№ 161/7432/22 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 161/7432/22

провадження № 61-12474 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - виконавчий комітет Луцької міської ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року у складі судді Пахолюка А. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи.

06 січня 2021 року він звернувся до Луцької міської ради із заявою про взяття його на квартирний облік, як особу, що потребує поліпшення житлових умов, є інвалідом війни ІІІ групи та не має власного житла, проживає разом із дружиною у частині будинку, що належить батькові останньої ОСОБА_2 .

Зазначав, що на свою заяву 15 вересня 2021 року отримав повідомлення від виконавчого комітету Луцької міської ради, яким у взятті його на квартирний облік було відмовлено з тих підстав, що його забезпечено житловою площею по нормі.

Вважав таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він має право на першочергове отримання житла, як інвалід війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати відмову виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 вересня 2021 року № 6.4-7/1211/2021 про взяття його на квартирний облік для отримання державного житла; зобов`язати відповідача прийняти його на квартирний облік для одержання державного житла відповідно до його заяви від 06 січня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не є таким, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки встановлено, що загальна площа будинку АДРЕСА_1 , у якому зареєстрований та проживає позивач разом із своєю дружиною ОСОБА_3 та ще двома членами сім`ї, становить 97,7 кв. м, житлова площа - 63,9 кв. м, а отже на кожного члена сім`ї власника житлового будинку, у тому числі і позивача, припадає по 15,97 кв. м житлової площі будинку, у той час, як постановою виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів, президії Волинської обласної ради професійних спілок «Про правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» від 10 січня 1985 року № 6 встановлено мінімальну норму жилої площі у м. Луцьку в розмірі 6 кв. м на кожного члена сім`ї. Таким чином, позивач забезпечений житловою площею не нижче встановленої норми, як член сім`ї власника житлового будинку, а тому положення пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у цьому випадку щодо позивача не застосовуються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/7432/22 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми житлового законодавства та нормативних актів, якими визначено підстави, за наявності яких особа вважається такою, що потребує поліпшення житлових умов. Крім того, судами не враховано, що він не є членом сім`ї власника будинку, у якому на даний час зареєстрований, а площа кімнати, у якій він із дружиною проживає, становить лише 11,9 кв. м, тобто менше мінімальної норми жилої площі у м. Луцьку, яка становить 6 кв. м на одну особу.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від виконавчого комітету Луцької міської ради, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_3 (а. с. 36).

Зазначений житловий будинок, загальною площею 97,7 кв. м, житловою площею 63,9 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , який є батьком дружини позивача (а. с. 34).

Згідно інформації про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі, станом на 13 липня 2022 року у вказаному житловому будинку зареєстровано чотири особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а. с. 37).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2021 року (термін дії до 01 жовтня 2023 року) та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на пільги, як інвалід війни ІІІ групи (а. с. 9, 10).

06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Луцької міської ради із заявою про взяття його на квартирний облік, як особу, що потребує поліпшення житлових умов, з тих підстав, що він є інвалідом війни ІІІ групи, не має власного житла, проживає разом з дружиною у частині будинку, що належить батькові останньої.

Листом від 15 вересня 2021 року № 6.4-7/1211/2021 ОСОБА_1 повідомлено про те, що йому відмовлено у взятті на квартирний облік, оскільки за місцем проживання він забезпечений жилою площею по нормі (а. с. 7).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтями 15 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Предметом оскарження у справі, що переглядається, є відмова виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 вересня 2021 року № 6.4-7/1211/2021 у взятті ОСОБА_1 на квартирний облік за місцем проживання як особу, яка потребує поліпшення житлових умов.

Кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (частина друга статті 47 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Положеннями статті 31 ЖК України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради (стаття 36 ЖК України).

Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Зазначені норми є загальними для житлових правовідносин.

Також права військовослужбовців регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.

Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,

і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила).

Відповідно до пункту 13 Правил (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Вказаним пунктом визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом із радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя

(в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей,

а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим-восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах, зокрема, особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 14 Правил).

Відповідно до пункту 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Виконавчі комітети разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. Громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи мають пільги на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей (стаття 150 ЖК України).

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України, статті 156 ЖК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

За змістом зазначених правових норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач не є таким, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки загальна площа будинку АДРЕСА_1 , у якому зареєстрований та проживає позивач разом із своєю дружиною ОСОБА_3 та ще двома членами сім`ї, становить 97,7 кв. м, житлова площа - 63,9 кв. м, а отже на кожного члена сім`ї власника житлового будинку, у тому числі і позивача, припадає по 15,97 кв. м житлової площі будинку, у той час, як постановою виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів, президії Волинської обласної ради професійних спілок «Про правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» від 10 січня 1985 року № 6 встановлено мінімальну норму жилої площі у м. Луцьку в розмірі 6 кв. м на кожного члена сім`ї.

Вирішуючи питання про правомірність відмови у взятті на облік для поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , оцінюючи відмову виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 вересня 2021 року № 6.4-7/1211/2021 на предмет законності та обґрунтованості, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із того, що житлова площа на кожну особу, яка проживає будинку АДРЕСА_1 , відповідає вимогам чинного законодавства, а тому виконавчим комітетом правомірно відмовлено ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік за місцем проживання.

Доводи касаційної скарги про те, що у житловому будинку АДРЕСА_1 на даний час зареєстровано сім осіб, а тому позивач є особою, яка потребує поліпшення житлових умов, - не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано.

ОСОБА_1 , як особа, яка має право на пільги, встановлені законодавством для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни щодо першочергового забезпечення житлом, не довів належними та допустимим доказами обставин, на які посилався в обґрунтування позову, а саме, що потребує поліпшення житлових умов внаслідок забезпечення жилою площею, розмір якої є меншим встановленого законодавством рівня, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 тощо, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній сказі постановах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович