Постанова

Іменем України

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 164/327/17

провадження № 61-12575св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької районної державної адміністрації Волинської області, Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області, Волинської обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року в складі судді Токарської І. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Маневицька РДА), Колківської селищної ради Маневицького району Волинської області (далі - Колківська селищна рада), Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29 вересня 2011 року між Маневицькою РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка загальною площею 41,7711 га, зокрема: пасовища - 1,3952 га, вода (внутрішні води) - 32,9667 га, відкриті заболочені землі - 6,4983 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,9109 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 325 193,00 грн. Умовами цього договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9 755,79 грн на рік (3 % нормативної грошової оцінки) на розрахунковий рахунок отримувача - місцевого бюджету Четвертнянської сільської ради (правонаступник - Колківська селищна рада) щомісяця рівними частинами не пізніше тридцятого числа наступного місяця.

Відповідач як орендар земельної ділянки належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, своєчасно орендну плату не сплачував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 22 107,08 грн.

Систематична несплата ОСОБА_1 орендної плати за землю на виконання умов договору оренди землі від 29 вересня 2011 року є порушенням договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив суд розірвати укладений між Маневицькою РДА та ОСОБА_1 договір оренди землі від 29 вересня 2011 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Маневицькому районі 29 вересня 2011 року за № 072360004000028, та зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 41,7711 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 610 129,51 грн, шляхом підписання відповідного акта прийому-передачі із Волинською ОДА.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Маневицькою РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований в управлінні Держкомзему в Маневицькому районі 29 вересня 2011 року за № 072360004000028.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку державі в особі Волинської ОДА.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що систематичне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині своєчасної сплати орендної плати є підставою для його розірвання та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі в особі Волинської ОДА.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі порушили вимоги статей 88-91 ВК України, статей 58 60 61 ЗК України та пункт 29 договору оренди землі, укладеного 29 вересня 2011 року між Маневицькою РДА та ОСОБА_1 . Вказані порушення під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та на час подання касаційної скарги позивачі не усунули.

ОСОБА_1 зазначає, що орендну плату за користування землями водного фонду завжди вносив у строки, визначені договором оренди землі. Притримання оплати орендної плати відбулось лише з 2015 року як протест на порушення Маневицькою РДА його прав як орендаря щодо невстановлення берегових захисних смуг, а також невжиття заходів щодо відновлення його порушених прав іншими державними органами.

Заборгованість зі сплати орендної плати за користування землею відповідач сплатив у повному обсязі з урахуванням нарахованої пені та штрафів, передбачених договором оренди землі, тому, на думку відповідача, права орендодавця не порушено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу суду від Волинської ОДА надійшов відзив на касаційну скаргу. У відзиві вказано на необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Волинська ОДА вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з Маневицького районного суду Волинської області. Крім того, вказаною ухвалою виконання рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 27 травня 2019 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що 29 вересня 2011 року між Маневицькою РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка загальною площею 41,7711 га, у тому числі пасовища - 1,3952 га, вода (внутрішні води) - 32,9667 га, відкриті заболочені землі - 6,4983 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,9109 га. Вказаний договір зареєстрований управлінням Держкомзему у Маневицькому районі Волинської області 29 вересня 2011 року за № 072360004000028. На час укладення договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 325 193,00 грн.

Пунктами 9 та 11 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9 755,79 грн на рік (3 % нормативної грошової оцінки) на розрахунковий рахунок 31428016319811 отримувача - місцевого бюджету Четвертнянської сільської ради щомісяця рівними частинами не пізніше тридцятого числа наступного місяця.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідач з 2015 року систематично не сплачує передбачену договором оренди землі орендну плату. Зазначена обставина підтверджується листом Маневицького відділення Ковельської ОДПІ від 15 лютого 2017 року за № 191/10/03-11-17-15, згідно з яким за відповідачем ОСОБА_1 рахувалась заборгованість з орендної плати за землю за 2015 рік на загальну суму 19 297,06 грн та за 2016 рік у розмірі 17 846 грн, а також рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 11 травня 2016 про стягнення з відповідача орендної плати за землю за 2015 рік.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, що регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 19 березня 2020 року у справі № 371/628/18.

Встановивши факт систематичного порушення відповідачем вимог договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання такого договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі в особі Волинської ОДА.

Посилання відповідача на те, що заборгованість з орендної плати за користування землею погашена в повному обсязі, колегія суддів відхиляє, оскільки цей факт мав місце уже під час розгляду справи судом та не спростовує підстав позову щодо систематичної несплати орендної плати щомісяця рівними частинами, як це передбачено договором оренди.

Доводи відповідача про те, що орендна плата не сплачувалась ним у зв`язку з неможливістю належного використання земельної ділянки, є необґрунтованими, оскільки складовими орендованої земельної ділянки загальною площею 41,7711 га є: пасовища - 1,3952 га, вода (внутрішні води) - 32,9667 га, відкриті заболочені землі - 6,4983 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,9109 га, а не лише землі водного фонду. При цьому порядок вирішення спорів між сторонами договору оренди землі передбачено умовами договору, а тому відповідач не був позбавлений можливості у визначений законом спосіб захистити свої права у разі їх порушення.

Інші доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди відповідача з оцінкою судами доказів, є неприйнятними, оскільки суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржені судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Враховуючи результат касаційного розгляду справи, виконання оскаржуваних судових рішень відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України належить поновити.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 27 травня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель