Постанова
Іменем України
23 січня 2023 року
м. Київ
справа № 165/3847/21
провадження № 61-9960 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Дунець Ольга Федорівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Свередюк Юлія Федорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області у складі судді
Бєлоусова А. Є. від 06 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Данилюк В. А.
від 07 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести в попередній стан димовий канал у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником 67/100 частин вказаного будинку, а власником 33/100 частин зазначеного будинку є її рідний брат - ОСОБА_2 .
Вказувала, що зазначений житловий будинок належав на праві власності покійній матері - ОСОБА_3 , яка 22 жовтня 2003 року подарувала відповідачу 33/100 частин вказаного будинку (згідно з договором дарування у власність ОСОБА_2 перейшли коридор 1-11 площею 4,6 кв. м, коридор 1-7 площею 8,2 кв. м, кімната 1-6 площею 19,6 кв. м, кімната 1-8 площею
16,8 кв. м, 1/2 частина сараю В-1), а 17 квітня 2015 року ОСОБА_3 подарувала їй 67/100 частин вказаного будинку (згідно з договором дарування у її власність перейшли коридор 1-1 площею 9,7 кв. м, кухня 1-2 площею
10,6 кв. м, приміщення ванної кімнати 1-3 площею 3,9 кв. м, комора 1-4 площею 3,8 кв. м, кімната 1-5 площею 13,4 кв. м, коридор 1-6 площею 11,1 кв. м, кімната 1-7 площею 15,0 кв. м, погріб а1, ганок а2,літня кухня Б1, прибудова б,
1/2 частина сараю В-1, погріб з шийкою Г, вбиральня Д, гараж Е-1, огорожа 1, гараж НОМЕР_1 без фундаменту).
Згідно з рішенням Нововолинського міського суду Волинської області
від 08 липня 2020 року у справі № 165/777/19 здійснено розподіл вищевказаного житлового будинку між нею та відповідачем у натурі, вона та ОСОБА_2 користуються тими частинами будинку, котрі їм належать.
Позивач зазначала, що відповідач 30 вересня 2021 року самовільно на горищі житлового будинку розібрав димовий канал, що призвело до задимлення її квартири.
Посилаючись на вказане, й зазначаючи, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, при цьому спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні конструкції, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку, розташовані на прибудинковій території, тому своїми діями ОСОБА_2 порушив її права.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд зобов`язати її демонтувати піч (камін), встановлену в приміщеннях, які перебувають в її користуванні в житловому будинку, розташованому за адресою:
АДРЕСА_1 , та димохід якої влаштований у димовий канал в будинку.
В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що вказаний житловий будинок, належить йому та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, а згідно з рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 08 липня
2020 року у справі № 165/777/19 вказаний будинок розподілено в натурі.
Вказував, що житловий будинок було збудовано у 1977 році, у ньому було встановлене пічне опалення, що підтверджується технічним паспортом, який було видано їх матері - ОСОБА_3 17 липня 2003 року, яка була попереднім власником будинку. Після здійснення газифікації будинку пічне опалення було демонтоване, опалення будинку здійснюється за допомогою газопостачання. При цьому у технічному паспорті, виданого йому та ОСОБА_1 15 жовтня 2015 року, також відсутні димові канали між спільною стіною.
Позивач зазначав, що у жовтні 2020 року він помітив, що частина стіни між приміщеннями 1-6 та 2-5 нагрівається більше, ніж на 65 градусів, внаслідок цього відбувається руйнування фарби на стіні в точці під`єднання каміну до димоходу, тому вважав, що ОСОБА_1 здійснила реконструкцію опалення в належній їй частині будинку і приєднала елементи каміну до існуючого старого комину. 05 жовтня 2020 року він звернувся до ОСОБА_1 із заявою, в якій просив її припинити використання каміну, однак позивач залишила його заяву без відповіді.
18 листопада 2020 року він звернувся до Нововолинського МВ УДСНС України у Волинській області, просив фахівців здійснити перевірку стану димоходу в спірному будинку та надійності експлуатації цієї конструкції. Під час перевірки, здійсненої 25 листопада 2020 року, було встановлено, що у житловому будинку дійсно наявний димохід, який експлуатується, та виявлено невиконання правил пожежної безпеки.
Зазначав, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про неможливість використання димоходу в будинку, однак вона продовжила свої неправомірні дії.
Також позивач, вказував, що ОСОБА_1 продовжує користуватись піччю (каміном) для обігріву належних їй приміщень у спірному будинку, проте такі дії
ОСОБА_1 порушують його права, як співвласника житлового будинку.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив суд його зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 20 червня
2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , об`єднано його в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 06 липня
2022 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано
ОСОБА_2 за власний рахунок привести в попередній стан димохід та витяжні канали в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання співвласника вчинити певні дії відмовлено.
Додатковим рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 14 липня 2022 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що неправомірнимидіями ОСОБА_2 , які виразились у руйнуванні димоходу та часткового бетонування витяжних каналів у спірному будинку, спричинили порушення права ОСОБА_1 на користування своїм майном, тому останнього зобов`язано відновити даний димоход за власний рахунок до попереднього стану. При цьому, суди вказали,що ОСОБА_2 не доведено, що експлуатація ОСОБА_1 встановленої в приміщенні квартири АДРЕСА_2 спірного будинку печі (каміну) призводить до порушення його прав, яквласника квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку або порушує санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.
Також суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 07 вересня 2022 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 165/3847/21 із Іваничівського районного суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень задоволено частково, зупинено виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, у задоволенні клопотання в частині зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року відмовлено.
31 жовтня 2022року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня
2019 року у справі № 461/1461/17, провадження № 61- 847 св 18, від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18, провадження № 61-19122 св 20 щодо питання переобладнання та перепланування жилих будинків відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
Вказує, що справа має для нього виняткове значення, так як у технічному паспорті, виданого на його ім`я та ОСОБА_1 від 15 жовтня 2015 року, який є діючий, відсутнє графічне зображення вентиляційних шахт, каналу та димових труб, тому він не зможе виконати рішення суду, так як покладення на нього обов`язку привести в попередній стан димохід, призведе до того, що він порушить Державні будівельні норми. При цьому, судом не вказано, до якого саме попереднього стану необхідно привести димохід та витяжні канали у будинку, рішення є неконкретизованим та не буде мати ефективного способу захисту прав ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вказує, що посилання в касаційній скарзі на те, що судом не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 461/1461/17, провадження
№ 61- 847 св 18, від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18, провадження
№ 61-19122 св 20 є безпідставними, так як справи не є подібними, у справах встановлені різні фактичні обставини. Судові рішення ухвалені з дотриманням норм права, є законними та обгрунтованими, а зустрічний позов
ОСОБА_2 є необґрунтованим, так як він сам зруйнував та демонтував комин на горищі та забетонував димовивідні канали в димовентиляційній шахті, чи спричинив задимлення її квартири, порушив її права.
Також просить стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500,00 грн на підтвердження надає докази. Відзив надіслано ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав . Власність зобов`язує . Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з частиною другою статті 383 ЦПК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Суди встановили, що після виділу в натурі за рішенням суду ОСОБА_1 її частини зі спірного об`єкта нерухомого майна, ліквідації можливості вільного проходу між частинами будинку, належними позивачці та відповідачу ( ОСОБА_2 заклав цеглою прохід між окремими кімнатами, котрі сполучали відповідні приміщення в будинку, ця обставина визнана обома сторонами), будинок, в якому мешкають позивачка та відповідач з родинами, набув статусу багатоквартирного. При цьому, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 на теперішній час є квартира
АДРЕСА_4 , а відповідно зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є квартира
АДРЕСА_5 , конструктивно призначені для використання в системі опалення житлових приміщень (в тому числі, димохід, димовивідні та вентиляційні канали), належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у згаданому будинку (позивачці та відповідачу). Розпорядження цим майном (зокрема, руйнування такого майна) повинно здійснюватися за згодою всіх співвласників.
Зі змісту технічних документів на житловий будинок, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , убачається, що між кімнатами, котрі на теперішній час перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був розташований комин.
Суди вказали, що твердження ОСОБА_2 щодо відсутності будь-яких димових та вентиляційних каналів у будинку після його газифікації спростовуються зокрема, як поясненнями позивача так і наданим ОСОБА_1 актом від 20 листопада 2020 року № 168, складеним чистильниками КП «Управляюча житлова компанія № 2» ЖКО Нововолинської міської ради
(а. с. 25). У цьому акті відображено результати виконання робіт щодо перевірки та прочистки димових і вентиляційних каналів у згаданому будинку, на той час такі канали були придатними до експлуатації, в акті не зафіксовано відсутності в будинку димових та вентиляційних каналів. Він містить чіткий та однозначний висновок про придатність димових і вентиляційних каналів у будинку для експлуатації.
Крім того, зі змісту наданої самим відповідачем копії листа начальника Нововолинського МВ УДСНС України у Волинській області І. Саюка
від 25 листопада 2020 року № 562 (а. с.92) суди встановили, що в будинку АДРЕСА_1 наявний димохід, котрий експлуатується. При розгляді справи судом не було встановлено жодних обставин, котрі б вказували на неправдивість інформації, викладеної незацікавленими особами в наведених документах.
За результатами огляду спірного будинку, здійсненого представниками ДСНС в жовтні 2021 року, було встановлено, що на горищі демонтовано димохід, який попередньо був споруджений разом із житловим будинком, а витяжні канали частково забетоновані, що могло спричинити задимлення, яке сталось
30 вересня 2021 року у приміщенні будинку, належному ОСОБА_1 (лист начальника Володимир-Волинського РУ ГУ ДСНС у Волинській області
В. Процюка від 18 жовтня 2021 року № 340 (а. с. 93).
При цьому судами не було встановлено жодних обставин, котрі б вказували на неправдивість інформації, викладеної співробітниками ДСНС в наведеному листі, й підтверджували би пряму чи непряму заінтересованість фахівців ДСНС у результатах вирішення спору між сторонами. Висновки фахівців ДСНС підтверджуються і наданими ОСОБА_1 до суду для огляду фотознімки, на яких зафіксовані частково залитий цементом отвір вивідного каналу, залишки зруйнованого димоходу (комину), цегла, котра після цього залишилась
(а. с. 106-110).
Згідно з державними будівельними нормами України (пункти 3.9., 3.10., ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», затв. наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 січня 2013 року № 24, від 28 серпня 2013 року
№ 410, чинний з 01 січня 2014 року): димовідвід визначено як канал для відводу димових газів від теплогенератора (котла) до димоходу або в атмосферу безпосередньо; димохід - це вертикальний канал прямокутного або круглого перерізу для створення тяги та відведення димових газів від димовідводу або теплогенератора (котла), печі нагору в атмосферу.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривалий час існує спір щодо використання позивачкою димоходу в будинку (лист ОСОБА_2 від 05 жовтня
2020 року, адресований ОСОБА_1 (а. с. 89).
Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що димохід, димові та вентиляційні канали в будинку
АДРЕСА_1 були споруджені і функціонували за своїм цільовим призначенням. Димохід, димові та вентиляційні канали в будинку становлять об`єкти спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Руйнування димоходу, часткове бетонування витяжних каналів завдали шкоди ОСОБА_1 , яка є співвласницею згаданих об`єктів на бетонування яких ОСОБА_1 дозвіл не давала.
При цьому, суди вірно вказали, що ОСОБА_2 не було надано суду докази, які б підтверджували обставин щодо порушення його права як власника іншої квартири у спірному будинку зокрема: надмірне нагрівання поверхні стіни між суміжними квартирами в будинку, шкідливі випаровування фарби з поверхні суміжної стіни, експлуатація ОСОБА_1 димоходу (до руйнування цієї споруди) з явними порушеннями правил пожежної безпеки. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_2 посилався виключно на свої власні знання та міркування, не підтверджуючи їх належними та допустимими доказами
ОСОБА_1 указувала, що вона для обігріву належних їй приміщень у будинку користувалась піччю на твердому паливі промислового виробництва («Wanders», Нідерланди), котра відповідає стандартам та правилам безпеки в експлуатації, димову трубу від печі вона приєднала до димовентиляційного каналу в спірному будинку зі згоди компетентних служб.
ОСОБА_2 не було подано беззаперечних доказів того що експлуатація ОСОБА_1 встановленої в приміщенні квартири АДРЕСА_2 спірного будинку печі (каміну) призводить до порушення його прав як власника квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку або порушує санітарно-технічних вимоги і правила експлуатації будинку.
Отже, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судових рішеннях, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду,
а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі
№ 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року
у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заявила клопотання, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. Відзив надісланий ОСОБА_2 .
На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 надала суду: квитанцію про оплату послуг на суму 2 500,00 грн; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвокатом від 01 листопада 2022 року; договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 01 листопада 2022 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 березня
1999 року № 185.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста
Колегія суддів, вивчивши докази, подані ОСОБА_1 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України вважає їх співмірними із заявленими вимогами. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався своїм правом, наданим йому положенням
частини шостої статті 137 ЦПК України про зменшення їх розміру.
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зупинено виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області
від 06 липня 2022 рокудо закінчення його перегляду в касаційному порядку, тому слід поновити виконання вказаного судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 137 141 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 липня
2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2022 рокузалишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції у розмірі 2 500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень).
Поновити виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 06 липня 2022 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць