ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2025 року
м. Київ
справа № 161/17973/23
провадження № 61-2155 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сохацький Андрій Володимирович,
відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Слово Волині»,
представник ОСОБА_2 - адвокат Кінах Яна Валеріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кінах Яни Валеріївни,
на додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року
у справі у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» (далі - ТОВ «Слово Волині») про захист честі, гідності, ділової репутації
та спростування інформації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є громадським діячем, фізичною особою-підприємцем, засновником (власником) товариств та приватних підприємств, займається благодійною роботою. Його основна діяльність пов`язана зі здачею в оренду комерційної нерухомості, він особисто контактує із суб`єктами господарювання - потенційними або чинним орендарями, співпраця з якими
є стратегічно важливою на загальнодержавному рівні.
Указував, що він здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, добросовісно, забезпечує робочі місця, має хорошу репутацію, дотримується узятих на себе зобов`язань, небайдужий до чужих проблем та завжди готовий прийти на допомогу.
ОСОБА_2 та її сім`я, маючи на меті корисливі мотиви та стійкі, неприязні стосунки з ним, із червня 2020 року вчиняли протиправні дії, спрямовані
на плямування його честі, гідності та ділової репутації.
Така неприязнь почалася після смерті його батька, який був відомим підприємцем у місті Луцьку, збудував чимало об`єктів нерухомості та був власником декількох торгових центрів. У чоловіка ОСОБА_2 виникла підозра, що він набув
у власність майно свого батька на підставі недійсних правочинів. Відповідні спори між ними вирішувалися в судовому порядку, всі позови чоловіка ОСОБА_2 до нього судами були залишені без задоволення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 опублікувала на особистій сторінці в мережі «Facebook» (о 19 год 45 хв) матеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», який містить його фотографію. Така публікація містила негативну інформацію щодо до нього, безпідставні звинувачення у протиправній діяльності, а тому є недостовірною інформацією. Вказував, що читачі реагують на таку публікацію, залишають коментарі, переглядають її, вона набула значного розголосу, стала доступною для невизначеного кола осіб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 «12 Канал», який належить ТОВ «Слово Волині», розмістив
на своєму сайті статтю «ІНФОРМАЦІЯ_9», хоча не перевірив достовірність поширеної інформації. Така інформація мала негативний вплив на думки та світогляд його дійсних і потенційних бізнес-партнерів, оскільки він представлений у ній негативно, як людина, яка руйнує бізнеси, розкрадає майно, незаконно заробляє кошти, використовує «путінські» методи, займається благодійністю виключно з корисливими цілями.
Такі умисні протиправні дії відповідачів направлені на спричинення шкоди його честі, гідності та діловій репутації.
При цьому незаконно поширено його особисте фото, на що він згоди не надавав.
Такими діями ОСОБА_2 , яка першою поширила недостовірну інформацію відносно нього, йому завдано моральних страждань, так як у суспільстві почалося формування його негативного іміджу, що вплинуло на його зв`язки з діловими партнерами, знайомими, друзями. Йому не було продовжено членство
у благодійному фонді «Добра справа», знайомі та друзі почали ставитися до нього
з недовірою. Моральну шкоду оцінив у 200 000,00 грн.
На підтвердження вищевказаного надав суду висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 25 серпня 2023 року № 15158, складений за його заявою експертом товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» (далі - висновок лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 серпня 2023 року № 15158), відповідно до якого зазначена вище інформація містила негативний характер стосовно нього, вона викладена у формі тверджень.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати викладену ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв ( ІНФОРМАЦІЯ_2) та викладену на сторінці «12 Каналу», що належить ТОВ «Слово Волині» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), недостовірною та такою, що принижує його гідність, честь та ділову репутацію, потребує спростування наступну інформацію: «... ОСОБА_1 забрав у неї та її сестрички квартири.» «...яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес...» «Він відрізав світло, розкрив мій офіс, забрав речі
і ще й опечатав його...» «А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами.....» «Натомість мого чоловіка ОСОБА_4 не допустили до батькових речей, навіть
не впустили в дім батька після його смерті» «Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї» «Тобто купує його»;
- зобов`язати ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» на її особистій сторінці опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених
у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв, наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , визнаю, що викладена інформація на моїй особистій сторінці
в соціальній мережі «Facebook» (вказати посилання:
ІНФОРМАЦІЯ_2) від ІНФОРМАЦІЯ_10 о 19:45 год., опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність
та ділову репутацію ОСОБА_1 »;
- зобов`язати ТОВ «Слово Волині» наступного дня, з дня набрання рішенням суду законної сили, на сторінці «12 Каналу» опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год 43 хв
під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», наступного змісту: «інформація за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3
була розміщена на підставі допису ОСОБА_2 в соціальний мережі (вказати
ІНФОРМАЦІЯ_4) опублікована на підставі неперевірених матеріалів,
є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 »;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду
у розмірі 200 000,00 грн;
- вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня
2024 року у складі судді Рудської С. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні публікації
носять критичний характер, містять особисті оціночні судження та переконання відносно позивача, а не є твердженнями, які підлягають спростуванню.
При цьому враховано неприязні стосунки між позивачем та сім`єю
ОСОБА_2 , які виникли через поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_5 .
Крім того, межі допустимої критики щодо позивача, як публічної особи, є значно ширшими, ніж для приватної особи.
Оскільки суд відмовив у задоволенні основної позовної вимоги, а саме
про спростування недостовірної інформації, не підлягає задоволенню похідні вимоги про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції застосував статтю 10 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), норми Конституції України ЦК України, Закону України «Про інформацію», врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 10 Конвенції, пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1
«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної та юридичної особи».
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 30 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції, застосувавши норми ЦПК України, які регулюють питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, відмовив у стягнення відповідних витрат із позивача на користь ОСОБА_2 у сумі 20 000,00 грн,
так як останньою у встановлений процесуальним законодавством строк не було подано до суду доказів на підтвердження таких витрат.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сохацького А. В., та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кінах Я. В., задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 30 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано викладену ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв ( ІНФОРМАЦІЯ_5 та викладену на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що належить ТОВ «Слово Волині» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, та ділову репутацію ОСОБА_1 та потребує спростування, наступну інформацію: «... ОСОБА_1 забрав у неї та її сестрички квартири.»
«...яка обібрала моїх дітей і зруйнувала мій бізнес...» «Він відрізав світло, розкрив мій офіс, забрав речі і ще й опечатав його...» «А ще незаконно заволодів всіма речами та коштами.....» «Натомість мого чоловіка ОСОБА_4 не допустили
до батькових речей, навіть не впустили в дім батька після його смерті» «Я не знаю, скільки грошей він віддає фонду, але я точно знаю, скільки він забрав у моєї сім`ї» «Тобто купує його».
Зобов`язано ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» на її особистій сторінці опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених у публікації
від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год 45 хв наступного змісту: «Я,
ОСОБА_2 , визнаю, що викладена інформація на моїй особистій сторінці
в соціальній мережі «Facebook» (вказати посилання:
ІНФОРМАЦІЯ_7) від ІНФОРМАЦІЯ_10 о 19:45 год, опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність
та ділову репутацію ОСОБА_1 ».
Зобов`язано ТОВ «Слово Волині» наступного дня, з дня набрання рішенням суду законної сили, на сторінці «12 Каналу» опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год 43 хв
під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9», наступного змісту: «інформація за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3
була розміщена на підставі допису ОСОБА_2 в соціальний мережі (вказати посилання6
ІНФОРМАЦІЯ_7) опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, принижує та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ».
У решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що публічно поширена інформація про позивача, опублікована в соціальній мережі «Facebook»
та у подальшому поширена ТОВ «Слово Волині» у статті на сайті «12 Каналу»,
яка стала доступною необмеженому колу осіб, умисно викладена відповідачами
у формі фактичних тверджень, вона не є суб`єктивними оціночними судженнями. Така інформація є недостовірною. Указане підтверджується висновком лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 25 серпня 2023 року
№ 15158, який відповідачами не спростовано.
При цьому позивач не є публічною особою, господарські товариства, керівником (засновником) яких є позивач, не містять державної частки в статутному капіталі, він не є членом чи керівником політичних партій. Здійснення позивачем благодійної та волонтерської діяльності не є підставою виникнення у нього статусу публічної особи чи громадського діяча.
Крім того, поширена відповідачами інформація стосувалася переважно особистого й сімейного життя позивача,безпідставних звинувачень щодо вчинення позивачем кримінальних правопорушень. Судом надано оцінку родинним зв`язками
між сторонами у справі та наявності численних сімейних конфліктів між ними.
Апеляційний суд уважав, що спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації має здійснюватися у такий самий спосіб, в який вона поширювалася.
Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не довів, що відповідачі завдали йому моральних страждань. Факт порушення оспорюваною інформацією честі, гідності й ділової репутації позивача не є самостійною підставою для стягнення заявленої ним суми моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми міжнародного
й національного законодавства, які регулюють питання захисту честі, гідності
та ділової репутації, врахував прецедентну практику ЄСПЛ та судову практику Верховного Суду.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 683,60 грн судового збору, 10 000,00 грн витрат на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВ «Слово Волині» на користь ОСОБА_1 2 683,60 грн судового збору, 10 000,00 грн витрат на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у постанові від 15 січня 2025 року не вирішив питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розподілу судового збору, врахував суми сплаченого ОСОБА_1 судового збору, часткове задоволення його позову й стягнув із відповідачів в користь позивача по 2 683,60 грн.
Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи (20 000,00 грн), підлягають розподілу шляхом стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача
по 10 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, наданим на підтвердження витрат
на правничу допомогу, застосував відповідні норми ЦПК України, урахував часткове задоволення позову і зазначив про наявність правових підстав для стягнення
з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесені: у суді першої інстанції, у розмірі 12 000,00 грн, тобто по 6 000,00 грн
із кожного відповідача; у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 500,00 грн, тобто
по 2 250,00 грн із кожного відповідача.
При цьому апеляційний суд погодився з тим, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь ОСОБА_2 ,
понесених у суді першої інстанції, так як останньою у встановлений процесуальним законодавством строк не було подано до суду доказів на підтвердження таких витрат.
Крім того, позов ОСОБА_1 задоволено частково не через доводи
чи заперечення представника ОСОБА_2 , що також указує на відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, зокрема, понесених у суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У лютому 2025 року представник ОСОБА_6 - адвокат Кінах Я. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову апеляційного суду.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3, частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження
у справі. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - адвоката Кінах Я. В.,
на додаткову постанову апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно здійснив розподіл судових витрат.
1. Щодо розподілу витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизиє
Суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про те, що витрати, пов`язані
з проведенням судової експертизи, які складають 20 000,00 грн, підлягають розподілу шляхом стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача
по 10 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції задовольнив частково позов ОСОБА_1 , а тому відповідні судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Таким чином, витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу шляхом стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача
по 5 000,00 грн, а не по 10 000,00 грн.
При цьому, здійснюючи розподіл витрат зі сплати судового збору та на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив саме з часткового задоволення позову.
У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Cуд апеляційної інстанції безпідставно не стягнув витрати на правничу допомогу,
які понесені ОСОБА_2 , про що представником останньої подавалася відповідна заява і докази.
Представник ОСОБА_2. надав докази понесення останньою витрат
на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн. Проте апеляційний суд не надав правову оцінку цим доказам, обмежившись посиланням на те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково не через позицію представника відповідача. Вказане суперечить принципу змагальності сторін, порушує право ОСОБА_2. на відшкодування понесених нею судових витрат.
Мотиви часткового задоволення позову не мають вирішального правового значення при вирішення вказаного процесуального питання. Вирішальним є той факт, що позов задоволено лише частково. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вважає, що у цій частині відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.
Крім того, ОСОБА_2 понесла витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн, докази понесення
цих витрат буде надано у визначений процесуальним законом спосіб.
Доводи особи, яка подала відзиви касаційні скарги
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сохацький А. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
У поданій до Верховного Суду у березні 2025 року заяві представник
ОСОБА_1 - адвокат Сохацький А. В., зазначає, що позивач поніс та очікує понести судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції, докази понесення яких будуть надані відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Кінах Я. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.
В оскаржуваній додатковій постанові суду апеляційної інстанції судом апеляційної інстанції вирішено питання щодо розподілу судових витрат:
1) пов`язаних із проведенням судової експертизи;
2) на професійну правничу допомогу;
3) зі сплати судового збору.
Верховний Суд ураховує, що касаційна скарга містить доводи лише щодо
1) неправильного розподілу судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, а також щодо 2) відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
В іншій частині (розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 , ТОВ «Слово Волині» на користь ОСОБА_1 , відмова у стягненні з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції) додаткова постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується в касаційному порядку, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.
Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи
У касаційній скарзі заявник посилається, зокрема, на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розподілі судових витрат, пов`язаних
із проведенням судової експертизи, зокрема, суд не врахував, що позов задоволено частково й розподіл витрат у цій частині повинен здійснюватися пропорційно
до задоволених вимог.
Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги у цій частині.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних
з розглядом справи, віднесено витрати, пов`язані з проведенням експертизи.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судом апеляційної інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 50 %, так як судом визнано недостовірною інформацію, зобов`язано опублікувати її спростування, проте відмовлено у стягненні моральної шкоди.
Апеляційний суд урахував часткове задоволення позову при вирішенні питання
про розподіл судових витрат у частині судового збору та в частині витрат
на правничу допомогу, проте не врахував указаного при вирішенні питання
про розподіл судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з платіжною інструкцією
від 26 липня 2023 року ОСОБА_1 сплатив за проведення відповідної судової експертизи 20 000,00 грн. Указане не заперечується сторонами у справі.
Тому суд апеляційної інстанції вирішив стягнути з кожного з відповідачів на користь позивача по 10 000,00 грн витрат на проведення судової експертизи.
Проте, позов ОСОБА_1 задоволено частково (50 %), тому з відповідачів
на користь позивача підлягає стягненню лише 50 % вартості експертизи,
тобто 10 000,00 грн, по 5 000,00 грн із кожного з відповідачів.
Доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.
Таким чином, додаткову постанову суду апеляційної інстанції у цій частині слід змінити й зменшити суму стягнутих судом апеляційної інстанції з відповідачів
на користь позивача витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи,
з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн (50 % від 20 000,00 грн), по 5 000,00 грн із кожного
з відповідачів.
Указане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним
у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 503/189/22, провадження
№ 61-6514св24.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов ОСОБА_1 і стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 250,00 грн витрат
на професійну правничу допомогу, а також із ТОВ «Слово Волині» на користь ОСОБА_1 8 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У цій частині судове рішення апеляційної суду не оскаржується в касаційному порядку.
Суд апеляційної інстанції також відмовив у стягненні з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу.
У цій частині суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь ОСОБА_2 , понесених у суді першої інстанції, так як останньою
у встановлений процесуальним законодавством строк не було подано до суду доказів на підтвердження таких витрат.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з цими висновками.
Крім того, апеляційний суд також указав, що позов ОСОБА_1 задоволено частково не через доводи чи заперечення представника ОСОБА_2 ,
а тому відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги у цій частині є частково обґрунтованими.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати
на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник
(частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю
або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні
для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва
та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі
про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених
цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи
для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,
що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат
на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами
(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору
та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів
та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані
з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи
або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані
з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати
на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом
із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката
за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги
на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,
які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат
на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи
та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом
на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу
за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження
№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження
№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження
№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, зокрема, про стягнення вказаних витрат з ОСОБА_2 і ТОВ «Слово Волині» на користь ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції врахував, у тому числі, що позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 , апеляційний суд обмежився лише посиланням на те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково не через доводи
чи заперечення представника ОСОБА_2 , а тому відсутні правові підстави
для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, зокрема, понесених в суді апеляційної інстанції.
Такі висновки суду апеляційної інстанції не узгоджуються з нормами процесуального закону та судовою практикою Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції заяву
про вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу
(а. с. 191-192, т. 2), надав докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн (а. с. 193, 194, 195, 196, 197-200, т. 2).
Зокрема, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги, додаткову угода до вказаного договору, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера тощо.
У додатковій угоді від 15 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги, який укладено у листопаді 2023 року між ОСОБА_2
та адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп», в особі керуючого партнера адвоката Кінах Я. В., а також в акті приймання-передачі виконаних робіт
від 21 листопада 2024 року сторони погодили, що вартість виконаних робіт
та наданих адвокатським об`єднанням послуг у суді апеляційної інстанції складає 15 000,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 21 листопада
2024 року № 21-11/01 ОСОБА_2 сплатила адвокатському об`єднанню вказану суму грошових коштів.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що позов ОСОБА_1 задоволено частково. Тобто ОСОБА_2 частково виграла спір, а однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони,
на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2
ЦПК України).У спірних правовідносинах мотиви ухвалення відповідного судового рішення не можуть бути підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Вирішальне значення має факт часткового задоволення позову.
Апеляційний суд безпідставно не здійснив відшкодування витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , не надав правову оцінку доказам, наданим на підтвердження понесення витрат.
Верховний Суд ураховує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено,
що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи
та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду, часткового задоволення позову та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у додатковій постанові від 14 червня 2023 року у справі
№ 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню
з позивача пропорційно задоволених позовних вимог, тобто у загальному
розмірі 10 000,00 грн.
Такі висновки узгоджуються зі сталою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду (див. постанови: від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, (провадження № 14-50цс24)).
При цьому суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року
у справі № 466/4361/20, провадження № 61-360св24).
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання
про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення у цій частині.
Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе стягнути
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які понесені останньою в суді апеляційної інстанції.
Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення
у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте
в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішенняможе полягати в доповненні або зміні його мотивувальної
та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, слід змінити, зменшивши суму стягнутих судом апеляційної інстанції з відповідачів на користь позивача відповідних витрат,
з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн, тобто по 5 000,00 грн із кожного з відповідачів.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення питання
про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає скасуванню із ухваленням рішення про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник ОСОБА_2 зазначила у касаційній скарзі, що остання понесла витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції
у розмірі 20 000,00 грн. Разом із цим, указано, що докази понесення витрат
на правничу допомогу будуть надані додатково у визначений процесуальним законом спосіб.
Тому розподіл витрат на правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суду не здійснюється.
Керуючись статтями 137 141 400 401 402 410 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кінах Яни Валеріївни, задовольнити частково.
Додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року
у частині вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, змінити.
Зменшити суму стягнутих з ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Слово Волині» на користь ОСОБА_1 витрат на проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи
з 20 000,00 грн, тобто по 10 000,00 грн із кожного з них, до 10 000,00 грн, тобто
по 5 000,00 грн із кожного з них.
Додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року
у частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу
у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції
у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець