Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 174/49/18

провадження № 61-7266св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі відокремленого підрозділу - філії «Вільногірській гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Данилюк Т. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі відокремленого підрозділу - філії «Вільногірській гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі ВПФ «Вільногірській гірничо-металургійний комбінат») про захист честі та гідності шляхом спростування недостовірної інформації.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працює на підприємстві відповідача на посаді інженера І категорії з проектно-кошторисної роботи кошторисно-договірного та планового бюро відділу капітального будівництва та ремонтів управління. Наказом № 80 від 29 лютого 2016 року вона була звільнена з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення незаконним, вона звернулася до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року її поновлено на роботі. Після поновлення на роботі відповідач умисно не забезпечує її роботою та проводить оплату праці їй як за час простою, у відповідності до статті 113 КЗпП України, у розмірі 2/3 частин окладу посади, яку вона займає. При цьому адміністрація відповідача тисне на неї відносно того, щоб вона за власним бажанням звільнилася з посади на якій у цей час працює або дала згоду на перевід на іншу роботу, звертаючись до неї з різного роду письмовими зверненнями. До останнього часу, тиск відповідача на неї щодо спонукання її звільнитися з посади на якій вона працює, був більш-менш коректним, однак 21 грудня 2017 року у друкованому виданні відповідача, газеті «Газета мого комбінату» №42 (53) на сторінці 2, була оприлюднена стаття «Вони ганьблять професію гірника», в якій відповідачем була поширена відносно неї недостовірна інформація, яка при цьому була негативна та образлива у відношенні неї, тобто така, що порушує її немайнове особисте благо у вигляді честі, гідності та ділової репутації, а саме: абзац 3 статті «Чому більшості колективу ВГМК оплата праці дається тяжко, а іншим, дармоїдам без перебільшення, таким як: ... ОСОБА_1 ... отримати зарплату не вимагає жодних зусиль!..», абзац 8 статті «Саме тому... ОСОБА_1 ... не викликають жалю та співчуття. Вони мають припинити паразитувати на трударях Вільногірського комбінату...». Те, що вказана негативна інформація поширена відповідачем стосувалося саме її, підтверджується крім зазначення у статті її прізвища та ініціалів, також надрукованій на цій же сторінці газети, фотокопією листа за підписом директора філії ОСОБА_2 на її ім`я, у якому він пропонує їй тимчасово перейти на іншу роботу на час простою з 11 грудня 2017 року.

Те, що вона є дармоїдом та паразитує на трударях Вільногірського комбінату, є інформацією безумовно недостовірною, негативною та такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію в очах оточуючих, в тому числі численних працівників підприємства, які її особисто знають, приймаючи до уваги, що вона працює згідно трудового договору, який був фактично поновлений судовим рішенням, отримує заробітну плату у відповідача на підставі норм КЗпП України та Закону України «Про оплату праці», а тому відповідач не мав права інформувати невизначене коло осіб, що вона є дармоїдом та особою яка паразитує на працівниках філії ВГМК. При цьому слова «дармоїд» та «паразит», якими її назвав у своєї газетній статті відповідач, є лайливими та образливими словами. Ця негативна, недостовірна інформація відносно неї була доведена відповідачем до відома невизначеного кола осіб, приймаючи до уваги, що тираж випуску газети «Газета мого комбінату» №42(53) від 21 грудня 2017 року складав 1600 екземплярів.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила захистити її честь та гідність, шляхом визнання недостовірною, як таку, що принижує її честь та гідність інформацію, викладену ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі ВПФ «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», у випуску газети «Газета мого комбінату» від 21 грудня 2017 року №42(53) на сторінці №2 в статті «Вони ганьблять професію гірника», а саме, «що вона є без перебільшення дармоїдом та паразитує на трударях Вільногірського комбінату», зобов`язати ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі ВПФ «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати зазначену недостовірну, як таку, що принижує її честь та гідність інформацію, надрукувавши у запланованому найближчому випуску газети «Газета мого комбінату» спростування вищевказаної недостовірної інформації про неї, під рубрикою «Спростування» тим же шрифтом, що й оприлюднена раніше недостовірна інформація.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано недостовірною, як таку, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 , інформацію, викладену ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі ВПФ «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» у випуску газети «Газета мого комбінату» від 21 грудня 2017 року №42(53) на сторінці №2 в статті «Вони ганьблять професію гірника», а саме, «що ОСОБА_1 є без перебільшення дармоїдом та паразитує на трударях Вільногірського комбінату». Зобов`язано ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі ВПФ «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати зазначену недостовірну, як таку, що принижує честь та гідність інформацію, надрукувавши у запланованому найближчому випуску газети «Газета мого комбінату» спростування вищевказаної недостовірної інформації про ОСОБА_1 , під рубрикою «Спростування» тим же шрифтом, що й оприлюднена раніше недостовірна інформація.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація відносно позивача є неправдивою, має наклепницький характер, чим порушує немайнове благо останньої у вигляді честі, гідності та ділової репутації, а тому така інформація підлягає спростуванню у спосіб її оприлюднення та доведення до невизначеного кола осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі ВПФ «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» залишено без задоволення, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія») подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що інформація, викладена у статті «Вони ганьблять професію гірника!» відносить до недостовірної, оскільки ані позивачем не було доведено, ані судом не було встановлено будь-якої невідповідності дійсності або неправдивості викладеної у статті інформації. При цьому, судами взагалі не враховано доводів та доказів, наданих відповідачем на підтвердження достовірної спірної інформації. При цьому, деяка інформація у статті була негативною, оскільки в ній йшлось про порушення деякими працівниками, зокрема і позивачем, деяких загальновизнаних правил співжиття, проте жодним нормативно-правовим актом не передбачено спростування негативної інформації про особу, проте суди помилково зобов`язали спростувати негативну, а не недостовірну інформацію відносно позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року (провадження №22-ц/774/5422/16) у справі №174/119/16-ц, поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи першої категорії кошторисно-договірного та планового бюро відділу капітального будівництва та ремонтів управління комбінату у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»; стягнуто з Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 13 227,36 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 13 травня 2016 року, тобто за 51 робочий день, з утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі №174/491/16-ц про скасування наказу про простій, стягнення незаконно ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, встановлено, зокрема, що наказом директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» ОСОБА_2. №129 від 26 травня 2016 року, установлено для працівників кошторисно-договірного та планового бюро відділу капітального будівництва та ремонтів управління комбінату - ОСОБА_1 - інженера 1 категорії з проектно-кошторисної роботи початок простою з 30 травня 2016 року до усунення причин та умов, які спричинили відсутність роботи; місце знаходження під час простою - навчальний клас № 2 на другому поверсі будівлі «Відділ технічного навчання»; час знаходження під час простою в навчальному класі №2 на другому поверсі будівлі «відділ технічного навчання» - за графіком №1 «Однозмінна робота, з годинним п`ятиденним робочим тижнем, тривалістю щоденної роботи 8 годин, із двома вихідними (субота та неділя); оплату часу під час простою - на підставі листків простою в розмірі двох третин установленого окладу.

Згідно довідки № 502 від 28 лютого 2018 року про фактично нараховану та виплачену суму заробітної плати ОСОБА_1 , за період з 30 травня 2016 року по 30 листопада 2017 року, виплачено 60 470,96 грн.

Відповідно до наказу по підприємству №129 від 26 травня 2016 року, установлено простій для ОСОБА_1 та інших працівників, до усунення причин та умов, які спричинили відсутність роботи, визначено місце знаходження під час простою, час знаходження під час простою та оплату праці.

У газеті «Газета мого комбінату» №42(53) від 21 грудня 2017 року на сторінці № 2 наявна стаття «Вони ганьблять професію гірника».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 січня 2018 року №1003542771, відомості про реєстрацію «Газета мого комбінату» в даному реєстрі відсутні, а отже газета не має статусу юридичної особи.

У самій газеті (на останньому аркуші) зазначено, що це газета філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», засновник - ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», що підтверджується і витягом з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Зазначена стаття «Вони ганьблять професію гірника» в примірнику газети «Газета мого комбінату» №42(53) від 21 грудня 2017 року містить текст наступного змісту: абзац 3 статті «Чому більшості колективу ВГМК оплата праці дається тяжко, а іншим, дармоїдам без перебільшення, таким як: ... ОСОБА_1 ... отримати зарплату не вимагає жодних зусиль!..», абзац 8 статті «Саме тому... ОСОБА_1 ... не викликають жалю та співчуття. Вони мають припинити паразитувати на трударях Вільногірського комбінату...».

Відповідач ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» змінило назву (перейменовано) на АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1955 від 22 грудня 2018 року, що підтверджується копією вказаного наказу, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004828732.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Крім того, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову.

Встановивши, що відповідач поширив відносно позивача недостовірну інформацію, яка є негативною, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та спростування вказаної інформації у спосіб її розповсюдження.

Доводи касаційної скарги про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та помилковість висновків судів щодо недостовірності інформації, викладеної у статті «Вони ганьблять професію гірника» в примірнику газети «Газета мого комбінату» №42(53) від 21 грудня 2017 року, всупереч надання відповідачем доказів протилежного, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, так як суди, належним чином оцінивши надані сторонами докази, дійшли правильного висновку про те, що поширена у вказаній статті інформація щодо ОСОБА_1 є недостовірною і негативною, та порушує права останньої.

Такі доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко