Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 175/247/21

провадження № 61-18559св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпровська районна рада Дніпропетровської області,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» Дніпропетровської обласної Ради», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Віталія Володимировича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Васюченка О. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської районної ради Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Дніпропетровської районної ради.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що у грудні 2019 року він дізнався про те, що у 1992 році Комунальному закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова (далі - КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова, лікарня, обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова) як юридичний особі згідно з Державним актом на право користування землею Б № 009254 передано в безоплатне та безстрокове користування земельну ділянку площею 4,0 га під індивідуальну забудову. Державний акт видано виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих та зареєстровано у Книзі записів державних актів на право користування землею 18 травня 1992 року за № 473.

Позивач вказував, що він є учасником антитерористичної операції (далі - АТО), тому на підставі статті 12 3акону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 25 Закону України «Про землеустрій», статей 118 123 ЗК України мав намір отримати земельну ділянку у власність для індивідуального садівництва площею 0,1 га, кадастровий номер 1221486200:01:013:0241 за межами населеного пункту за адресою: Дніпровський район, Дніпропетровська область із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держеокадастру у Дніпропетровській області) від 18 грудня 2019 року № 4-4911/15-19-сг, виданим на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 160/6007/19, позивачу відмовлено у затвердженні розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,10 га, кадастровий номер 1221486200:01:013:0241, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Новоолександрівська сільська рада) із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Підставою відмови вказано, що ця земельна ділянка площею 0,10 га є частиною земельної ділянки площею 4,0 га, яка знаходиться у постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова.

Позивач вказував, що 09 вересня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою у справі № 160/4562/20, яка набрала законної сили, відмовив йому у задоволенні позову, в якому він просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 грудня 2019 року № 4-4911/15-19-сг щодо відмови йому у затвердженні проекту землеустрою та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити йому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відмовляючи у задоволенні позову, адміністративні суди вказали, що відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, прийнятої у справі № 2-175/312/17-ц, статті 116 ЗК України, земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться у постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова, що підтверджено державним актом на землю.

05 грудня 2016 року на адвокатський запит з архівного відділу Дніпропетровської держадміністрації отримано письмову відповідь, з якої встановлено, що рішення Дніпропетровської районної ради за період з 20 січня 1991 року по 24 квітня 1992 року та розпорядження Голови Дніпропетровської райдержадміністрації з 24 квітня 1992 року по 30 грудня 1992 року про вилучення земельної ділянки площею 4 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради для передачі КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова у постійне користування під індивідуальну забудову та рішення про передачу земельної ділянки площею 4 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради для передачі КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова у постійне користування під індивідуальну забудову, немає.

08 грудня 2016 року на адвокатський запит від ГУ Держеокадастру у Дніпропетровській області отримано письмову відповідь, якою надано копію державного акта на право користування землею Б №009254, зареєстрованого за №473; надано пояснення, що відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, 18 травня 1992 року за № 473 зареєстрований державний акт на право користування землею серія Б, № 009254, виданий «под индивидуальную застройку областной больницы им. Мечникова»; одночасно повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю в архіві Управління землевпорядної документації, надати завірену належним чином копію технічної документації із землеустрою, яка стала підставою для оформлення вказаного державного акта та копію документу, який став підставою для видачі державного акта на право постійного користування землею, не вбачається можливим.

Позивач вказував, що відсутність проекту землеустрою, технічної документації із землеустрою, яка стала підставою для оформлення державного акта, не надає можливості встановити місце знаходження землі під цей акт.

Відсутність земельної ділянки під цей державний акт підтверджено відповіддю КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова від 20 вересня 2016 року № 4/1135, наданою на запит позивача про розгляд можливості щодо надання нотаріально завіреної згоди на відведення йому у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,10 га, в якій повідомлено про те, що: «Администрация и профком больницы не располагают документами и сведениями о получении больницей в постоянное пользование в 1992 г. земельного участка площадью 4,0 га на территории Новоалександровского сельского совета».

Позивач вказував, що державний акт на право постійного користування землею видано юридичній особі - КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова, а земельна ділянка 4 га під цей державний акт не оформлялася: проект відведення земельної ділянки не розроблений; не розроблена технічна документації із землеустрою по встановлення меж земельної ділянки; земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі; дані про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру; дані про земельну ділянку не внесені до Поземельної книги; дані про користувача не внесені до Державного земельного кадастру; дані про користувача не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Отже, фактично і юридично земельна ділянка не існує.

Таким чином позивач вважав, що державний акт на право постійного користування землею, виданий юридичній особі: КЗ ДОКЛ ім. І.І. Мечникова, існує лише на папері, під який не оформили земельну ділянку.

Крім того, зразок форми державного акта на право користування землею серія Б № 009254, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР 06 березня 1975 року № 199 і втратив чинність 27 березня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 889-ХІІ «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок».

Таким чином, зразок форми державного акта на право користування землею» серія Б № 009254 на дату його реєстрації 18 травня 1992 року втратив юридичну силу і був недійсним уже один рік і шість місяців, а тому його оформлення, видача та реєстрація була неправомірними.

Отже позивач вважав, що оскаржуваний державний акт видано відповідачем без цілі настання реальних правових наслідків, дійсні наміри суб`єктів не співпадали з юридичними, щоб приховати фактичні наміри. Державний акт перешкоджає позивачу у вирішенні його питання щодо приватизації земельної ділянки. Державний акт видано з порушенням діючого законодавства.

Крім того, визнання державного акта про право власності на землю недійсним є належним та самостійним способом поновлення порушених прав, а визнання недійсними тільки державних актів на право власності на землю може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод.

ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним та скасувати державний акт Б № 009254 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га, виданого Дніпропетровською районною радою під індивідуальну забудову Обласній лікарні ім. І. І. Мечникова, який зареєстрований 18 травня 1992 року в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 473.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що спірна земельна ділянка на цей час фактично перебуває у постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Обставини, на які посилається позивач, як на підставу для звернення до суду з цим позовом, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах у справі. Позивачем не надано доказів, які б доводили наявність існування з боку відповідача порушень чи реальної небезпеки порушень прав позивача, що створюють для позивача перешкоди у здійсненні ним реалізації права на отримання земельної ділянки та підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Також позивачем не надано доказів того, в чому полягає порушення його прав та інтересів на час видачі відповідачу оскаржуваного акта.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у редакції від 22 жовтня 1993 року, зі змінами, внесеними Законом № 488/95-ВР від 22 грудня 1995 року, у редакції Закону № 5462-VI від 16 жовтня 2012 року, учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Отже, станом на 18 травня 1992 року вищевказаний Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не набув чинності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року (надійшла до суду 16 листопада 2021 року), в якій, посилаючись на порушення судами матеріального права та норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

17 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

30 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме: частини першої статті 2, частини першої статті 4 ЦПК України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України у подібних правовідносинах.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказав, що суди попередніх інстанцій прийняли до уваги рішення Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року, застосували положення частини четвертої статті 82 ЦПК України, однак не застосували одночасно частину п`яту статті 82 ЦПК України, згідно з якою позивач, який не брав участі у справі № 2-175/312/17-ц, у рамках цієї цивільної справи спростовує обставини, які були встановлені у цій справі.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент видачі оскаржуваного державного акта позивач не був учасником бойових дій, що стало підставою для відмови у позові, вважає, що суди невірно тлумачать дію нормативного акта у часі.

Суди порушили вимоги статей 89 263 ЦПК України, оскільки не дослідили надані ним письмові докази: відповідь лікарні про те, що користувач до користування земельною ділянкою не приступав (том 1, а. с. 12), відповідь Державного архіву від 05 грудня 2016 року про те, що відсутнє рішення районної ради про надання лікарні у постійне користування земельної ділянки (том 1, а. с. 13); рішення адміністративних судів про те, що державний акт поновлений, користувач згідно з державним актом перешкоджає позивачу у затвердженні проекту відведення у власність земельної ділянки, на яку він претендує, що на думку позивача є доказом того, що державний акт порушує права позивача (том 1, а.с. 23-30); довідка статистичної звітності від 01 квітня 2021 року на земельну ділянку площею 4,0 га від 14 січня 2021 року, на земельну ділянку площею 6,0 га та додатки до них - схеми від 01 квітня 2021 року та від 14 січня 2021 року (том 1, а. с. 82-83, 165-166), які є чинними, з яких вбачається, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, накладається на земельну ділянку, передану у користування лікарні; суди не дали відповіді на питання, чи є дійсним державний акт.

Суди обох інстанцій не врахували, що позивач мав правомірні очікування щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та отримання її у власність, оскільки ним було дотримано всю процедуру, і ця процедура не завершилася внаслідок перешкоди - наявності користувача (лікарні), згідно з оскаржуваним державним актом, що підтверджено рішенням ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, судовими рішенням судів адміністративної та загальної юрисдикції.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішенням, заявник вказував, що суди не застосували наступні норми матеріального права: статті 19 22 23 31 32 ЗК України 1992 року.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 як учасник АТО на підставі статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», маючи намір отримати земельну ділянку у власність для індивідуального садівництва площею 0,1 га із земель, наданих в користування КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова, звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із письмовою заявою щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою у порядку статті 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення йому земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,1 га, кадастровий номер 1221486200:01:013:0241 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, на території Новоолександрівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 175/312/17 за позовом ОСОБА_22 до Дніпровської районної ради, Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області, третя особа: КЗ ДОКЛ імені І.І. Мечникова Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування державного акта, скасування реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії, встановлено наступне:

- виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради трудящих під індивідуальну забудову видано Обласній лікарні ім. І. І. Мечникова Державний акт, серії Б № 009254, на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га, який зареєстровано 18 травня 1992 року в Книзі записів державних актів на право користування землею за №473.

Земельна ділянка площею 4,0 га не оформлялася, розробка проекту відведення земельної ділянки, перенесення меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право володіння або право користування землею, не проводилася, дані про земельну ділянку не внесені до державного земельного кадастру.

Отже, юридично-правового статусу дана земельна ділянка не набула. Цим рішенням було задекларовано наміри в майбутньому передати фізичним особам - співробітникам Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова земельні ділянки відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Для фізичних осіб-співробітників обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова це рішення як нормативно-правовий акт несе реальні правові наслідки. Для одержання земельної ділянки під індивідуальне будівництво фізична особа-співробітник обласної клінічної лікарні іменем І.І. Мечникова , яка заінтересована у передачі їй у власність або у користування земельної ділянки, відповідно до статей 17 19 ЗК України, подає до сільської ради клопотання від свого імені про виділення ділянки під індивідуальне будівництво, а рада народних депутатів розглядає клопотання і у місячний строк у разі згоди передати громадянину земельну ділянку у власність чи у користування, приймає рішення з цього питання та замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською Радою народних депутатів, з районними землевпорядним, природоохоронним і санітарними органами, органом архітектури і подається для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність чи у користування;

- у період часу з 1992 року по 2001 рік Новоолександрівська сільська рада народних депутатів прийняла рішення про виділення 24 земельних ділянок співробітникам обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова під індивідуальну забудову, площею по 0,10 га (загальною площею 2,4 га).

- виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради трудящих під індивідуальну забудову видано обласній лікарні ім. І.І. Мечникова державний акт, серії Б №009254, на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га, який зареєстровано 18 травня 1992 року в Книзі записів державних актів на право користування землею за №473.

Відповідно до даних з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) та згідно державного акта на право користування землею, серія Б №009254, 1992 року, реєстраційний номер №473, земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова, земельна ділянка площею 4,0 га, знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради, за межами населеного пункту і надавалась для індивідуального будівництва.

Рішенням УП сесії ХІІ скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 12 вересня 1991 року, виділено земельну ділянку площею 4,0 га під індивідуальне будівництво, за рахунок земель сільськогосподарського призначення радгоспу імені КПРС для співробітників Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 грудня 2019 року № 4-4911/15-19-сг на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі 160/6007/19 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,10 га (кадастровий номер 1221486200:01:013:0241), за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, оскільки зазначена земельна ділянка площею 0,10 га є частиною земельної ділянки площею 4,0 га, яка знаходиться в постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 грудня 2019 року № 4-4911/15-19-сг щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0241; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:013:0241.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4562/20 від 09 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зроблено висновок, що суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 161/19713/19 (провадження № 61-2435св21) зроблено висновок, що стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 175/312/17 за позовом ОСОБА_22 до Дніпровської районної ради, Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області, третя особа - КЗ ДОКЛ імені І. І. Мечникова про визнання незаконним та скасування державного акта, скасування реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії, скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року про задоволення позову ОСОБА_22 , яким скасовано державний акт серії Б № 009254 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_22 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період дії рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року у справі № 175/312/17 (яким було скасовано державний акт серії Б № 009254)і до розгляду вказаної справи апеляційним судом (який скасував це рішення суду першої інстанції та фактично відновив дію державного акту серії Б № 009254), позивач ОСОБА_1 у 2018 році як учасник АТО звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із письмовою заявою щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою у порядку статті 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення йому земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,1 га, кадастровий номер 1221486200:01:013:0241 із земель, які перебувають у постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова з 1992 року.

Встановивши у справі, що переглядається, що спірна земельна ділянка площею 4,0 га фактично залишається перебувати у постійному користуванні КЗ ДОКЛ ім. І. І. Мечникова, суди попередніх інстанцій, з урахуванням статей 81 82 ЦПК України, дійшли правильного висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав, передбачених статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 25 Закону України «Про землеустрій», державним актом серії Б № 009254 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради, тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 82 89 263 ЦПК України, оскільки вони не надали оцінку ряду письмовим доказам, поданим позивачем, які, на думку заявника, зокрема, підтверджують накладення земельної ділянки, на яку претендує позивач та земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні лікарні, чим доводять порушення його прав на отримання земельної ділянки у власність, колегія суддів до уваги не бере. Подані докази не спростовують того факту, що державний акт видано у відповідності до діючого на час його видачі законодавства, а позивач, маючи намір отримати земельну ділянку як учасник АТО, отримав дозвіл компетентного органу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, саме у період часу до скасування судового рішення суду першої інстанції у справі № 175/312/17, тому не дає підстав для висновку про порушення оскаржуваним державним актом його прав учасника АТО, наданих йому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що позивач мав правомірні очікування щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та отримання її у власність, оскільки ним було дотримано всю процедуру, і ця процедура не завершилася внаслідок перешкоди - наявності користувача (лікарні), згідно з оскаржуваним державним актом, що підтверджено рішенням ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та судовими рішенням судів адміністративної та загальної юрисдикції, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на висновки, викладені вище.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скиби Віталія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник