Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1708/797/12-ц

провадження № 61-1243св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Журавський Назар Михайлович,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області

від 12 жовтня 2017 року у складі судді Кушніра О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Журавського Н. М. (далі - Здолбунівський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області).

На обгрунтування скарги заявник зазначав, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 березня 2012 року у справі

№ 1708/797/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість у розмірі 2 917,29 грн. На виконання зазначеного судового рішення, 26 квітня 2012 року ПАТ «Родовід Банк» отримало виконавчий лист, який пред`явило до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області (далі - ВДВС Здолбунівського РУЮ Рівненської області), правонаступником якого є Здолбунівський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області. Постановою старшого державного виконавця Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Журавського Н. М. від 07 липня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Посилаючись на порушення державним виконавцем вимог статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Журавського Н. М. у виконавчому провадженні

№ 47424574 та скасувати постанову від 07 липня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року в задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачеві вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки здійснені заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними, а тому, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа винесена з дотриманням вимог пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» відхилено, ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги, є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Родовід Банк», у якій заявник просив скасуватиухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги банку, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не дослідили, наявні у матеріалах справи докази, зокрема, не звернули увагу, що державний виконавець в порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 не вжив належних заходів щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до відповідних державних органів, зокрема Відділу реєстрації актів цивільного стану щодо надання інформації про перебування боржника у шлюбі, до Головного управління статистики відповідної області про надання інформації щодо реєстрації боржника як засновника будь-якого підприємства, установи, організації, до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про надання інформації щодо отримання страхових виплат, до Державної нотаріальної контори для отримання Витягу із Спадкового реєстру щодо отримання боржником спадщини або внесення її у реєстр як спадкоємця, до відповідного Відділу архітектури щодо виявлення майна боржника (павільйонів, кіосків), до відповідного управління (відділу) житлового господарства (сільської ради) про надання довідки Форми №3 (про зареєстрованих та мешкаючих осіб), безпосередньо до самого боржника про наявність майна чи коштів, що належить йому, та яке знаходиться в інших осіб (дебіторська заборгованість), до банківських та фінансових установ про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, не здійснено подання щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України, до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» щодо наявності цінних паперів, депозитарної діяльності, до Територіального центру зайнятості щодо перебування боржника на обліку, до Державної авіаційної служби України про наявність зареєстрованих за боржником цивільних повітряних суден. Крім того, суди не звернули увагу на відсутність відомостей про проведення державним виконавцем перевірок майнового стану боржника з періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Відзив на касаційну скаргу подано не було

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 14 січня

2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 березня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 2 917,29 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Здолбунівського РУЮ Рівненської області Журавського Н. М. від 29 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47424574 з виконання зазначеного судового рішення.

З акту від 23 лютого 2017 року, складеного старшим державним виконавцем Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Журавським Н. М. за наслідками виходу за місцем знаходження боржника, убачається відсутність належного боржнику майна з метою опису і арешту для подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

На запит до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів ОСОБА_1 , державним виконавцем отримано відповідь від 26 червня 2017 року про те, що інформація стосовно боржника щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з ним податку в ДРФО відсутня.

На запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, державним виконавцем отримано відповідь від 26 червня 2017 року про те, що платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

На запит до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, державним виконавцем отримано відповідь від 26 червня 2017 року, згідно якої інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

На запит до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсію, державним виконавцем отримано відповідь від 26 червня 2017 року, згідно якої інформації щодо ОСОБА_1 не знайдено.

Згідно витягу є Єдиного державного реєстру МВС України від 23 червня

2017 року, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Постановою старшого державного виконавця Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області Журавського Н. М. від 07 липня 2017 року, виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, і всі вжиті державним виконавцем дії щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «Родовід Банк» не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 3, 14, 18, 19, 21, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Установивши, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи (дії), спрямовані на виконання рішення суду, за наслідками яких не виявлено майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що оскаржувана заявником постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для відмови в задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» на дії державного виконавця.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин, а також мотивами, якими вони обгрунтовували свої висновки. В силу вимог статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 жовтня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак