№ 1715/21650/12 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 1715/21650/12

провадження № 61-18700св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В., від 12 листопада 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Ореховської К. Е., від 11 лютого 2013 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності на наступних умовах:

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали, що квартира

АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

2. Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири

АДРЕСА_1 припинено.

3. За належну ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку переходить до

ОСОБА_1 , остання сплачує ОСОБА_2 компенсацію у розмірі

240 тис. грн. Компенсація сплачується ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до підписання мирової угоди. Підписанням мирової угоди ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю

ОСОБА_4 , підтверджує факт отримання всієї суми коштів та відсутність претензій будь-якого характеру до ОСОБА_1 .

4. За ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

5. Позивач та відповідач стверджують, що ані в процесі укладення цієї мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави. Ця угода набуває чинності з моменту затвердження її місцевим судом м. Рівне і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цією угодою.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивача та відповідача підтримали клопотання про визнання мирової угодита закриття провадження у справі на умовах, зазначених в добровільно і власноручно підписаній сторонами мировій угоді, надали пояснення, що мирова угода не порушує інтереси сторін, наслідки визнання мирової угоди та закриття провадження у справі позивачу і відповідачу відомі і зрозумілі, а тому клопотання про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі в порядку статті 175, пункту 4 частини першої статті 205 ЦПК України, 2004 року, підлягає до задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого

2013 року скасовано. Справу направлено до Рівненського міського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час укладення оскаржуваної ухвали Рівненського міського суду від 11 лютого 2013 року про визнання мирової угоди власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування була ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_2 ), а тому укладенням мирової угоди було порушено права та інтереси ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у справі та відповідно до укладення мирової угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , в якійзаявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою для скасування оскарженого судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, невідповідність судових рішень правовому висновку Верховного Суду висловленому у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

Заявник стверджує, що згідно довіреності від 18 жовтня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Качан О. О., ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 бути його представником в судових органах влади України будь-якої ланки, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу, відповідачу та/чи потерпілому. ОСОБА_2 був залучений до участі у цій справі та знав про її розгляд, однак оскаржив ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди лише через сім років, належним чином не обґрунтувавши підстави для поновлення процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції. Апеляційний суд не мав достатніх підстав для відкриття апеляційного провадження з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року, заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру на момент укладення мирової угоди, що спростовує висновок апеляційного суду про порушення її прав, як особи, яку не було залучено до участі у цій справі. Висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на припущеннях.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про скасування ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року із направленням справи до міського суду для продовження розгляду. Апеляційним судом встановлено, що на момент укладення мирової угоди та її затвердження судом першої інстанції власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування була ОСОБА_6 , що підтверджується судовими рішеннями у справі № 1715/21380/12 та не спростовано позивачем, а також її представником.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 , про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності на наступних умовах:

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали, що квартира

АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

2. Право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири

АДРЕСА_1 припинено.

3. За належну ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку переходить до

ОСОБА_1 , остання сплачує ОСОБА_2 компенсацію у розмірі

4. За ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Не погодившись із ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року, ОСОБА_2 у липні 2020 року звернувся із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ОСОБА_7 на момент винесення оскарженої ухвали міського суду про затвердження мирової угоди являлася власником квартири АДРЕСА_1 , що встановлено судовими рішеннями у справі № 1715/21380/12, які набрали законної сили, а тому мирова угода суперечить положеннями частин першої, п`ятої статті 175 ЦПК України (у редакції, чинній на момент визнання судом мирової угоди).

У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року ОСОБА_2 стверджував, що участі у розгляді цієї справи не брав, оскільки знаходився в місцях позбавлення волі, із представником, що брав участь у справі від його імені, не контактував, а про наявність оскарженої ухвали дізнався у липні 2020 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2013 року у справі № 1715/21380/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання недійсним договору дарування, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2007 року по вересень 2010 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 03 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Онищук Д. І. та зареєстрований в реєстрі за № 256.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2013 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 січня 2013 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що, за умови неповідомлення учасника справи про розгляд справи, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження (у частині дотримання строку на апеляційне оскарження) за апеляційною скаргою такого учасника справи на рішення місцевого суду слід вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущений з інших поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України).

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду, тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України, 2004 року, розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України, 2004 року).

Відповідно до частин третьої - шостої статті 74 ЦПК України, 2004 року, судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України, 2004 року, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Згідно матеріалів справи, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2012 року відкрито провадження у справі № 1715/21650/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності.

У відповідь на запит місцевого суду управлінням ДМС України у Рівненській області проінформовано суд про те, що ОСОБА_2 , 27 жовтня 1965 року, зареєстрований по АДРЕСА_2 з 13 жовтня 2011 року (а. с. 22).

Вказану ухвалу про відкриття провадження у справі судом першої інстанції направлено ОСОБА_2 на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Кореспонденція із ухвалою про відкриття провадження у справі повернулася на адресу суду за закінченням терміну зберігання із відміткою: «по вказаній адресі адресат не проживає» (а. с. 32).

Повторно ухвала суду про відкриття провадження у справі відповідачу не надсилалася, зокрема на адресу, зазначену управлінням ДМС України у Рівненській області на запит суду. Оголошення у пресі про дату судового засідання не публікувалося. Судове засідання відповідно до журналу судового засідання відбулося 25 січня 2013 року за участю представника відповідача ОСОБА_4 та представника позивача ОСОБА_8 . Участі у справі ОСОБА_2 не приймав. У матеріалах справи наявна лише копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 його довірителем ОСОБА_4 . Відповідач стверджував, що зв`язок із своїм представником під час розгляду цієї справи не підтримував, оскільки перебував в місцях позбавлення волі, що не заперечувалося представником позивача під час апеляційного перегляду цієї справи.

Мирову угоду (без дати її складення) та заяву про визнання мирової угоди підписано представником відповідача ОСОБА_4 (а. с. 35). Матеріали справи містять лише копію мирової угоди від 19 березня 2012 року, яку підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 17).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника по довіреності ОСОБА_4 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, припинення права власності, визнання права особистої приватної власності на умовах, зазначених у мировій угоді.

Докази направлення зазначеної ухвали учасникам справи, зокрема відповідачу, матеріали справи не містять.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 27 74 158 ЦПК України, 2004 року.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, як і докази отримання (вручення) ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 11 лютого 2013 року, а тому доводи відповідача про те, що йому не було відомо про результати розгляду цієї справи є обґрунтованими та доведеними, цим доводам надано належну оцінку апеляційним судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження та відриваючи апеляційне провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення частини другої статті 358 ЦПК України, а доводи касаційної скарги, із урахуванням встановлених обставин, зазначеного висновку не спростовують.

Частиною першою статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Тобто, це угода сторін, в якій сторони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу.

Відповідно до частини п`ятої статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Із урахуванням викладеного, апеляційний суд, врахувавши положення частини п`ятої статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, врахувавши обставини, встановлені у справі № 1715/21380/12, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки визнана судом мирова угода не була погоджена й підписана ОСОБА_2 , якого також не було повідомлено про судовий розгляд та ухвалення судового рішення.

З урахуванням встановлених обставин у справі № 1715/21380/12, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що внаслідок визнання судом першої інстанції мирової угоди між сторонами спору щодо поділу квартири АДРЕСА_1 будуть порушенні права ОСОБА_6 (дочки ОСОБА_2 ), яка не була залучена до участі у справі.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_6 , з метою захисту своїх порушених прав на спірну квартиру, звернулася до Рівненський міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_10 , про витребування майна від добросовісного набувача (справа № 569/22396/20).

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, судомправильно застосовано положення частини другої статті 358 ЦПК України, положення частини п`ятої статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц.

Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович