Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 170/658/21

провадження № 61-12378св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Шацька селищна рада як орган опіки та піклування,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Данилюк В. А., Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог просила позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 21 листопада 2019 року по 23 червня 2021 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , яка від народження і по даний час зареєстрована та проживає разом з нею на АДРЕСА_1 .

З травня 2020 відповідач свої батьківські обов`язки не виконує, про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток своєї доньки не піклується, участь у вихованні та утриманні не бере.

ОСОБА_2 не бере участь в утриманні дочки, що підтверджується рішенням Шацького районного суду Волинської області від 23 червня 2021 року № 170/206/21 про стягнення з нього аліментів, а також розрахунками заборгованості зі сплати аліментів у виконавчих провадженнях, відкритих відділом державної виконавчої служби.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 14 червня 2022 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що матір не перешкоджає у спілкуванні батька з дитиною. ОСОБА_2 не зазначив, яким чином він піклується про дочку та як він має намір в подальшому брати участь у її вихованні та розвитку з урахуванням постійного проживання за кордоном. З моменту ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки він жодного разу їх не сплачував та станом на 01 вересня 2021 року сукупний розмір заборгованості становить 10 903,23 грн.

Додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області від 05 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 050 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що обставина понесення витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі підтверджене належними та допустимими доказами.

Постановою Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року рішення Шацького районного суду Волинської області від 14 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела, що відповідач свідомо, умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Сама лише обставина проживання відповідача за кордоном не може бути безперечним доказом ухилення від виконання батьківських обов`язків. Оскільки відповідач бажає брати участь у вихованні дочки, позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Шацького районного суду Волинської області від 14 червня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) та від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19 (провадження № 61- 19984св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Матеріали справи містять належні та достатні докази винної поведінки відповідача, які свідчить про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків стосовно дочки, які апеляційний суд належним чином не дослідив.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , рішення Шацького районного суду Волинської області про стягнення з відповідача аліментів та розрахунок заборгованості з їх сплати за період з 18 березня 2021 року по 09 серпня 2022 року.

Неявка відповідача в судове засідання навіть після визнання її судом обов`язковою свідчить про те, що він не має наміру брати участь у вихованні та утриманні дочки. Вона жодним чином не перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шацького районного суду Волинської області.

16 січня 2023 року справа № 170/658/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Шацької селищної ради № 418 від 13 вересня 2021 року малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_5 , дідом ОСОБА_6 , тіткою ОСОБА_7 , дядьком ОСОБА_8 .

Відповідач виїхав до Республіки Польща 08 травня 2020 року та після цього в Україну не повертався. ОСОБА_2 працює за офіційним трудовим контрактом в будівельній фірмі КВ «КонструкшнКамілБудзілек».

Апеляційним судом встановлено, що відповідач цікавиться дитиною, однак позивачка ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з нею.

Згідно висновку виконавчого комітету Шацької селищної ради як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Шацької селищної ради № 156 від 29 жовтня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій не встановили, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки.

Апеляційний суд не погодився з висновком виконавчого комітету Шацької селищної ради як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, навівши відповідні мотиви. Зокрема, суд вважав, що висновок опікунської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є недостатньо обґрунтованим, наведені факти ґрунтуються лише на поясненнях позивачки та її родичів, у висновку відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітньої дочки, врахувавши бажання батька спілкуватись з дитиною, а також те, що батько дитини заперечує проти позбавлення батьківських прав й бажає брати участь у вихованні дитини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 .

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко