ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

м.Київ

справа №161/6290/16-а

провадження №К/9901/12787/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 (суддя Пушкарчук В.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 (головуючий суддя Запотічний І.І., судді Каралюс В.М., Матковська З.М.)

у справі №161/6290/16-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради

про визнання протиправним, скасування припису та постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати припис відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 26.04.2016 та постанову відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 29.04.2016 № 8 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

2. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 у справі №161/6290/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016, а справу направити на новий розгляд.

4. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив суд судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26.04.2016 інспектором відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Королюком В.М. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва «Будівництво кафе за адресою АДРЕСА_1».

6. В ході проведеної перевірки було встановлено, що у АДРЕСА_1, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено будівництво кафе без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.04.2016 року. Об'єкт віднесено докатегорії складності.

7. За результатами перевірки, інспектором відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Королюком В.М., відповідно до п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, були складені припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 26.04.2016, яким позивача було зобов'язано привести будівництво у відповідність до вимог містобудівного законодавства до 25.10.2016 та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.04.2016.

8. 29.04.2016 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийнято постанову, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та на нього накладений штраф у сумі 49 608 гривень.

9. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що відповідач невірно встановив суб'єкта правопорушення, оскільки відсутні фактичні дані про те, що будівництво кафе було здійснене ним як фізичною особою-підприємцем.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спірні припис та постанова прийняті з дотриманням вимог закону, під час їх складання були з'ясовані та встановлені всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Суди відхилили доводи касаційної скарги про те, що будівництво кафе позивачем було здійснене ним як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, зазначивши, що будівництво кафе було здійснено ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується тим, що земельна ділянка, на якій позивач здійснив будівництво кафе, належить на праві комунальної власності Луцькій міській раді, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до рішення Луцької міської ради від 28.10.2015 № 80/79 «Про поновлення договору оренди землі підприємцю ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування автомийки по АДРЕСА_2» та Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 24.05.2005 за № 331, є орендарем цієї земельної ділянки саме як фізична особа-підприємець. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування є одним із видів діяльності, яку може здійснювати позивач.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, що відповідачем було порушено строки притягнення до відповідальності позивача.

12. Скаржник посилається на те, що закінчення будівництва кафе відбулося у 2010 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також до внесення змін до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", тому суди попередніх інстанцій прийняли оскаржені рішення з порушенням ст. 58 Конституції України.

13. Також позивач не погоджується з висновками судів щодо того, що будівництво кафе було здійснено ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем.

14. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що факт виконання будівельних робіт мав місце саме у 2015-2016 роках, а не 2010 році, як посилається позивач.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

16. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на момент прийняття постанови про накладення штрафу, Замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до - категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

17. Відповідно до ст. 280 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 7 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Статтею 9 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною 5 ст. 96 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні. Вчинення такого адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ст. 244-6 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (ст. 96, 96-1 (крім ч. 2 - 5), ч. 1 та 2 ст. 188-42).

У відповідності до ст. 251 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було здійснено будівництво кафе у АДРЕСА_1 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

19. Згідно з абз. 3 п. 4 ч. 2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваних постанов) суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об`єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

20. Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, виходили з того, що проведення будівельних робіт було здійснено позивачем саме у 2015 році, а не у 2010 році, як зазначає позивач. На підтвердження цього, суди посилалися на Додаткову угоду від 15.12.2015 про поновлення договору оренди землі, в якій в розділі «Об'єкт оренди» будівля кафе не зазначена та план земельної ділянки, розроблений у 2015 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Містобуд-Луцьк» на замовлення фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, на якому будівля кафе також не зображена.

Посилання позивача на зазначення у технічному паспорті у графі рік побудови 2010, суди першої та апеляційної інстанції відхилили, зазначивши, що абз. 17 п. 10 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, матеріали конструктивних елементів та рік побудови будинків, господарських будівель і споруд вказує сам замовник.

21. Позивачем не спростовано іншими доказами, крім відмітки у технічному паспорті, факту будівництва кафе не у 2015 році, а у 2010 році, жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено, а доводи зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій. При цьому, слід зазначити, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

22. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено будівництво кафе у 2015 році, доводи касаційної скарги про порушення судами ст. 58 Конституції України, а також не врахування строків притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими. Зокрема, враховуючи виявлення порушення у березні 2016 року, притягнення до адміністративної відповідальності вчинено в межах встановлених КпАП України строків.

23. Щодо посилань позивача на те, що будівництво кафе було здійснено ним як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об`єктах III категорії складності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат.

Згідно із абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 вказаного Закону суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації: об`єктів ІІІ категорії складеності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат.

24. Отже, Законом чітко окреслено коло суб`єктів, які можуть бути правопорушниками у сфері містобудування відповідно до цього Закону, та ними є лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

25. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач здійснював будівництво кафе за одним з видів своєї діяльності, які зареєстровані за ним як за фізичною особою-підприємцем, а також на земельній ділянці, наданій йому в оренду як фізичній особі-підприємцю.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

28. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2016 і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний