№ 161/9846/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 161/9846/16-ц

провадження № 61-19264 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі Кирилюк В. Ф. від 10 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Русинчука М. М., Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., від 08 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України

у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 07 грудня 2010 року між

закритим акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит

у розмірі 7 300,02 грн зі сплатою 0,12 % річних за користування грошима на суму залишку заборгованості за кредитом.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованості

за кредитом, яка станом на 07 липня 2016 року становила 23 147,43 грн,

з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 205,04 грн; заборгованість

по процентам за користування кредитом у розмірі 0,33 грн; заборгованість по комісії за користуванням кредитом у розмірі 36,90 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі

1 078,45 грн 97 коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором

у розмірі 23 147,43 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 10 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. Проте банк звернувся з позовом до суду з безпідставним пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з пропуском загальної позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено

26 червня 2013 року, тому строк звернення з вимогою сплинув 27 червня 2016 року, а банк звернувся до суду із позовом лише 02 серпня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу за позовом

ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року касаційне провадження у вищевказаній справі зупинено до закінчення перегляду

у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду справи № 285/3950/17-ц (провадження

№ 61-41907сво18) за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором поновлено у зв'язку з тим, що обставини, за яких касаційне провадженні у справі було зупинено, відпали.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на переривання позовної давності (стаття 264 ЦК України), так як 02 вересня 2015 року Третейський суд при Асоціації «Дніпровський банківський Союз» порушив провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2010 року. Отже,

02 вересня 2015 року строк позовної давності було перервано, а тому звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» у серпні 2016 року до суду відбулося в межах позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 грудня 2010 року між закритим акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»,

та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 7 300,02 грн зі сплатою 0,12 % річних

за користування грошима на суму залишку заборгованості за кредитом,

зі строком дії до 06 грудня 2012 року.

ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував,

на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованості

за кредитом, яка за розрахунком банку станом на 07 липня 2016 року становила 23 147,43 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 205,04 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом

у розмірі 0,33 грн; заборгованість по комісії за користуванням кредитом

у розмірі 36,90 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1 078,45 грн 97 коп.

02 серпня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення вищевказаної заборгованості за кредитним договором (а. с. 2-3).

У своїх запереченнях на позов ОСОБА_1 , крім іншого, просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (а. с. 29-31).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторін у справі.

У ході апеляційного провадження суду апеляційної інстанції було надано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня

2016 року у справі № 200/21172/15-ц, згідно з якою апеляційну скаргу

ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський союз» від 14 вересня

2015 року відмовлено (а. с. 54).

Зі змісту цього судового рішення вбачається, що 14 вересня 2015 року було ухвалено рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський союз» за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Згідно з частиною другою статті 303 ЦПК України 2004 року (чинного на час апеляційного провадження) апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку

або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки районний суд розглянув справу без участі сторін, а зі змісту заперечення ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк»

(а. с. 52-53) убачається, що саме він подав апеляційному суду копію ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року та просив урахувати, що спір уже вирішено, кредит стягнуто, у зв`язку з цим апеляційне провадження підлягає закриттю, тому в апеляційного суду були правові підстави, передбачені частиною другою статті 303 ЦПК України

2004 року, для дослідження доказу, якого не було подано в районний суд і про це зазначається в касаційній скарзі банку.

Разом з тим, у порушення частини другої статті 303 315 ЦПК України

2004 року апеляційний суд не надав цьому доказу, який має важливе правове значення, оцінки.

Згідно із частиною другою статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Наведеною нормою переривання перебігу позовної давності не диференціюється залежно від форми захисту права особи.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом врегульовані статтею 16 ЦК України, відповідно до якої особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 17 ЦПК України 2004 року визначено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться і у частині першій статті 21 ЦПК України.

Метою створення і діяльності третейських судів в Україні визначено захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (стаття 1 Закону України «Про третейські суди»).

При цьому, до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятками, переліченими у цій статті.

Виходячи з наведених норм права, зміст поняття «суд» у статті 16 ЦК України та інших нормах цього Кодексу, включаючи положення глави 19 ЦК України про позовну давність, охоплюються також і третейські суди.

Цивільне законодавство України при побудові конструкції переривання позовної давності не вказує, що наслідком пред`явлення особою позову

у вигляді переривання позовної давності є виключно звернення до суду

як державного органу.

Тому, пред`явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України «Про третейський суд» відноситься вирішення відповідного спору, перериває позовну давність.

З урахуванням наведеного, звернення до третейського суду свідчить і про зміну строку виконання основного зобов`язання як це передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» був перерваний поданням банком у вересні 2015 року до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2010 року.

Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки цим обставинам і не з`ясував, чи виконано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський союз» від 14 вересня 2015 року.

Отже, саме з цього періоду перервалася позовна давність, яка розпочалася з дати останнього платежу відповідача, здійсненого 26 червня 2013 року,

та її перебіг почався заново.

Із указаним позовом банк звернувся до суду 02 серпня 2016 року, тобто

в межах загальної позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду

у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12

(провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі

№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18); від 31 жовтня 2018 року

у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Оскільки 02 вересня 2015 року настав строк виконання договору у повному обсязі, то з цього часу право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пені припинилося.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд належним чином не з`ясував всіх фактичних обставин справи, не врахував, що банк змінив строк виконання основних зобов`язань, що у свою чергу унеможливлює стягнення процентів та пені після закінчення терміну його дії, оскільки за розрахунком банку заборгованість обчислена станом на 07 липня 2016 року. Таким чином, апеляційний суд не визначився з періодом, за який вони мають бути стягнуті та не врахував наявність судового рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз»

від 02 вересня 2015 року, яке перериває позовну давність, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі

№ 285/3950/17-ц (провадження № 61-41907сво18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати судове рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи, апеляційному суду також слід звернути увагу на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням наведеного, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк