Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 161/9587/21
провадження № 61-9522св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.
суддів:Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Садівниче товариство «Діброва», Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Волинської обласної ради,
третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір Світлана Євгенівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Садівничого товариства «Діброва» (далі - СТ «Діброва»), Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Волинської обласної ради (далі - КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Волинської обласної ради), третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кушнір С. Є., про встановлення юридичного факту набуття членства у садівничому товаристві та відсутності факту вибуття з членства, визнання незаконним переоформлення права на земельну ділянку в садівничому товаристві, визнання незаконним та скасування рішень сільської ради, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що у 1991 році, працюючи у Луцькій ПМК-18, він отримав земельну ділянку для ведення садівництва у СТ «Діброва» № 287, площею 0,06 га, що розташована у с. Лище на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області і з того часу став членом СТ «Діброва» та сплачував членські внески.
Разом з дружиною - ОСОБА_4 , земельну ділянку використовували для городництва, а згодом почали зводити на ній дачний будинок, будівництво якого здійснювалося при наявності коштів.
Земельну ділянку він не приватизовував, оскільки мав намір закінчити будівництво і тоді зайнятися оформленням на себе права власності на земельну ділянку та на будинок.
Приблизно у 2015 році його син - ОСОБА_2 , почав спільно проживати з ОСОБА_3 . У зв`язку з відсутністю у них власного житла та високими цінами на оренду житла, вони з дружиною дозволили їм проживати у недобудованому дачному будинку, який уже був придатний для проживання, так як проведено електропостачання, воду і газ. Також він синові доручив сплачувати за нього членські внески.
У 2020 році через непорозуміння ОСОБА_2 з ОСОБА_3 остання вигнала його з дачного будинку і в ході спору стало відомо, що власником земельної ділянки і будинку є саме вона.
Лише після цього йому стали відомі такі факти: земельна ділянка № НОМЕР_1 у СТ «Діброва» була переоформлена на ОСОБА_2 , приватизована ним на підставі рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 21 жовтня 2015 року № 40/8, відповідно до якого 19 листопада 2015 року на його ім`я було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,07 га у с. Лище на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 0722883600:01:001:6592.
05 березня 2018 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 згідно з договором дарування земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С. Є., зареєстрованим за № 238.
Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 квітня 2018 року ОСОБА_3 здійснила реєстрацію за собою права власності на дачний будинок на підставі довідки, виданої 13 квітня 2018 СТ «Діброва», та рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 31 травня 2018 року № 20.
Позивач указував, що, будучи членом СТ «Діброва», він не відмовлявся від наданої йому земельної ділянки та не давав згоди на переведення права членства в товаристві на свого сина, письмової заяви про це не подавав. А тому вважав, що виключення його з членів СТ «Діброва» відбулося з порушенням вимог статуту, так як відсутнє рішення про його виключення з членів товариства.
Оскільки будь-якого рішення загальних зборів чи правління про його виключення з членів СТ «Діброва» немає, то він є членом цього товариства з 1991 року по теперішній час, а ОСОБА_2 не набув членства у СТ «Діброва» на законних підставах, не мав права на отримання у власність спірної земельної ділянки.
Крім того, незаконним є укладений 05 березня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С. Є. та зареєстровий у реєстрі за № 238, оскільки укладенням цього договору, крім порушення його права, як законного користувача земельної ділянки, було приховано істотні для його укладення обставини, зокрема те, що на вказаній земельній ділянці уже наявний збудований ним дачний будинок.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити юридичний факт набуття членства у СТ «Діброва» на земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташована на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області з 1991 року та відсутності юридичного факту вибуття з членства у СТ «Діброва»;
- визнати незаконним переоформлення права членства у СТ «Діброва» на земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташована на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати незаконним та скасувати пункти 2 та 3 (у частині ОСОБА_2 ) рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 21 жовтня 2015 року № 40/8 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність»;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,07 га у с. Лище на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області, реєстраційний номер 780745907228, номер запису про право власності 12121432, видане 19 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С. Є. 05 березня 2018 року за реєстровим № 238 та скасувати запис про державну реєстрацію права власності - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 780745907228, номер запису про право власності - 25142838 від 05 березня 2018 року;
- визнати незаконним і скасувати рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 31 травня 2018 року № 20 «Про переведення дачного (садового) будинку в житловий, що у с. Лище садове товариство «Діброва» гр. ОСОБА_3 »;
- визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , проведений 19 квітня 2018 року державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Волинської обласної ради, реєстраційний номер 1536808307228, номер запису про право власності - 25836497.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів жодної зі своїх позовних вимог, зокрема й свого права на спірну земельну ділянку, оскільки не був членом СТ «Діброва», а ним був його син - ОСОБА_2 , який на законних підставах отримав право власності на земельну ділянку. Тоді відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 31 травня 2018 року № 20, визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.,
Визнано незаконним та скасовано рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 31 травня 2018 року № 20 «Про переведення дачного (садового) будинку в житловий, що в с. Лище, СТ «Діброва», гр. ОСОБА_3 ».
Визнано незаконним та скасовано запис про державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , здійснений 19 квітня 2018 року державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Волинської обласної ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1536808307228, номер запису про право власності 25836497.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що саме позивач, а не його син, був членом СТ «Діброва», проте фактично припинив членство у СТ, добровільно вийшовши з нього, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення юридичного факту набуття членства в садівничому товаристві й відсутності факту вибуття з членства, визнання незаконним переоформлення права на земельну ділянку в СТ, визнання незаконним та скасування рішення Лищенської сільської ради від 21 жовтня 2015 року № 40/8, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.
При цьому, суд вважав доведеним факт будівництва спірного садового будинку саме ОСОБА_1 , а тому, пославшись на норми ЦК України про захист права власності, вказав, що ОСОБА_3 не є його власником, не мала права на його реєстрацію та права звертатися до сільської ради про переведення дачного (садового) будинку в житловий будинок.
Суд вважав, що позовна давність, про застосування якої заявляла ОСОБА_3 , позивачем не пропущена, оскільки йому не було відомо про порушення своїх прав до 2020 року, а позов пред`явлено у межах трирічного строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року скасувати; постанову Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року змінити, ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Судове рішення суду апеляційної інстанції в частині, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені, не оскаржується, тому Верховним Судом відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що він був членом СТ «Діброва» та користувачем спірної земельної ділянки, не надали належної правої оцінки тому, що він не виходив з членів товариства, тому, фактично, продовжує бути й користувачем спірної земельної ділянки, а, відповідно, всі подальші з нею дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є незаконними, а правочини - недійсними.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
12 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював у Луцькому ПМК-18 з 1992 року, був членом СТ «Діброва», у якому в його користуванні перебувала земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 600 кв. м.
На земельній ділянці ОСОБА_1 зі своєю дружиною звели садовий будинок, у якому приблизно з 2007-2009 років дозволили проживати своєму синові - ОСОБА_2 , з його дружиною - ОСОБА_3 .
Відповідно до завіреної СТ «Діброва» копії «книги обліку садоводів 2000-2008 років» під № 287 прізвище ОСОБА_1 перекреслено із зазначенням прізвища ОСОБА_2 .
З огляду на книгу обліку садоводів за 2009-2016 роки, у період з 2009 року до 2016 року користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Діброва» був ОСОБА_2 та відповідно до довідки СТ «Діброва» № 8 від 22 липня 2021 року ОСОБА_2 у цей період сплачував членські внески.
21 жовтня 2015 року Лищенською сільською радою Луцького району Волинської області прийнято рішення № 40/8 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність», пунктами 2 та 3 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,07 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:6592 для ведення садівництва у АДРЕСА_2 НОМЕР_1 - розробленої відповідно до рішення сільської ради № 39/7 від 30 вересня 2015 року «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки».
19 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,07 га у с. Лище на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області, реєстраційний номер 780745907228, номер запису про право власності 12121432.
05 березня 2018 року відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С. Є. за реєстровим № 238, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,07 га, що розташована у с. Лище Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883600:01:001:6592, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва.
Відповідно до рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області № 20 від 31 травня 2018 року «Про переведення дачного (садового) будинку в житловий, що у с. Лище СТ «Діброва» гр. ОСОБА_3 » переведено садовий будинок АДРЕСА_1 у житловий будинок, загальна площа якого 84,8 кв. м, житлова 47,8 кв. м.
19 квітня 2018 року державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Волинської області проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, загальна площа якого 84,8 кв. м, житлова 47,8 кв. м у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1536808307228, номер запису про право власності - 25836497.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.
Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
У статті 11 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви.
Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.
Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.
Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Статтею 13 Закону України «Про кооперацію» визначено, що членство в кооперативі припиняється у разі:
добровільного виходу з нього;
припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;
несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;
смерті члена кооперативу - фізичної особи;
ліквідації члена кооперативу - юридичної особи;
припинення діяльності кооперативу.
Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (частини дванадцята, тринадцята статті 15 Закону України «Про кооперацію»).
Відповідно до пункту 3.4 статуту СТ «Діброва» (далі - Статут) прийом нових членів товариства проводиться за їх письмовою заявою правлінням садівничого товариства на протязі одного місяця з моменту подачі такої заяви.
У пункті 4.1 Статуту визначено, що член садівничого товариства має право, зокрема, добровільно, за своєю письмовою заявою, вийти з членів товариства, передати з відома правління товариства свою земельну ділянку іншим особам, при умові виконання останніми вимог статуту товариства.
Виключення з членів товариства осіб, які систематично грубо порушують вимоги Статуту товариства, рішення загальних зборів та правління товариства, проводяться за рішенням загальних зборів або правління (пункт 4.3 Статуту).
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного встановлення обставин справи у частині, яка переглядається, не надали належної правової оцінки наявним у справі доказам, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і доводам позивача, формально розглянули ці позовні вимоги ОСОБА_1 , дійшовши передчасних висновків про відмову у задоволенні його позовних вимог.
Вказуючи, що позивач не довів факт набуття права користвування спірною земельною ділянкою № НОМЕР_1 , що розташована на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області у СТ «Діброва», суд першої інстанції не врахував, що ця обставина не заперечувалася та визнавалася учасниками справи, а тому вона не підлягала доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України).
Також, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довів відсутності юридичного факту вибуття з членства у СТ «Діброва», оскільки у даному випадку на позивача покладено обов`язок довести членство у товаристві, що ним було доведено, а факт вибуття з нього ним заперечується, тому саме на відповідачів покладено обов`язок довести зворотне, так як згідно з нормами процесуального законодавства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 81 ЦПК України).
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд належно не дослідили порядок та підстави вибуття з членства у СТ «Діброва» та позбавлення права користування земельною ділянкою в ньому, не встановили та належно не перевірили доводів ОСОБА_1 про те, що він ніколи не ініціював виходу з СТ «Діброва» та відмови від користування земельною ділянкою № 287, а також те, чи товариством у передбаченому законом порядку приймалися відповідні рішення.
Так, на а. с. 73-75 наявна книга обліку садоводів, згідно з якою під № 287 призвіще ОСОБА_1 перекреслено із зазначенням прізвища ОСОБА_2 . При цьому, суди не дали належної правової оцінки положенням Статуту про порядок вибуття та приймання членів товариства.
Крім того, апеляційний суд, встановивши, що на спріній земельній ділянці саме позивачем збудовано будинок, який йому належить, не звернув уваги на норми цивільного та земельного законодавства, а також сталу судову практику про принцип єдності земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості.
При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту набуття членства у садівничому товаристві та відсутність юридичного факту вибуття з членства у садівничому товаристві, чи є такі вимоги належним способом судового захисту, чи є вони ефективними для захисту прав позивача (статті 2 5 ЦПК України, статті 15 16 ЦК України, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та чи не є це тими юридичними фактами (обставинами), які підлягають доведенню, дослідженню та оцінці при вирішенні інших, основних позовних вимог ОСОБА_1 щодо захисту його права на земельну ділянку.
Встановлення вказаних обставин має важливе значення для вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , в яких йому було відмовлено, оскільки право на приватизацію земельних ділянок мають саме їх користувачі, а, передаючи такі ділянки у власність, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен переконатися, що такою земельною ділянкою не користується в законному порядку інша особа.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи в оскаржуваній частині, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки справа направляється Верховним Судом на новий розгляд, без ухвалення судового рішення по суті спору, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту набуття членства у Садівничому товаристві «Діброва» та відсутності факту вибуття з членства, визнання незаконним переоформлення права членства у Садівничому товаристві «Діброва», визнання незаконним та скасування пунктів 2 та 3 рішення Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 21 жовтня 2015 року № 40/8 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність», визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець