ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2020 року

Київ

справа №166зп-20/160

адміністративне провадження №К/9901/18328/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву № 166зп-20/160 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» про вжиття заходів забезпечення позову, поданої до моменту подання позову до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року (суддя Лозицька І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.),-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» (далі - заявник) звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення шляхом заборони Акціонерному товариству «Банк Альянс» здійснювати оплату за простим векселем серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року.

Заяву вмотивовано тим, що виконуючи вимоги підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 ПК України, позивач відповідно до листа від 6 березня 2020 року №06/03/20 надав Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) первинні документи для погашення векселя з долученням акцизних накладних щодо реалізації імпортованого товару з квитанціями про їх реєстрацію. Проте, контролюючий орган не прийняв рішення про погашення векселя, але надіслав 11 березня 2020 року вимогу, в якій вказав про необхідність сплати до бюджету до 16:45 годин 13 березня 2020 року суми акцизного податку у розмірі 2180374 грн, що зазначена у векселі. У податковому векселі датою його погашення було визначено 9 березня 2020 року.

На думку заявника, характер та зміст вимоги ГУ ДПС свідчить про оголошення наміру здійснити протест векселя серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року у неплатежі згідно із законодавством на підставі підпункту 229.8.11 пункту 229.8 статті 229 ПК України та звернення до банку з вимогою оплати суми, вказаної у податковому векселі. Відтак, до моменту подання позивачем позову до суду та набрання законної сили відповідним судовим рішенням існує обґрунтований ризик здійснення банківською установою оплати за опротестованим векселем, що унеможливить ефективний спосіб захисту прав заявника.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, заяву ТОВ «Ферст Груп» про забезпечення позову задовольнив. Заборонив Акціонерному товариству «Банк Альянс» здійснювати оплату за простим векселем серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що існує ризик здійснення контролюючим органом протесту спірного векселя та подальшої оплати банком-авалістом за опротестованим векселем. Забезпечення позову у запропонований заявником спосіб дозволить не допустити безпідставного списання грошових коштів за векселем за умов належного підтвердження платником податків своїх обов`язків щодо погашення простого векселя згідно з положеннями підпункту 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 ПК України. Суди вказали, що надані ТОВ «Ферст Груп» докази свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до моменту його звернення до суду та ухвалення рішення у справі та неможливість захисту його прав без вжиття таких заходів.

Апеляційний суд погодився із наведеними судом першої інстанції висновками та додатково вказав, що застосований за заявою ТОВ «Ферст Груп» спосіб забезпечення позову жодним чином не може спричинити шкоду або збитки ні контролюючому органу чи державі, ні будь-яким іншим третім особам. Крім того, даний спосіб забезпечення позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті, а також не є підставою для звільнення заявника від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у випадку відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, або направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказав, що судами обставини справи були з`ясовані поверхнево, без вивчення конкретних фактів та документальних доказів. Вирішуючи заяву, суди надали перевагу доводам позивача, який не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції, та взагалі не врахували докази, надані ГУ ДПС, чим порушили закріплені у статтях 8 та 9 КАС України принципи рівності учасників адміністративного процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин в справі.

Контролюючий орган наполягає на тому, що суди не встановили, в чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Натомість, вжиті судом заходи забезпечення позову фактично свідчать про вирішення судом спору без розгляду справи по суті.

Скаржник наголошує, що згідно з вимогами пункту 229.8 статті 229 ПК України видача податкового векселя свідчить про безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити до Державного бюджету відповідну суму коштів. Таке зобов`язання є визначеним векселедавцем самостійно та узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом. Передчасна заборона АТ «Банк Альянс» здійснювати оплату за простим векселем серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року спричинить втрати Державного бюджету України в сумі 2180374,12 грн.

ТОВ «Ферст Груп» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статті 150 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

З матеріалів справи слідує, що податковий вексель, стосовно оплати якого було застосовано спірні заходи забезпечення позову, видано на підставі приписів пункту 229.8 статті 229 ПК України, яка встановлює особливості оподаткування бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів.

Положення підпунктів 229.8.1, 229.8.2 пункту 229.8 статті 229 ПК України передбачають, що ввезення на митну територію України або реалізація вироблених в Україні бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів може здійснюватися із сплатою акцизного податку за ставками, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу без застосування підвищувального коефіцієнта 10. Для здійснення такого ввезення видається податковий вексель на визначений у підпункті 229.8.4 пункту 229.8 статті 229 ПК України строк.

Податковий вексель без сплати коштами зазначеної в ньому суми акцизного податку погашається у разі підтвердження факту цільового використання бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів протягом строку, на який виданий такий вексель, шляхом реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на перелік операцій, визначений у підпункті 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 ПК України.

Разом з тим, підпункт 229.8.11 пункту 229.8 статті 229 ПК України встановлює, що у разі якщо передбачений цим пунктом податковий вексель не погашено в установлений строк, векселедержатель протягом п`яти робочих днів, наступних за останнім днем строку, на який видано податковий вексель, здійснює протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов`язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену в податковому векселі, векселедержателю.

Таким чином, податкове законодавство у разі відсутності факту погашення податкового векселя у встановлений у ньому строк висуває до контролюючого органу, який є векселедержателем, вимогу у скорочені строки опротестувати відповідний вексель у нотаріуса (п`ять робочих днів) та звернутись з ним до банку-аваліста (один робочий день). Положення підпункту 229.8.11 пункту 229.8 статті 229 та підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України зобов`язують, в свою чергу, і банк, який здійснив аваль векселя, не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену в податковому векселі, векселедержателю.

Оскільки строк погашення векселя сплинув 9 березня 2020 року, то у строк до 16 березня 2020 року включно ГУ ДПС зобов`язано було розпочати процедуру опротестування векселя та звернення до банку-аваліста.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки списання грошових коштів за виданим ТОВ «Ферст Груп» податковим векселем до надання судами правової оцінки правомірності неврахування ГУ ДПС первинних документів, наданих заявником на підтвердження цільового використання ввезеного ним товару, дійсно впливає на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

На переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

При цьому забезпечення позову у запропонований спосіб не позбавляє права контролюючий орган після надання судом правової оцінки законності та обґрунтованості відмови ГУ ДПС у погашенні податкового векселя застосувати процедури, визначені підпунктом 229.8.11 пункту 229.8 статті 229 ПК України.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує ГУ ДПС, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про відмову у погашенні податкового векселя. Оцінка таким обставинам має бути надана в межах пред`явленого у строки, встановлені частиною другою статті 153 КАС України, позову.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року про забезпечення позову за заявою № 166зп-20/160 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко