Постанова

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 166/1387/17

провадження № 61-36877св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - головний державний виконавець Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Токарський Едуард Степанович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 06 березня 2018 року в складі судді Ляха В. І. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Ратнівський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області) Токарського Е. С.

Скарга мотивована тим, що вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2013 року, який набрав законної сили, стягнуто в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» майнову шкоду у розмірі 641 230,39 грн.

Виконавчий лист видано 15 квітня 2014 року. Банк 16 квітня 2014 року подав до виконавчої служби заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа. Протягом 2014-2017 років вирок суду в частині стягнення майнової шкоди не виконаний, тому стягувач 13 листопада

2017 року звернувся до Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області щодо надання інформації про вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

З наданої відповіді банк дізнався, що 17 квітня 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Ратнівського РУЮ Токарським Е. С. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних

правовідносин) - неподання виконавчого документа, зазначеного у

статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Вказував, що ПАТ «Ощадбанк» не отримувало постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 квітня 2014 року та акта про відсутність додатків до заяви від 16 квітня 2014 року. Державний виконавець не виконав обов`язку щодо надіслання стягувачу постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення», не довів до відома банку інформацію, викладену в акті про відсутність додатків до заяви.

На підставі викладеного ПАТ «Ощадбанк» просило: визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Токарського Е. С. щодо не надіслання ПАТ «Ощадбанк» постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 квітня 2014 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також не доведення до відома стягувача акта про відсутність додатків до заяви

від 16 квітня 2014 року.

У березні 2018 року ПАТ «Ощадбанк» подало до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою на дії державного виконавця.

Клопотання мотивоване тим, що стягувач дізнався про порушення своїх прав з відповіді Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, яку отримав

20 листопада 2017 року. Вказував, що постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 квітня 2014 року не отримував.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 06 березня

2018 року відмовлено в задоволені клопотання ПАТ «Ощадбанк» про поновлення пропущеного процесуального десятиденного строку на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Токарського Е. С.

В задоволенні скарги ПАТ «Ощадбанк» на бездіяльність головного державного виконавця Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Токарського Е. С., яка полягає у неповідомленні стягувача, ненадісланні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 квітня 2014 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та недоведення до відома стягувача акта про відсутність додатків до заяви

від 16 квітня 2014 року, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з часу винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження 17 квітня 2014 року і до звернення банка зі скаргою 23 листопада 2017 року на бездіяльність головного державного виконавця Токарського Е. С. пройшло більше трьох років. Державним виконавцем надано суду письмові докази на підтвердження обізнаності представника банку щодо відсутності додатків до заяви про прийняття виконавчого документа та надіслання банку копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Банком не надано доказів на спростування наданих державним виконавцем матеріалів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги скасовано та прийнято в цій частині нову постанову

Скаргу ПАТ «Ощадбанк» на бездіяльність головного державного виконавця Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Токарського Е. С. залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії державного виконавця. При цьому суд першої інстанції у порушення вимог процесуального права розглянув подану скаргу по суті і відмовив в задоволенні скарги.

Враховуючи, що стягувачем пропущено строк звернення зі скаргою на дії державного виконавця і підстав для його поновлення немає, то скарга підлягає залишенню без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Ощадбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Ощадбанк» дізналося про порушення свого права внаслідок невиконання судового рішення про стягнення коштів з боржників лише 20 листопада 2017 року з відповіді Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надіслання стягувачу постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, тому причини пропуску строку для оскарження бездіяльності державного виконавця є поважними.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

23 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 квітня 2014 року Ратнівським районним судом Волинської області видано виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку із засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Волинського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» майнову шкоду в розмірі

641 230,39 грн.

ПАТ «Ощадбанк» 15 квітня 2014 року звернулося до ВДВС Ратнівського РУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа.

Відповідно до акта про відсутність додатків до заяви від 16 квітня 2014 року при отриманні від стягувача заяви від 15 квітня 2014 року про прийняття виконавчого документа встановлено, що оригінал виконавчого листа

від 15 квітня 2014 року та копія довіреності на ОСОБА_4 , що були зазначені в заяві як додаток, були відсутні. Вказаний акт складено в двох примірниках, один з яких направлено для відома ПАТ «Ощадбанк».

Постановою головного державного виконавця Токарського Е. С. від 17 квітня 2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з неподанням стягувачем до скерованої ним заяви від 15 квітня 2014 року про прийняття виконавчого документа до виконання самого виконавчого документа та довіреності представником.

Суди також встановили, що на підтвердження надіслання стягувачу копії постанови від 17 квітня 2014 року державним виконавцем додано копію фіскального чека до рекомендованого листа від 23 квітня 2014 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 68 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Аналогічна за змістом норм закріплена у статті 122 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Статтею 69 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) передбачено, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Аналогічна за змістом норм закріплена у статті 123 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Згідно зі статтею 72 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Аналогічна за змістом норм закріплена у статті 126 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Відповідно до частини першої статті 73 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Аналогічна за змістом норм закріплена у частині першій статті 127 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Відповідно до статті 383 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічна за змістом норм закріплена у статті 447 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Статтею 385 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) визначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічна за змістом норм закріплена у статті 447 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Суди встановили, що копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 квітня 2014 року держаний виконавець направив стягувачу 23 квітня 2014 року рекомендованим листом.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави: поважні причини пропуску цього строку.

На підставі викладеного суд першої інстанції у нескасованій частині та апеляційний суд дійшли правильного висновку, що, звернувшись 15 квітня 2014 року до виконавчої служби із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа, банк більше трьох років не цікавився результатом розгляду цієї заяви. Стягувач не довів належними та допустимими доказами, що він не знав і не міг дізнатися про порушення свого права, а саме прийняття державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що копія фіскального чека, яка додана до рекомендованого листа не свідчить про направлення стягувачу саме постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки зібрані у справі докази оцінюються у сукупності з іншими обставинами справи. Зокрема апеляційним судом взято до уваги обставини про обізнаність стягувача щодо неподання ним додатків до заяви про прийняття виконавчого листа до виконання, про що свідчить власноручно зроблена представником банка відмітка на примірнику заяви про відкриття виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому, за змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, тому банк зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися спірним виконавчим провадженням, добросовісно користуватися належними його процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, доводи банка про те, що фіскальний чек не підтверджує направлення постанови державного виконавця стягувачу, за наявності встановлених в повному об`ємі інших обставин справи не може достатньою бути підставою для скасування законних ухвали місцевого суду у нескасованій частині та постанови апеляційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду у нескасованій частині та суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 06 березня

2018 року в нескасованій частині та постанову Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк