Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 175/35/16-ц

провадження № 61-648св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лагунов Павло Валерійович, на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50006126.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано 352 917,70 грн, що еквівалентно 42 674,45 дол. США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою та з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 зобов`язався належним чином використовувати та повернути позивачу кредит у повному обсязі шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до договору та згідно з графіком погашення кредиту.

Крім того, за цим же кредитним договором ТОВ «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 додатковий кредит у сумі 159 627,55 грн, що еквівалентно на дату укладення договору 19 302,00 дол. США. Цільове призначення додаткового кредиту - сплата страхових платежів за договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.

Згідно з графіком погашення кредиту сума платежу за розрахунковий період (щомісячний платіж) складається з: погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом, погашення суми додаткового кредиту, проценти за користування додатковим кредитом.

Починаючи з квітня 2015 року ОСОБА_1 фактично припинив виконувати взяті на себе зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів.

ОСОБА_1 не сплатив строкові щомісячні платежі на повернення кредиту та сплати відсотків за його користування на загальну суму 44 601,00 грн. Так, часткова несплата щомісячного платежу за березень 2015 року, належного до сплати відповідно до графіку погашення не пізніше 15 березня 2015 року, становила 4 268,05 грн; несплата щомісячного платежу за квітень 2015 року, належного до сплати відповідно до графіку погашення не пізніше 15 квітня 2015 року, становила 21 258,34 грн; несплата щомісячного платежу за травень 2015 року, належного до сплати відповідно до графіку погашення не пізніше 15 травня 2015 року, становила 19 074,61 грн.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору та порушенням взятих на себе зобов`язань 29 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу від 19 травня 2015 року № 50006126 щодо дострокового повернення кредиту у повному обсязі та сплати заборгованості за кредитним договором.

У встановлений строк відповідач заборгованість не сплатив, залишок суми кредиту не повернув.

Залишок неповернутої суми кредиту за договором (тіла кредиту), за виключенням заборгованості за щомісячними платежами за березень -травень 2015 року у розмірі 44 601,00 грн, яка підлягала поверненню, становив суму 519 193,20 грн, що еквівалентно 23 953,55 дол. США.

Станом на 20 серпня 2019 року залишок неповернутої суми кредиту всього становить 563 794,20 грн (519 193,20 грн + 44 601,00 грн).

Щодо основної суми заборгованості за додатковим кредитом, то ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання зі сплати щомісячних платежів в повернення додаткового кредиту, не здійснивши платежі за період з квітня 2015 до листопада 2017 року на загальну суму, еквівалентну 257 129,43 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань ТОВ «Порше Мобіліті» завдано збитки, які складаються із витрат, які позивач поніс у зв`язку із зверненням до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Тріпл Сі» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до договору, та становить 15 450,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань стягненню підлягає також сума штрафів, розмір якого на підставі пункту 8.2 кредитного договору становить 70 583,54 грн та на підставі пункту 8.3 - 3 508,51 грн, а загалом - 74 164,05 грн.

Також на підставі статті 625 ЦК України стягненню підлягають: 3 % річних на суму кредиту - 70 392,73 грн, 3 % на суму додаткового кредиту - 23 165,89 грн, інфляційні втрати у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за кредитом - 267 654,42 грн, інфляційні втрати через невиконання відповідачем грошових зобов`язань за додатковим кредитом - 86 094,35 грн.

З огляду на викладене та уточнивши позовні вимоги 20 серпня 2019 року, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2012 року № 50006126 в загальному розмірі 1 357 845,07 грн, з якої: заборгованість за основним кредитом - 563 794,20 грн, заборгованість за додатковим кредитом - 257 129,43 грн, збитки - 15 450,00 грн, штраф - 74 164,05 грн, 3 % річних за кредитом - 70 392,73 грн, 3 % річних за додатковим кредитом - 23 165,89 грн, інфляційні втрати - 267 654,42 грн, інфляційні втрати за додатковим кредитом - 86 094,35 грн; стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 20 367,69 грн, витрати на правову допомогу - 12 000,00 грн (а. с. 128-141, т. 3).

У ході розгляду цивільної справи у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору від 16 листопада 2012 року № 50006126 та договору застави від 23 листопада 2012 року № 50006126 недійсними.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірний кредитний договір від 16 листопада 2012 року № 50006126 укладений в порушення статей 203 215 ЦК України. Так, зі змісту кредитного договору відомо, що від імені ТОВ «Порше Мобіліті» його мав укласти директор ОСОБА_2 , який діє на підставі статуту, однак спірний кредитний договір, загальні умови та графік погашення кредиту підписані невстановленою особою, підпис якої читається як « ОСОБА_3 ». Повноваження даної особи на представництво інтересів ТОВ «Порше Мобіліті» та вчинення від його імені право чинів жодним чином не підтверджено у додатках до кредитного договору від 16 листопада 2012 року року.

Укладення графіку погашення заборгованості за кредитом із відображенням платежів лише у доларах США є незаконними, оскільки кредитор відповідно до вимог статті 1054 ЦК України надав кредитні кошти в національній валюті, а тому повернення кредиту та відсотків повинно відбуватись у валюті кредиту. Кредитний договір, як і додаткова угода до нього від 08 квітня 2014 року укладені за дії заборони надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті, тому умови кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечить частині четвертій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником платежів на повернення кредиту в гривні, яка розраховується за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США визначеному вище, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування, такі умови договору свідчать, що даними пунктами передбачено сплату позивачем коштів на основі діючого обмінного курсу валюти на день сплати. Разом з цим, зазначені пункти договору порушують вимоги статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено, що сплата позивачем коштів на повернення кредиту в перерахунку за поточним обмінним курсом гривні до долара США є дискримінаційним по відношенню до нього як до споживача, а вказані умови договору несправедливими.

При складенні графіку погашення кредиту відповідачем недодержані вимоги пункту 2 абзацу 4 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У графіку погашення кредиту вказана лише орієнтовна сукупна вартість кредиту на рік, тоді як кредитний договір № 50006126 укладений строком на 5 років до 15 листопада 2017 року і його сукупна вартість на весь період чинності на момент укладання відповідачем ОСОБА_1 повідомлена не була, що істотно вплинуло на прийняття ним рішення про укладення спірного кредитного договору. Несправедливими та дискримінаційними є положення кредитного договору від 16 листопада 2012 року за пунктами 8.2 та 9.4, оскільки фактично штраф впроваджується додатково до передбаченої у пункті 8.1 кредитного договору пені і передбачає відповідальність позичальника за відмову достроково виконати зобов`язання в порядку досудового врегулювання спору, а несправедливість пункту 9.4 кредитного договору полягає у тому, що юридичні наслідки для позичальника настають навіть у разі неотримання ним повідомлень та вимог, передбачених Загальними умовами кредитування.

ОСОБА_1 вважає, що викладені вище порушення, допущені під час укладення з ТОВ «Порше Мобіліті» кредитного договору, є підставою для визнання його недійсним внаслідок порушення прав споживачів і недотримання істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 523 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними кредитний договір від 16 листопада 2012 року № 50006126, укладений між ним та ТОВ «Порше Мобіліті», та договір застави транспортного засобу № 50006126, посвідчений 23 листопада 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Кейтельгіссер О. М. за реєстраційним номером 1286, предметом якого є автомобіль марки VW, модель Touareg NF, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 2-4, 92-96, т. 2).

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року (протокольно) первісний позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором об`єднано в одне провадження разом із зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2012 року № 50006126 та додатковим договором у сумі 988 646,30 грн, яка складається з: основної заборгованості за кредитним договором - 563 794,20 грн, заборгованості за додатковим кредитом - 257 129,43 грн, штрафів - 74 164,05 грн, 3 % річних за кредитом - 70 392,73 грн, 3 % річних за додатковим кредитом - 23 165,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір у сумі 20 367,69 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано доведеністю обставин, що між сторонами укладено кредитний договір від 16 листопада 2012 року № 50006126 та наявністю у ОСОБА_1 заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань.

Задовольняючи позов ТОВ «Порше Мобіліті» частково, суди виходили з того, що залишок основної заборгованості за кредитом у розмірі 519 193,20 грн, прострочена частина основної заборгованості разом з простроченими процентами проценти за користування кредитом (до моменту пред`явлення досудової вимоги, а саме: до 19 травня 2015 року) - 44 601,0 грн, заборгованість за додатковим кредитом - 257 129,43 грн, виникли станом на 20 серпня 2019 року унаслідок несплати ОСОБА_1 щомісячних платежів, починаючи з квітня 2015 року. Сума штрафів згідно з пунктами 8.2 та 8.3 кредитного договору становить 70 583,54 грн та 3 508,51 грн відповідно, враховуючи, що кредитором були направлені боржнику п`ять листів з нагадуванням щодо повернення заборгованості.

Встановивши наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості, суди дійшли висновку про необхідність стягнення також 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, нарахованих на заборгованість за основним кредитом у сумі 70 392,73 грн та за додатковим кредитом у розмірі 23 165,89 грн, враховуючи, що за кредитним договором передбачено внесення періодичних щомісячних платежів.

Частково відмовляючи у позові ТОВ «Порше Мобіліті», суди зазначили, що аналізуючи зміст положень частин другої статті 533 та статті 625 ЦК України, статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі

№ 6-771цс15).

Натомість підпунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти.

Порушуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 15 450,00 грн збитків, понесених у зв`язку зі зверненням до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Тріпл Сі» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до кредитного договору, підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, супроводження процесу вчинення виконавчого напису, ТОВ «Порше Мобіліті» не надало доказів того, яким чином за встановлених обставин справи понесені позивачем витрати є такими, без яких неможливо було б відновлення порушеного відповідачем права у розумінні статей 22 611 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суди виходили з того, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, чинне законодавство України не містить заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті.

На момент укладення кредитного договору та договору застави транспортного засобу волевиявлення ОСОБА_1 було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки в результаті укладення цих договорів позичальник отримав певне матеріальне благо - придбав автомобіль визначеної умовами договору комплектації.

Крім того, цивільна дієздатність та волевиявлення ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору від 16 листопада 2012 року № 50006126, додатками до якого є графік погашення кредиту та загальні умови кредитування, підтверджена висновком судового експерта від 05 червня 2019 року № 453-10, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» кредитного договору та в додатках до нього (графіку погашення кредиту, загальних умовах кредитування) виконані ОСОБА_1 . Після підписання кредитного договору ОСОБА_1 здійснював щомісячні платежі, передбачені графіком погашення кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лагунов П. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що наданий ТОВ «Порше Мобіліті» до суду першої інстанції розрахунок заборгованості не є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у зв`язку з чим не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Зазначене вказує про порушення судами норм статей 12 13 81 83 ЦПК України. Висновок суду першої інстанції про те, що моментом укладення кредитного договору є момент досягнення сторонами в належній (письмовій) формі згоди з усіх істотних умов договору, зроблений за неправильного застосування статей 11 638 ЦК України.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року оскаржується заявником лише в частині часткового задоволення первісного позову ТОВ «Порше Мобіліті». За таких обставин та з урахуванням положень статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в іншій частині Верховним Судом не переглядаються.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2021 року, ТОВ «Порше Мобіліті», в інтересах якого діє адвокат Цибульський В. В., заперечувало проти доводів заявника, просило залишити касаційну скаргу без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лагунов П. В., строк на касаційне оскарження рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Васильківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 175/35/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

16 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50006126. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 352 917,70 грн на строк 60 місяців, що еквівалентно на дату укладання договору 42 674,45 дол. США на придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2 967 куб. см, рік випуску 2012, та додатковий кредит в сумі 159 627,55 грн, що еквівалентно 19 302,00 дол. США на оплату страхових платежів згідно з договором страхування; зі сплатою за користування кредитом 9,9 % річних (а. с. 14, т. 1).

Відповідно до умов кредитного договору цільове призначення кредиту -придбання автомобіля на рахунок ТОВ «Гранд Авто». Також позичальник доручає компанії перераховувати страхові премії на користь страхової компанії.

Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в дол. США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

Договірні відносини між сторонами складають: кредитний договір від 15 травня 2012 року № 50004378, Загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту (а. с. 14, т. 1).

Згідно з графіком погашення кредиту сума платежу за розрахунковий період (щомісячний платіж) складається з: погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом, погашення суми додаткового кредиту, проценти за користування додатковим кредитом (а. с. 23-24, т. 1).

Матеріалами справи підтверджується, що текст кредитного договору, кожний аркуш Загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту підписані ОСОБА_1 та представником ТОВ «Порше Мобіліті».

Відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі (а. с. 15-22, т. 1).

Згідно з підпунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше, ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Додатково позичальник зобов`язується компенсувати компанії витрати, що пов`язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв`язку з виникненням у позичальника доходу, пов`язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої сторонами у кредитному договорі, по відношенню до української гривні.

Пунктом 1.3.2 Загальних умов кредитування визначено, що у часткову зміну зазначених вище положень цього пункту, компанія матиме право вимагати, щоб платежі у погашення кредиту були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 (два) дні до дати виставлення рахунку) іншого банку (Національного Банку України або іншого українського комерційного банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог на протязі дії кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода позичальника. Компанія повинна повідомити позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений позичальником. Новий обмінний курс, про який повідомить компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають сплаті позичальником до того моменту, коли компанія повідомить про інше у такому ж порядку.

Згідно з пунктом 1.3.3 у разі несплати позичальником платежів за новим обмінним курсом, компанія матиме право застосувати положення статті 3, яка стосується порядку дострокового повернення кредиту.

За змістом пункту 2.1 Загальних умов кредитування за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі.

Згідно з пунктом 2.4 Загальних умов кредитування нарахування процентів здійснюється щомісячно 15-го числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.

Відповідно до умов пункту 3.1 Загальних умов кредитування, серед іншого, позичальник має право в будь-який час повернути достроково кредит у повному обсязі або у частині. Для цього позичальник зобов`язаний звернутись до компанії не пізніше ніж за 7 робочих днів до запланованого повернення та отримати від компанії відповідний рахунок для сплати (включаючи суму дострокового погашення, проценти і комісії). Разом із рахунком позичальник отримує від компанії новий графік погашення кредиту. Такий графік погашення кредиту вважається погодженим позичальником та набирає чинності з моменту отримання коштів від позичальника на підставі зазначеного рахунку. Якщо в порушення зазначених вимог позичальник достроково поверне кредит у повному обсязі або в частині без попереднього отримання від компанії відповідного рахунку, цей платіж вважатиметься авансовим платежем і зараховуватиметься у сплату суми, яка відшкодовує частину платежів, що підлягають сплаті у повернення кредиту у строки, передбачені графіком погашення кредиту.

За змістом пункту 3.2.1 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у випадку, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (пункт 3.3 кредитного договору).

Згідно з пунктом 6.3 Загальних умов кредитування у разі неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором, компанія має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, у тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

У разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом (пункт 8.1 Загальних умов кредитування).

Згідно з пунктом 8.2 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення (кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Відповідно до пункту 8.3 Загальних умов кредитування, за кожен випадок порушення відповідачем умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 договору відповідач сплачує кредитору штраф у розмірі: еквівалент 20 доларів США за першу вимогу, еквівалент 25 доларів США за другу вимогу, еквівалент 30 доларів США за третю вимогу.

За змістом п. 9.4. Загальних умов кредитування, будь-які повідомлення та вимоги, передбачені Загальними умовами кредитування, повинні бути направлені у письмовій формі рекомендованими поштовими відправленнями на адресу сторони, вказану в кредитному договорі (або іншу адресу, про яку сторона повідомить у письмовій формі); відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим стороною на 3-й робочий день з дня відправлення.

Графіком погашення кредиту передбачено здійснення ОСОБА_1 щомісячних платежів на погашення суми кредиту та процентів, яким визначені суми щомісячних платежів в еквіваленті до долару США (а. с. 23-25, т. 1).

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 надано також інформацію щодо умов, на яких здійснюється кредитування, у тому числі ознайомлено із вартістю послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом (а. с. 24-25, т. 1).

23 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 50006126, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. за № 1286, за умовами якого з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором від 16 листопада 2012 року № 50006126, ОСОБА_1 передає у заставу автомобіль Touareg NF, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску 2012, заставною вартістю 542 950,31 грн (а. с. 27-32, т. 1).

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 встановлено, що він здійснював належне погашення кредиту в період з 26 листопада 2012 року до березня 2015 року включно. У подальшому умови кредитного договору належним чином відповідачем не виконувались.

У первісній редакції позовної заяви від 21 грудня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» порушувало питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2012 року № 50006126 у загальному розмірі 831 905,36 грн, яка складається із: заборгованості за основним кредитом - 634 540,72 грн (сума невиконаних зобов`язань 44 601,00 грн + залишок основної заборгованості за кредитом 23 953,55 дол. США, еквівалентний 563 147,96 грн + відсотки за користування кредитом за період з 01.07.2015 р. до 21.12.2015 р. у розмірі 26 791,76 грн), заборгованості за додатковим кредитом станом на 21 грудня 2015 року - 63 825,58 грн, збитків - 27 450,00 грн, штрафу - 74 164,05 грн, пеню за основним кредитом - 2 934,33 грн, пеню за додатковим кредитом - 2 224,47 грн, 3 % річних за кредитом - 10 739,23 грн, 3 % річних за додатковим кредитом - 667,35 грн, інфляційних втрат - 13 144,00 грн, інфляційних втрат за додатковим кредитом - 2 215,58 грн.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Порше Мобіліті» ОСОБА_1 , посилаючись серед іншого на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, звернув увагу на неможливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та зазначив про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.07.2015 р. до 21.12.2015 р. у розмірі 26 791,76 грн.

Збільшивши розмір позовних вимог 20 серпня 2019 року, ТОВ «Порше Мобіліті» зазначало про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2012 року № 50006126 у загальному розмірі 1 357 845,07 грн, яка складається із заборгованості за основним кредитом - 563 794,20 грн (сума невиконаних зобов`язань 44 601,00 грн + залишок основної заборгованості за кредитом 23 953,55 дол. США, еквівалентний 519 193,20 грн), заборгованості за додатковим кредитом - 257 129,43 грн, збитків - 15 450,00 грн, штрафу - 74 164,05 грн, 3 % річних за кредитом - 70 392,73 грн, 3 % річних за додатковим кредитом - 23 165,89 грн, інфляційних втрат - 267 654,42 грн, інфляційних втрат за додатковим кредитом - 86 094,35 грн (а. с. 153-176, т. 3).

Отже, вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.07.2015 р. до 21.12.2015 р. в уточненій, остаточній редакції позовної заяви відсутні.

Також встановлено та не спростовано ОСОБА_1 , що ТОВ «Порше Мобіліті» направляло ОСОБА_1 листи щодо сплати заборгованості від 03 квітня 2015 року, від 17 квітня 2015 року, від 05 травня 2015 року, від 19 травня 2015 року, від 29 травня 2015 року (а. с. 47-50, т. 1).

Висновком експерта № 453-19 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеним 05 червня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Позичальник» кредитного договору від 16 листопада 2012 року № 50006126, додатку до кредитного договору (графік погашення кредиту) від 16 листопада 2012 року № 50006126, додатку до кредитного договору (загальні умови кредитування) від 16 листопада 2012 року№ 50006126 виконані ОСОБА_1 (а. с. 93-99, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник визначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 525 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував наведені норми закону, а також той факт, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, а саме: не виконано належним чином зобов`язання щодо щомісячної сплати кредиту і відсотків за користування кредитом, починаючи з березня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги їх не спростовують.

При цьому, факт порушення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором не оспорюється.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Порше Мобіліті» не надало до суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є необґрунтованими.

Суди встановили, що розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується, зокрема, випискою з особового рахунку позичальника.

Також, указаним документом підтверджено обставини тривалого (два роки та три місяці) виконання ОСОБА_1 належним чином умов кредитного договору, шляхом внесення платежів на погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідно до Графіку погашення.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18), на яку, серед іншого звертає увагу заявник у касаційній скарзі, зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору, що і було зроблено судами попередніх інстанцій відповідно до положень статей 76-84 228 229 235 368 369 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21).

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лагунов Павло Валерійович, залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк