№ 161/8815/13-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 161/8815/13-ц

провадження № 61-5736св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», ОСОБА_1 , Другий відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року в складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 61636746 (боржник - ОСОБА_1 ) з публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державної установи, яка здійснює повноваження ліквідатора АТ «Український інноваційний банк» у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення до товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД, товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро», товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», товариства з обмеженою відповідальністю «Веселка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитній угоді.

Заява мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року в справі № 161/8815/13-ц позовні вимоги ПАТ «Український інноваційний банк» до ТОВ «Неофіт» ЛТД, ТОВ «Неофіт-Агро», ТОВ «Відродження», ТОВ «Веселка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитній угоді задоволено та на виконання вказаного рішення 16 січня 2014 року були видані виконавчі листи.

Постановою правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» (скорочена назва - ПАТ «Укрінбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було ухвалено рішення № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

13 липня 2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариство ПАТ «Укрінбанк» перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ», а також викладено статут у новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. 28 березня 2017 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «УКРІНКОМ» перейменовано в ПАТ «Українська інноваційна компанія», викладено статут в новій редакції. Відповідні зміни щодо назви внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13 липня 2016 року за номером реєстраційної дії 10741070127038947.

За інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження стягувачем у ВП № 61636746 щодо примусового виконання рішення суду від 12 травня 2014 року в справі № 161/8815/13-ц зазначено ПАТ «Українська інноваційна компанія», боржник - ОСОБА_1 ..

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року в справі № 925/698/19 за участі ПАТ «Українська інноваційна компанія» встановлено, що ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мають один і той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988; суд дійшов висновку, що в результаті організаційних змін ПАТ «Укрінбанк» від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась і після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державна установа, яка відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі відповідних рішень Національного банку України здійснює процедуру ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк», управління його майном та задоволення вимог кредиторів, є єдиним належним правонаступником зазначеного неплатоспроможного банку.

У зв`язку з цим заявник просив суд замінити стягувача у виконавчому провадженні № 61636746 з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державної установи, яка здійснює повноваження ліквідатора АТ «Український інноваційний банк».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні № 61636746 з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціального суб`єкта - державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора АТ «Укрінбанк», як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами).

Постановою Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року - без змін.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціального суб`єкта - державної установи, яка здійснює передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк», як неплатоспроможного банку, управління його майном (активами) та задоволення вимог кредиторів, суди виходили з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія», не маючи статусу правонаступника первісного кредитора у справі (ПАТ «Укрінбанк»), є такою, що вибула як сторона виконавчого провадження. Водночас Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як державна установа, у відповідності з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі відповідних рішень Національного банку України здійснює процедуру управління його майном та задоволення вимог його кредиторів, і, в даному, випадку виступає належним стягувачем. Процедура ліквідації ПАТ «Укрінбанк», як і виконавче провадження № 61636746, не завершені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 червня 2022 року представник ПАТ «Українська інноваційна компанія» - Пилип В. М. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року.

У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 рокуі передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року, і витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Відповідно до змісту касаційної скарги скаржник посилається на те, що для здійснення процесуального правонаступництва жодних підстав не було. ПАТ «Українська інноваційна компанія», як юридична особа, не припинилася, а, отже, відсутні законні підстави для заміни сторони виконавчого провадження. При цьому скаржник вказує на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не надав жодних доказів того, що останній є правонаступником ПАТ «Укрінбанк» та/або ПАТ «Українська інноваційна компанія», заявник набув права стягувача відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а також, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право на звернення до суду з відповідною заявою (про заміну сторони виконавчого провадження).

Підставою касаційного оскарження заявник також зазначив застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 908/1174/17.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи, які повідомлені належним чином про розгляду даної справи у Верховному Суді, у встановлений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2013 року в справі № 161/8815/13-ц позовні вимоги ПАТ «Український інноваційний банк» до ТОВ «Неофіт ЛТД», ТОВ «Неофіт-Агро», ТОВ «Відродження», ТОВ «Веселка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитною угодою та договорами поруки задоволено.

Стягнено: солідарно з ТОВ «Неофіт» ЛТД, ТОВ «Неофіт-Агро» на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення заборгованість по кредитній угоді № 008 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 2 367 461,37 грн; стягнено солідарно з ТОВ «Неофіт» ЛТД, ТОВ «Відродження» на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення заборгованість по кредитній угоді № 008 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 2 367 461,37 грн; стягнено солідарно з ТОВ «Неофіт» ЛТД, ТОВ «Веселка» на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення заборгованість по кредитній угоді № 008 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 2 367 461,37 грн; стягнено солідарно з ТОВ «Неофіт» ЛТД, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення заборгованість по кредитній угоді № 008 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 2 367 461,37 грн; стягнено солідарно з ТОВ «Неофіт» ЛТД, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення заборгованість по кредитній угоді № 008 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 2367461,37 грн; стягнено з ТОВ «Неофіт» ЛТД, ТОВ «Неофіт-Агро», ТОВ «Відродження», ТОВ «Веселка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Луцького центрального відділення понесені судові витрати по 470,50 грн судового збору та по 20 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

16 січня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано п`ять виконавчих листів у справі № 161/8815/13-ц.

Постановою правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було ухвалено рішення № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мають один і той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також збігається. Однак в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» (пункт 29 частини першої статті 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи. У Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань, під кодом 05839888 зареєстровано ПАТ «Українська інноваційна компанія». Однак, відсутні відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції Українизакріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною третьою статті 2 ЦПК України встановлено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня2012 року № 11-рп/2012).

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією цивільного процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначених ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до приписів статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

За змістом цієї норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 442 ЦПК України, та, що до заяви додано документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

У зв`язку із заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та норм ЦПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Згідно з частиною сьомою статті 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку становить основну функцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який, на підставі статті 6 вказаного Закону, у межах своїх функцій та повноважень здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі, шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

На підставі статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо

Суди встановили, що на підставі постанови правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення від

24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у

ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

22 березня 2016 року правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Укрінбанк» ухвалено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

За результатами розгляду справи № 826/1162/16 Окружним адміністративним судом м. Києва 16 березня 2016 року ухвалено постанову, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, про визнання розпорядчих актів правління Національного банку України незаконними та їх скасування. Водночас за результатами касаційного перегляду справи № 826/1162/16 Верховним Судом України ухвалено постанову від 24 жовтня 2017 року про скасування зазначених рішень та ухвалене нове рішення про відмову в позові.

За результатами розгляду справи № 826/5325/16 Окружним адміністративним судом м. Києва 29 квітня 2016 року ухвалено постанову, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року про часткове задоволення позову, а саме, про скасування зазначених розпорядчих актів та зобов`язання Національного банку України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» в якості банківської установи, в обсязі та стані, який існував до прийняття оскаржуваної постанови.

Суди установили, що процедура ліквідації ПАТ «Укрінбанк», як і виконавче провадження № 61636746 не завершені.

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (згідно з частиною четвертою статті 110 ЦК України).

Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У частині четвертій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено правонаступництво банку у разі його ліквідації.

Норми спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять положень щодо визнання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб правонаступником банківської установи, у тому числі, у зв`язку з проведенням ліквідації останньої.

Отже, незалежно від того, чи проведена ліквідація банку, чи ні, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником банку у відповідності до положень чинного законодавства України, оскільки він здійснює лише владні повноваження щодо введення тимчасової адміністрації (ліквідації) банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня

2020 року у справі № 334/8020/18 (провадження № 61-7616св20), від 20 жовтня 2020 року у справі № 334/401/14 (провадження № 61-11495св20), від 25 лютого 2021 року у справі № 333/4351/18 (провадження № 61-5924св20), від 02 червня 2022 року у справі № 908/1174/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказані обставини, Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника та вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 61636746.

Верховний Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах (що водночас не було доведено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та встановлено судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень в цій справі), а не сама по собі відсутність прав і обов`язків в особи-учасника справи, чи її вибуття із цих правовідносин.

Відповідно доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження і остання підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 61636746 у справі № 161/8815/13-ц,

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заміну сторони виконавчого провадження № 61636746 у справі № 161/8815/13-ц.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги підлягає скасуванню рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухваленню нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадження, тому з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід стягнути на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» судовий збір за подання апеляційної скарги та за подання касаційної скарги у сумі 4 962 грн (2 481+2 481).

Керуючись статтями 141, 400, 401, 402, 409, 410, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження № 61636746 у справі № 161/8815/13-ц.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» судовий збір за подання апеляційної скарги та касаційної скарги у загальній сумі 4 962 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді: С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук