Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 161/18471/18

провадження № 61-22585св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Луцька міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Луцька міська рада, про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування та стягнення частини доходу від використання спільного нерухомого майна,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у складі судді Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 05 грудня 2018 року відкрив провадження у справі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Волинський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заявник не виконала в установлені строки вимоги ухвали про залишення її апеляційної скарги без руху.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 13 грудня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року, передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд правильно встановив, що копію ухвали про залишення її апеляційної скарги без руху від 07 листопада 2019 року вона отримала 18 листопада 2019 року, однак не звернув уваги на те, що строк для її виконання спливав 28 листопада 2018 року і постановив 29 листопада 2018 року оскаржувану ухвалу при цьому не врахував, що 28 листопада 2018 року, тобто в установлений судом строк, вона здала до поштового відділення заяву про поновлення строку, яка містить відповідне обґрунтування причин пропуску процесуального строку, та квитанцію про сплату судового збору, що підтверджується описом вкладення та накладною Укрпошти від 28 листопада 2019 року № 4300505898611.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

11 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Не погоджуючись з ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року про відкриття провадження у справі, ОСОБА_3 30 жовтня 2019 року оскаржила її в апеляційному порядку.

Волинський апеляційний суд ухвалою від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року залишив без руху, встановив заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, копія ухвали Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року ОСОБА_3 отримана 18 листопада 2019 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 вимог указаної ухвали Волинський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Саме на суд покладається зобов`язання щодо забезпечення особі доступу до правосуддя через відкриті та зрозумілі процедури з дотриманням рівності учасників спорів та права на доведення своєї позиції.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підтвердження доводів касаційної скарги про належне виконання ОСОБА_3 вимог ухвали апеляційного суду від 07 листопада 2019 року про залишення її апеляційної скарги без руху вона надала накладну Укрпошти № 4300505898611 про відправлення нею 28 листопада 2019 року на адресу Волинського апеляційного суду вкладення, в якому згідно з описом вкладення від 28 листопада 2018 року містилася заява про поновлення апеляційного оскарження та квитанція про сплату судового збору.

Статтею 121 ЦПК України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).

Апеляційний суд не взяв до уваги вказаних норм процесуального законодавства та ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування розумних строків, необхідних для пересилання документів засобами поштового зв`язку.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового та передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З наведених підстав, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про виконання заявником вимог ухвали Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в установлений судом строк.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило