Постанова

Іменем України

17 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 161/8519/18

провадження № 61-19323св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Мирослава Вікторівна, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Мирослава Вікторівна, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 21 квітня 2010 року вона придбала за договором купівлі-продажу, укладеним між нею та ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.

22 квітня 2010 року позивач звернулась в управління Держкомзему у Луцькому районі Волинської області, і право власності на земельну ділянку було зареєстровано в поземельній книзі за реєстровим номером 076040015586001, про що зроблена відповідна відмітка в державному акті про право власності на землю начальником Держкомзему у Луцькому районі Волинської області. Крім того, позивач також придбала за договором купівлі-продажу сусідню земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:04:001:5587 площею 0,20 га.

Рішенням Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області № 5 від 06 травня 2011 року було надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області на власних земельних ділянках загальною площею 0,4 га. І на вказаних земельних ділянках, які огороджені парканом, позивачем розпочато будівництво житлового будинку.

Позивач вказувала, що вона дізналась, що належна їй на праві власності земельна ділянка, яка була придбана у ОСОБА_4 , реалізована з електронних торгів, що відбулися 03 жовтня 2017 року при примусовому виконанні виконавчого листа про конфіскацію всього належного на праві власності майна ОСОБА_4 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В. 07 листопада 2017 року на підставі свідоцтва про продаж майна з прилюдних торгів, виданого 07 листопада 2017 року, зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

З наведених підстав вважала проведені прилюдні торги незаконними.

Пізніше позивач дізналась, що нова власниця ділянки ОСОБА_2 розділила цю ділянку на дві земельні ділянки по 0,10 га та відчужила їх шляхом дарування ОСОБА_3 .

З урахуванням поданих заяв про зміну та доповнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними електронні торги, проведені 03 жовтня 2017 року ДП «Сетам» по реалізації належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у свою власність дві земельні ділянки площею по 0,10 га кожна, що утворилися від поділу спірної ділянки площею 0,20 га та були незаконно відчужені.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, позов задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 03 жовтня 2017 року щодо реалізації земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, реєстраційний номер лота 238764. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0722880700:04:001:7630, площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 0722880700:04:001:7631, площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області. Вирішено питання щодо судового збору.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що спірна земельна ділянка відчужена не з волі її законного власника ОСОБА_1 , а тому має бути витребувана з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ДП «Сетам», посилаючись на порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Луцького міськрайонного суду Волинської області.

11 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 21 квітня 2010 року на підставі рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 16 вересня 2008 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 496707, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області (т. 1 а. с. 9).

На державному акті міститься: штамп приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинської Н. І. від 21 квітня 2010 року за реєстровим номером 626 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 ; штамп та печатка управління Держкомзему у Луцькому районі Волинської області про реєстрацію права власності на земельну ділянку в поземельній книзі 22 квітня 2010 року за реєстровим номером 076040015586001.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 21 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , продавець передав, а покупець отримала у власність земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, яка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 496707, виданого управлінням Держкомзему у Луцькому районі Волинської області 21 квітня 2010 року (т. 1 а. с. 7 - 8).

З копії журналу обліку заяв і наданих послуг з проставлення на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на земельну ділянку в поземельній книзі вбачається запис за № 850/10 від 22 квітня 2010 року щодо реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, серії ВМР 382722, дата нотаріального посвідчення 21 квітня 2010 року, номер запису у реєстрі для вчинення нотаріальних дій 626, дата реєстрації в поземельній книзі - 22 квітня 2010 року (т. 1 а. с. 54 - 57).

22 квітня 2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВМР № 382724, укладеного 21 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , від імені якої діяв ОСОБА_5 , набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722880700:04:001:5587 площею 0,20 га, що суміжна із земельною ділянкою, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586.

В подальшому ОСОБА_1 зверталась до Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою та отримала дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських споруд в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області на власних приватизованих земельних ділянках загальною площею 0,40 га (т. 1 а. с. 13).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Корець В. П. під час примусового виконання виконавчого провадження № 31217324 про конфіскацію всього належного на праві власності майна в дохід держави накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, що належить ОСОБА_4 .

Відповідно до акту опису й арешту майна від 15 лютого 2013 року державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Пирогою С. С. описано і накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, що належали на праві власності ОСОБА_4 .

Згідно з актом про проведені електронні торги та протоколом № 288692 проведення електронних торгів реалізацією земельної ділянки займалось ДП «СЕТАМ». Електронні торги з реалізації описаного та арештованого майна - земельної ділянки, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, відбулися 03 жовтня 2017 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , майно придбано за ціною 291 100 грн. Зазначено, що дане майно належить боржнику ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 496707 від 21 квітня 2010 року.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 07 листопада 2017 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гордійчук М. В. проведено реєстрацію земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, за ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 16).

23 травня 2018 року ОСОБА_7 спірна земельна ділянка була розділена на дві ділянки площею по 0,10 га з кадастровими номерами 0722880700:04:001:7630 та 0722880700:04:001:7631, які нею 24 травня 2018 року відчужені шляхом оформлення договорів дарування ОСОБА_3 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Витягів з публічної кадастрової карти України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 182 ЦК України в редакції, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 125 ЗК України в редакції, що діяла на дату укладення договору купівлі-продажу позивачем, визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України в тій же редакції право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Частина друга цієї статті вказує, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Крім того, частиною шостою статті 126 ЗК України було визначено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5586, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Рованці Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, оскільки у відповідності до діючого на час набуття права власності законодавства уклала цивільно-правову угоду щодо відчуження земельної ділянки, в порядку, встановленому законом, на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчив договір купівлі-продажу, здійснив відмітку про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору, звернулась до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки, що був уповноважений здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, який провів реєстрацію права власності на земельну ділянку в поземельній книзі 22 квітня 2010 року за реєстровим номером 076040015586001.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмеженооборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Умови і порядок проведення електронних торгів визначено Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції Україні від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Відповідно до даного Порядку організатор торгів здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані зокрема, найменування майна; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна; відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса).

За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець)( пункту 4 розділу ІІ Порядку).

Отже державний виконавець під час передачі на реалізацію конфіскованого майна боржника ОСОБА_4 не встановив, кому належить спірне майно на праві власності, внаслідок чого на електронних торгах було реалізовано майно, яке не належало боржнику.

Таким чином, реалізація даного майна перешкоджає законному власнику ОСОБА_1 вільно володіти та розпоряджатися належним їй майном, а тому з метою усунення перешкод у володінні і розпорядженні майном власник подав відповідну позовну заяву.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 635 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215 216 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що спірна земельна ділянка відчужена не з волі її законного власника ОСОБА_1 , а тому має бути витребувана з чужого незаконного володіння.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська