобіль «ТОYОТА САМRY». В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що перереєстрація автомобіля «TOYOTA CAMRY» проведена незаконно, без відома власника ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу. Довідка-рахунок видана ПП «Де-На Плюс» з порушеннями чинних на той час нормативно-правових актів (пункт 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388), а саме за відсутності власника та документів щодо уповноваження особи на здійснення відчуження автотранспортного засобу, виписка довідки-рахунка від 20 травня 2014 року № ВІА266241 та перереєстрація автомобіля на іншого власника є незаконною і підлягає скасуванню. Крім того, ця довідка не підписана посадовими особами ПП «Де-На Плюс», що також свідчить про її оформлення з порушенням вимог законодавства України.

Суди розглядали справу неодноразово.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 13 липня 2017 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 07 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 07 березня 2019 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 поза його волею, довідка-рахунок з продажу спірного автомобіля оформлена з численними порушеннями законодавства, за відсутності власника-продавця та покупця, а тому правильним є висновок суду про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 . Також суд зазначив, що доводи заявника про безпідставність відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження в частині зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 вже звертався до суду з аналогічним позовом, не заслуговують на увагу, оскільки суб`єктний склад учасників за зустрічним позовом, його предмет у цій справі є відмінними від складу учасників і предмета позову у справі № 520/16215/14-ц.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, відмовляючи в задоволенні його позову, суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявність відкритого кримінального провадження, безпідставно виходили з того, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 у зв`язку з вчиненням злочину, оскільки наявність відкритого кримінального провадження жодним чином не свідчить про факт вчинення злочину, а лише підтверджує, що було вчинено діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення. Суди всупереч вимогам статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшли висновку про те, що його не можна вважати добросовісним набувачем транспортного засобу, оскільки немає доказів того, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 злочинним шляхом. Він законно набув право власності на автомобіль «TOYOTA CAMRY», а передання цього автомобіля ОСОБА_2 є безпідставним і таким, що порушує його права як власника цього майна. Суди не врахували того, що предмет, підстави та суб`єктний склад за зустрічним позовом у цій справі є ідентичними вимогам і складу осіб, що були предметом розгляду у справі № 520/16215/14-ц.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що він не мав наміру на продаж належного йому автомобіля, грошові кошти від ОСОБА_1 чи іншої особи не отримував, будь-яких документів щодо продажу автомобіля не підписував, тобто спірний транспортний засіб вибув з його володіння незаконним шляхом. Суди правильно виходили з того, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем автомобіля. Доводи касаційної скарги, що склад учасників і вимоги, заявлені у зустрічному позові, ідентичні з вимогами та суб`єктним складом осіб у справі № 520/16215/14-ц, є безпідставними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 жовтня 2019 року справа № 161/16800/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 14 грудня 2013 року ОСОБА_2 придбав автомобіль «TOYOTA CAMRY», кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, 2003 року випуску. Йому видано державний номерний знак НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14 грудня 2013 року НОМЕР_5 . Цим автомобілем на законних підставах також користувався ОСОБА_3 , який є рідним сином ОСОБА_2

03 травня 2014 року близько 18 год 00 хв невстановлені особи на Адміральському проспекті в місті Одесі, біля кінотеатру «Вимпел», за попередньою змовою із застосуванням насильства та погроз незаконно заволоділи автомобілем «TOYOTA CAMRY», яким керував ОСОБА_3 . За цим фактом було відкрито кримінальне провадження № 12014160500005877 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 122, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Спірний автомобіль у межах кримінального провадження був оголошений у розшук як викрадений. Дата внесення до АІС «УГОН» 21 липня 2014 року, ініціатор розшуку - Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (кримінальне провадження 12014160500005877).

23 вересня 2014 року автомобіль «TOYOTA CAMRY», зареєстрований на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 10 липня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 був затриманий.

Під час затримання автомобіля старший слідчий СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Зелений О. О. відібрав пояснення у ОСОБА_1 , в яких той пояснив, що автомобіль придбав у малознайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_4 , гроші передавав йому безпосередньо, до торгівельної організації з приводу оформлення довідки-рахунка він не звертався, Луцьке МРЕВ з приводу перереєстрації на своє ім`я спірного автомобіля не відвідував, особисто заяву на перереєстрацію до Луцького МРЕВ не надавав, власника автомобіля «TOYOTA CAMRY» не бачив та особисто з ним не знайомий. До Луцького МРЕВ звернувся лише 21 липня 2014 року для заміни тимчасового свідоцтва про реєстрацію на постійне.

15 вересня 2014 року ухвалою слідчий суддя в межах розслідування кримінального провадження № 12014160500005877 постановив ухвалу про тимчасовий доступ до речей та документів. На підставі цієї ухвали спірний автомобіль було вилучено співробітниками Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Під час вилучення автомобіля ОСОБА_1 було допитано як свідка, з попередженням його про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 385 КК України, і ОСОБА_1 повністю підтвердив свої попередні пояснення щодо фактів та обставин придбання спірного автомобіля.

Також слідчий з УДАІ УМВС України у Волинській області вилучив документи, які стали підставою для реєстрації в РЕП ДАІ Волинської області автомобіля «TOYOTA CAMRY».

Під час розслідування кримінального провадження № 12014160500005877 слідчий встановив, що 20 травня 2014 року ПП «Де-На Плюс» видало довідку-рахунок серії ВІА №266241, на підставі якої здійснено перереєстрацію автомобіля «TOYOTA CAMRY», кузов НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ,з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 . Під час перереєстрації було видано тимчасове свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 та отримано державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

З довідки-рахунка на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що вона була видана на підставі договору комісії (без зазначення дати та сторін). Разом з цим договір комісії ОСОБА_2 не підписував, жодних доручень третім особам для його підписання не надавав, що підтверджується відповідними виписками з державного реєстру.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури належать зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у Державтоінспекції і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в Державтоінспекції.

Усі графи довідки-рахунка, акта приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою суб`єкта господарювання та скріплюються круглою печаткою. У графу «вартість» вноситься вартість продажу транспортного засобу або складової частини, що має ідентифікаційний номер, у грошовій одиниці України (пункт 14 згаданого вище порядку у відповідній редакції).

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 79 ЦПК України ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову, оскільки спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 поза його волею, а довідка-рахунок з продажу спірного автомобіля оформлена з численними порушеннями законодавства і за відсутності власника-продавця та покупця.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, ОСОБА_2 підтвердив своє право власності на спірний автомобіль, який незаконно вибув з його володіння.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 у зв`язку з вчиненням злочину, не спростовує висновків судів про незаконність позбавлення ОСОБА_2 права власності на транспортний засіб.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди всупереч вимогам статті 388 ЦК України дійшли висновку про те, що його не можна вважати добросовісним набувачем транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не довів того факту, що він є добросовісним набувачем спірного автомобіля в розумінні статті 388 ЦК України, оскільки не довів того, що придбав автомобіль за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами того, що предмет, підстави та суб`єктний склад за зустрічним позовом у цій справі є ідентичними вимогам і складу осіб, що були предметом розгляду у справі № 520/16215/14-ц, обґрунтовано спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що суб`єктний склад учасників за зустрічним позовом, його предмет у цій справі є відмінними від складу учасників і предмета позову у справі № 520/16215/14-ц.

Розглядаючи спір, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій і не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко