№ 175/2629/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 175/2629/18

провадження № 61-17998св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який залучений в якості правонаступника ОСОБА_2

відповідачі: Садове товариство «Монтажник», ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Третя дніпровська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив у вересні 2018 року та просив визнати право власності на садовий будинок у порядку спадкування за заповітом, визнати право членства в садівничому товаристві та зобов`язати садове товариство «Монтажник»

(далі - СТ «Монтажник») вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті його батька залишилась спадщина у вигляді садового будинку (побудованого до 1992 року), розташованого на земельній ділянці на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в СТ «Монтажник», ділянка № НОМЕР_1 , яка є неприватизованою.

Спадщину після смерті батька прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_5 шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, яка за життя залишила заповіт від 16 серпня 2016 року на ім`я позивача.

Позивач зазначав, що після смерті матері він прийняв спадщину у встановлений законом строк шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, проте не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки за життя спадкодавець не зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку та садовий будинок.

Також зазначав, що успадкований ним садовий будинок було безпідставно надано СТ «Монтажник» у користування ОСОБА_3 та відмовлено йому у включенні до членів садового товариства.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2019 року до участі в справі як правонаступника позивача ОСОБА_2 залучено спадкоємця за заповітом ОСОБА_1

28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом, в якому просив:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в садівничому товаристві «Монтажник», ділянка № НОМЕР_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1819415112214, номер запису про право власності: 31349250, дата, час державної реєстрації: 20 квітня 2019 року 15:24:03;

- витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 садовий будинок

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 31349250, дата, час державної реєстрації: 20 квітня 2019 року 15:24:03, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46650448 від 25 квітня 2019 року 12:25:47, ОСОБА_6 , Друга дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 садовий будинок

АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проте після смерті ОСОБА_5 СТ «Монтажник», на території якого знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 та на якій знаходиться побудований ОСОБА_7 та ОСОБА_5 садовий будинок, незаконно на підставі нікчемного правочину (заяви у простій письмовій формі) від імені ОСОБА_5 було виключено з членів СТ «Монтажник» померлого ОСОБА_7 та включено замість нього до членів садового товариства відповідачку ОСОБА_3 і видано їй довідку про сплачений пай та наявність у неї у власності садового будинку.

Суд першої інстанції виходив з того, що на час складання вказаної вище нікчемної заяви ОСОБА_5 не була членом СТ «Монтажник» та не могла відчужити земельну ділянку та будинок відповідачці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 садовий будинок не входив до спадкової маси та не був належним чином оформлений, а тому відсутні підстави для задоволення позову та визнання права власності на садовий будинок за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт належності спірного нерухомого майна померлому ОСОБА_2 .

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, також вимоги ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію спірного майна та його витребування у відповідача, оскільки вони є похідними від позову про визнання права власності.

Також апеляційним судом враховано, що ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 жодних дій, пов`язаних зі зверненням до правління СТ «Монтажник» із заявою про прийняття їх до кооперативу, не вчиняли.

Крім того, як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи,

ОСОБА_1 не погоджується з діями ОСОБА_3 щодо вступу у садівниче товариство та вважає їх незаконними, проте апеляційний суд зауважував, що позивач має право звернутися до суду з іншими позовними вимогами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14, у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16?ц, провадження № 61-19875св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що вимогами законодавства, чинного на момент виникнення права власності у 1989 році, державна реєстрація не передбачалась ані як підстава переходу права власності, ані як формальна констатація перед третіми особами факту переходу права власності. До реєстрації права власності, що виникло

у 1989 році, має застосовуватись законодавство про реєстрацію права власності, чинне на момент такої реєстрації, а документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Зазначає, що сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_4 був членом СТ «Монтажник», після смерті якого ОСОБА_5 господарювала у будинку, доглядала за ним та земельною ділянкою, а тому ОСОБА_2 нарівні з ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги у порядку спадкування за законом, набули право спадкувати майно, у тому числі й спірний садовий будинок, а після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 , як його правонаступник, набув право витребувати майно у недобросовісного набувача ОСОБА_3 .

Зазначає, що апеляційний суд при вирішенні спору невірно застосував статтю 1218 ЦК України, не врахував, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 .

За життя 02 квітня 2018 року він склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на момент смерті, ОСОБА_1

ОСОБА_1 звертався до державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадщину, внаслідок чого була відкрита спадкова справа № 164/2019.

05 вересня 2019 року спадкоємцю ОСОБА_1 було видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .

Також судами установлено, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли його дружина ОСОБА_5 , син

ОСОБА_4 (який свої спадкові права на усю спадщину не оформив), син ОСОБА_2 , кожен на 1/3 частку у спадщині, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, який на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з матеріалами спадкової справи №420/2010, заведеної після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що спадкоємцями є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку у спадщині, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на 1/3 частку у спадщині, та дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на 1/3 частку у спадщині, яка складається з вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією у банківських установах.

16 вересня 2010 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т. М. були видані три свідоцтва про право на спадщину за законом: зареєстроване в реєстрі за №1-1845 на 1/6 частку вкладів ОСОБА_5 , зареєстроване в реєстрі за №1-1846 на 1/6 частку вкладів ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі

за №1-1847 на 1/6 частку вкладів ОСОБА_2 .

Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто задовго до смерті ОСОБА_5 , а тому його частку у спадщині успадкувала ОСОБА_5 , як єдиний спадкоємець першої черги, яка була зареєстрована та проживала разом із померлим на момент смерті. Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, що підтверджується листом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори №1959/01-16 від 27 вересня 2018 року та відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур про зареєстрованих осіб.

Також судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла

ОСОБА_5 , яка за життя 16 серпня 2016 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г., на ім`я свого сина ОСОБА_2 .

Згідно з матеріалами спадкової справи № 170/2017, заведеної після смерті померлої ОСОБА_5 , спадкоємцем є син ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі заповіту від 16 серпня

2016 року. Спадкова маса складається з вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією у банківських установах.

03 листопада 2017 року державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівна О. В. було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вклади (зареєстроване в реєстрі за №5-594) на ім`я ОСОБА_2 .

Також судами установлено, що ОСОБА_4 був членом СТ «Монтажник», після смерті якого його дружина ОСОБА_5 господарювала та доглядала будинок, обробляла земельну ділянку.

ОСОБА_1 звертався до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на садовий будинок АДРЕСА_1 , проте дізнався, що спірний садовий будинок вже належить ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203395901 від 09 березня 2020 року.

З довідки СТ «Монтажник» від 12 березня 2019 року № 18 вбачається, що ОСОБА_3 є членом садівничого товариства, адреса:

с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, має у власності земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,096 га, будинок та господарські споруди, побудовані в 1989 році, пайовий внесок сплачений повністю

12 березня 2019 року, будівлям і спорудам присвоєно адресу відповідно до номеру земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_4 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті ОСОБА_5 членські права в садівничому товаристві були самоправно зайняті керівництвом СТ «Монтажник», спірну земельну ділянку і садовий будинок безпідставно передано ОСОБА_3 , чим порушені його спадкові права.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 392 ЦК Українивизначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на садовий будинок АДРЕСА_4 , виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_1 станом на 02 березня

2019 року, в якому зазначено, що за результатами обстеження об`єкту встановлено, що будівництво садового будинку літ.А-1, тамбура літ.а-1, ганків літ.а, а1, погріба під літ.А-1, входа у погріб літ.Б, вбиральні літ.В відбулось до 05 серпня 1992 року.

Згідно інформаційної довідки СТ «Монтажник» від 14 серпня 2018 року земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,04 га у складі земель садівничого товариства «Монтажник» була виділена ОСОБА_4 у користування на підставі рішення загальних зборів товариства від 15 жовтня 1986 року, Статут товариства затверджено рішенням Дніпропетровського облвиконкому № 193 від 27 березня 1986 року. На земельній ділянці побудований садовий будинок. Інформації про рік будівництва та хто його будував у садового товариства немає.

Також зазначено, що ОСОБА_5 заяву про прийняття її в члени садівничого товариства «Монтажник» не подавала. ОСОБА_4 виключений з членів товариства на підставі рішення правління від 05 травня 2018 року, в подальшому затвердженого рішенням загальних зборів членів СТ «Монтажник» від 13 травня 2018 року. Членство в садовому товаристві ніким зі спадкоємців не спадкувалося, земельна ділянка не приватизувалась. На даний час користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 у складі СТ «Монтажник» є ОСОБА_3 , яка прийнята до членів СТ «Монтажник» на підставі рішення правління від 05 травня 2018 року, в подальшому затвердженого рішенням загальних зборів членів СТ «Монтажник» від 13 травня 2018 року.

Також в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_5

від 22 травня 2010 року, в якій остання просить СТ «Монтажник» перевести належний їй пай в СТ «Монтажник» на її племінницю ОСОБА_3 . Не заперечує, щоб ОСОБА_3 стала членом в СТ «Монтажник» замість померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до пункту 3.1 Статуту СТ «Монтажник» в члени садівничого товариства можуть бути прийняті громадяни України, що досягли 18 років і які отримали земельні ділянки відповідно до рішення міської або районної ради у спадок або дарування, за наявності документів, завірених нотаріусом (для ділянок, що приватизувалися). Рішення про прийом в члени товариства приймає правління товариства з подальшим затвердженням загальними зборами (зборами уповноважених). Особа, прийнята в члени товариства, зобов`язана внести в касу товариства вступний внесок і, при необхідності, цільовий внесок в розмірі, встановленому загальними зборами (зборами уповноважених).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У матеріалах справи відсутній як технічний паспорт на об`єкт нерухомості, виданий на ім`я спадкодавця, так і документ, який підтверджував би право власності спадкодавця на садовий будинок.

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття у передбаченому законом порядку спадкодавцем ОСОБА_2 права власності на спірний садовий будинок, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт належності спірного нерухомого майна померлому ОСОБА_2 , а також що спірний будинок входив до спадкової маси після смерті останнього та міг бути успадкований ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

При цьому, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

У статті 11 Закону України «Про кооперацію»визначено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно із статтею 19-1 Закону України «Про кооперацію»член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Апеляційним судом враховано, що ані ОСОБА_2 , ані

ОСОБА_1 жодних дій, пов`язаних зі зверненням до правління СТ «Монтажник» із заявою про прийняття їх до кооперативу, не вчинялося.

Крім того, як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи,

ОСОБА_1 не погоджується з діями ОСОБА_3 щодо вступу у садове товариство та вважає їх незаконними, однак позивач має право звернутися до суду з іншими позовними вимогами.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі

№ 6-146цс13, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14, та у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16?ц, провадження № 61-19875св18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваним судовим рішенням, що не може бути підставою для його скасування, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України, № 63566/00,

§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Виходячи з меж доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович