№ 175/2941/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 175/2941/21

провадження № 61-8223 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, начальник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 01 лютого 2022 року у складі судді Васюченка О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою

на неправомірну бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України) ОСОБА_4

за період з 04 червня 2020 до 27 липня 2021 року включно щодо нерозгляду його скарги від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000»

та неповідомлення його про результати розгляду вказаної скарги.

Скарга мотивована тим, що08 лютого 2014 року на підставі виконавчого листа, виданого 04 грудня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8

відкрито виконавче провадження № 41936000 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц, а саме: «Зобов`язати начальника Управління ДВС Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області ОСОБА_2 розглянути скаргу

ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду скарги у цій частині».

31 березня 2014 року, незважаючи на невиконання боржником - начальником Управління ДВС Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області ОСОБА_2 вищезазначеного судового рішення, постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 виконавче провадження

№ 41936000 було закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 20 травня 2014 року у справі № 4с-175/1731/2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суд Дніпропетровської області від 23 жовтня

2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року (провадження

№ 6-42897св14), скасовано, як незаконну, постанову старшого

державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 31 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000, зобов`язано старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 відновити виконавче провадження № 41936000.

12 листопада 2014 року на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року у справі № 4с-175/1731/2014, яка набрала законної сили 23 жовтня 2014 року, постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 виконавче провадження

№ 41936000 було відновлено.

23 грудня 2014 року, незважаючи на повторне невиконання боржником - начальником Управління ДВС Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області ОСОБА_2 ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року у справі № 4с- 175/2504/2013-ц, постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 виконавче провадження № 41936000 вдруге було закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV).

Два з половиною роки (з грудня 2014 по травень 2017 року) він вживав заходи для скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000.

26 травня 2017 року постановою № 3 директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_9 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 41936000, постанову старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 скасовано, як незаконну.

Після цього виконавче провадження № 41936000 було передане головному державному виконавцю ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 для подальшого примусового виконання.

26 червня 2017 року головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження № 41936000, а 14 вересня 2017 року, а потім, не вчинивши у виконавчому провадженні № 41936000 жодної виконавчої дії, направленої на примусове виконання судового рішення, головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 41936000 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

та бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000 задоволено у повному обсязі, визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо невчинення жодної виконавчої дії у виконавчому провадженні № 41936000 за період

з 27 червня 2017 року по 14 вересня 2017 року з метою примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц, визнано неправомірним рішення - постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6

від 14 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження

№ 41936000 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року

у справі № 4с-175/2504/2013-ц, скасовано постанову головного

державного виконавця відділу ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 14 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 з примусового виконання

ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 30 вересня 2013 року по справі № 4с-175/2504/2013-ц, зобов`язано головного державного виконавця відділу ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6, або іншого державного

виконавця, у провадженні якого буде перебувати виконавче провадження

№ 41936000, відновити виконавче провадження № 41936000 та вжити заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України

«Про виконавче провадження», для примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 30 вересня 2013 року у справі № 4с- 175/2504/2013-ц.

12 квітня 2018 року на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року у справі

№ 175/3238/2017-ц, яка набрала законної сили 22 березня 2018 року, головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження № 41936000.

Після цього, усупереч вимогам статей 18, 27, 63 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 не встановив боржнику строк, до якого боржник ОСОБА_2 мав

би виконати судове рішення у виконавчому провадженні № 41936000, не наклав на боржника ОСОБА_2 штраф за невиконання рішення суду та не стягнув з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір.

З урахуванням вищезазначених обставин, 25 квітня 2018 року, він як стягувач у виконавчому провадженні № 41936000, у порядку, передбаченому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ), звернувся до заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 зі скаргою «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6

у виконавчому провадженні № 41936000».

Його скарга від 25 квітня 2018 року була направлена заявником до Міністерства юстиції України електронною поштою.

Проте, у зв`язку з відмовою Міністерства юстиції України отримати його скаргу від 25 квітня 2018 «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000», яка була направлена до Міністерства юстиції України засобами електронного зв`язку (електронною поштою), він 31 серпня 2018 року цю саму скаргу від 25 квітня 2018 року направив до Міністерства юстиції України засобами поштовою зв`язку (рекомендованим листом).

06 вересня 2018 року у Міністерстві юстиції України зареєстрували його скаргу від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000».

Вищезазначену скаргу від 25 квітня 2018 року, яка була зареєстрована

у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018, начальник

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 проігнорував, процесуальне рішення у формі постанови за результатами розгляду скарги від 25 квітня 2018 року не прийняв, копії постанови

про результати перевірки виконавчого провадження № 41936000

за результатами розгляду скарги від 25 квітня 2018 року йому не направив.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 27 листопада 2018 року у справі № 175/2007/18, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, визнано неправомірною бездіяльність заступника директора

Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 41936000 щодо неприйняття процесуального рішення у формі постанови за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000», яка була направлена до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України рекомендованим листом 31 серпня 2018 року і отримана Департаментом ДВС Міністерства юстиції України 06 вересня 2018 року, та не направлення вказаної постанови ОСОБА_1 , зобов`язано заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, повторно розглянути цю скаргу та за результатами повторного розгляду вказаної скарги прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі

№ 175/2007/18за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи:

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3відмовлено (провадження № 61-16462св19).

13 вересня 2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року у справі

№ 175/2007/18, яка набрала законної сили 31 липня 2019 року, заступник директора Департаменту - начальник ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняв постанову

№ 41936000/13, якою фактично у задоволенні вимог його скарги

від 25 квітня 2018 року відмовив у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 01 листопада 2019 року у справі № 175/3861/19, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року

та постановою Верховного Суду від 18 травня 2021 року (провадження

№ 6-9850св20), його скаргу на бездіяльність та неправомірне рішення заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 задоволено у повному

обсязі, визнано неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо неналежного розгляду вимог скарги

ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року, визнано неправомірною

та скасовано постанову заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3

№ 41936000/13 від 13 вересня 2019 року, як таку, що суперечить положенням статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язано заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3, або іншу особу, яка буде виконувати обов`язки заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000».

Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2019 року № 3275/к з 13 листопада 2019 року на посаду заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України призначено ОСОБА_4

Отже, з урахуванням вищезазначеного, зобов`язання щодо повторного розгляду його скарги від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000» у новопризначеного заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 виникло з 04 червня 2020 року (з дня набрання законної сили ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 01 листопада 2019 року у справі № 175/3861/19).

За період з 04 червня 2020 року до дня подачі цієї скарги (до 27 липня

2021 року включно) заступник директора Департаменту - начальник ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 вказану вище скаргу від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000»

не розглянув і не повідомив його про результати її розгляду, чим допустив неправомірну бездіяльність.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 за період з 04 червня 2020 до 27 липня 2021 року включно щодо не розгляду його скарги від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000» та неповідомлення його про результати розгляду вказаної скарги.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 01 лютого 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 за період з 04 червня 2020 року до 27 липня 2021 року включно щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000» та неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду вказаної скарги.

Судове рішення районного суду мотивоване тим, що неправомірна бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4полягає у тому, що він не виконав вимоги ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року

у справі № 175/3861/19 та у період з 04 червня 2020 року до 27 липня

2021 року включно не розглянув та не повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду вимог його скарги від 25 квітня 2018 року.

При цьому заявником не пропущено десятиденний строк, передбачений пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України, на подання до суду скарги на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що заступник директора Департаменту - начальник ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 не розглянув та не повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000».

Отже, неправомірною бездіяльністю заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 були порушені права ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення його скарги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про те, що ОСОБА_1 порушено строки звернення зі скаргою

є необґрунтованими, оскільки про неправомірну бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо нерозгляду скарги від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000» заявнику стало відомо 22 липня 2021 року, а до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області зі скаргою на неправомірну бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 заявник звернувся

27 липня 2021 року, а тому процесуальні строки, передбачені пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України, не пропущено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Департамент ДВС Міністерства юстиції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4, начальника управляння ДВС головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Департаменту ДВС Міністерства юстиції України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки не врахували,

що виконавче провадження № 41936000з примусового виконання

ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц було закінчено постановою державного виконавця від 11 липня 2018 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ) у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. На цей час вказана постанова від 11 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 є чинною та в установленому законом порядку не скасована.

06 вересня 2018 року, коли виконавче провадження № 41936000 було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду, до Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 від 31 серпня 2018 року, в якій зазначено, що ним на електронну адресу Міністерства юстиції України було направлено скаргу від 25 квітня 2018 року на бездіяльність державного виконавця ОСОБА_6 Але, відповіді на вказану скаргу ним станом 31 серпня 2018 року не отримано і, як виявилося, скарга до Міністерства юстиції України не надійшла. У зв`язку з чим він повторно направив цією заявою до Міністерства юстиції України вказану скаргу

від 25 квітня 2018 року.

Оскільки скарга ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року була надіслана разом із його заявою від 31 серпня 2018 року та зареєстрована Міністерством юстиції України 06 вересня 2018 року, то відповідно до частини п`ятої

статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» заявник пропустив десятиденний строк на оскарження дій виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби, а тому його скаргу від 25 квітня 2018 року було розглянуто у порядку Закону України «Про звернення громадян». Листом від 01 жовтня 2018 року № Л-19901/20.1-13 ОСОБА_1 було надано відповідь щодо вимог його скарги від 25 квітня 2018 року, а саме зазначено, що зобов`язати головного державного виконавця ОСОБА_6 установити боржнику строк для виконання рішення суду та вжити інших заходів примусового виконання не є можливим, так як виконавче провадження № 41936000 закінчене постановою державного виконавця

від 11 липня 2018 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ) у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчого документа. Тобто, порушене право ОСОБА_1 , яке визначене виконавчим листом Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня

2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц, відновлено.

Також на виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року у справі

№ 175/2007/18 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року заступник директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 13 вересня 2019 року прийняв постанову № 41936000/13, копію якої направив

ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади 25 вересня 2019 року. Головного державного виконавця ОСОБА_6 звільнено 27 серпня 2019 року. Начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 звільнено 26 грудня 2019 року. Виконавче провадження № 41936000

у зв`язку з його закінченням у 2018 році передано до архіву і наразі вирішується питання щодо його передачі разом з іншими виконавчими провадженнями, закінчених у 2018 році, для знищення відповідно до вимог Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5.

Отже, для надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року виконавче провадження № 41936000 необхідно вилучити з архіву та відібрати пояснення від головного державного виконавця ОСОБА_6 з приводу його можливої, на думку ОСОБА_1 , бездіяльності, проте це неможливо зробити, оскільки державного виконавця ОСОБА_6 звільнено 27 серпня 2019 року. Так само накласти штраф та стягнути виконавчий

збір з начальника Управління ДВС Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області ОСОБА_2 не є можливим, оскільки постановою від 11 липня 2018 року виконавче провадження

№ 41936000 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду і ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади

26 грудня 2019 року.

З огляду на викладене, розгляд скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6

у виконавчому провадженні № 41936000» ніяким чином не відновить права заявника у вказаному виконавчому провадженні, оскільки виконавче провадження № 41936000 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням постановою від 18 липня 2018 року, яка є чинною.

Крім того, про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня

2018 року заявника було повідомлено двічі, а саме: листом від 01 жовтня 2018 року № Л-19901/20.1-13 та постановою заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 13 вересня 2019 року про результати перевірки виконавчого провадження № 41936000.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними, оскільки ними фактично підтверджено, що заступник директора Департаменту - начальника

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України призначено ОСОБА_4 за період з 04 червня 2020 року по 27 липня 2021 року не розглянув його скаргу від 25 квітня 2018 року і не повідомив його про результати розгляду вказаної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 лютого 2014 року на підставі виконавчого листа, виданого 04 грудня

2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження № 41936000 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі № 4с-175/2504/2013-ц, а саме: «Зобов`язати начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року

в частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 відповіді на заяву

від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду скарги у цій частині».

31 березня 2014 року постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 виконавче провадження № 41936000 закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

№ 6-42897св14), скасовано, як незаконну, постанову старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

ОСОБА_8 від 31 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000, зобов`язано старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 відновити виконавче провадження № 41936000.

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 виконавче провадження

№ 41936000 відновлено.

23 грудня 2014 року постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_8 виконавче провадження № 41936000 закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV).

Виконавче провадження № 41936000 було передане головному державному виконавцю ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

ОСОБА_6 для подальшого примусового виконання.

2017 року - постанову про закінчення виконавчого провадження

№ 41936000 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 06 жовтня 2017 року у справі № 175/3238/2017-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року та постановою Верховного Суду від 23 червня 2020 року (провадження № 61-27500св18), скаргу ОСОБА_1 на неправомірні рішення та бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000 задоволено, визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо невчинення жодної виконавчої дії у виконавчому провадженні № 41936000 за період

від 14 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження

№ 41936000 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц, скасовано постанову головного державного виконавця відділу ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 14 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

виконавця, у провадженні якого буде перебувати виконавче провадження

від 30 вересня 2013 року у справі № 4с- 175/2504/2013-ц.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 11 липня 2018 року виконавче провадження № 41936000 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ)

у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчого документом.

31 серпня 2018 року ОСОБА_1 направив до Міністерства юстиції України засобами поштовою зв`язку (рекомендованим листом) заяву, в якій вказував, що ним на електронну адресу Міністерства юстиції України було направлено скаргу від 25 квітня 2018 року на систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000. Проте відповіді на вказану скаргу ним станом 31 серпня

2018 року не отримано і, як виявилося, скарга до Міністерства юстиції України не надійшла. У зв`язку з чим він повторно направляє цією заявою до Міністерства юстиції України вказану скаргу від 25 квітня 2018 року.

06 вересня 2018 року у Міністерстві юстиції України зареєстровано скаргу ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000».

Листом начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 01 жовтня 2018 року № Л-19901/20.1-13 було надано відповідь ОСОБА_1 щодо вимог його скарги від 25 квітня 2018 року,

а саме зазначено, що зобов`язати головного державного виконавця

ОСОБА_6 установити боржнику строк для виконання рішення суду та вжити інших заходів примусового виконання не надається можливим, так як виконавче провадження № 41936000 закінчене постановою державного виконавця від 11 липня 2018 року на підставі пункту 9 частини першої

статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ)

у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчого документа.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

та не направлення вказаної постанови ОСОБА_1 , зобов`язано заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, повторно розглянути цю скаргу та за результатами повторного розгляду вказаної скарги прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .

№ 175/2007/18за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи:

№ 175/2007/18, яка набрала законної сили 31 липня 2019 року,

заступник директора Департаменту - начальник ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року прийняв постанову

№ 41936000/13, копію якої направив ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

та постановою Верховного Суду від 18 травня 2021 року (провадження

№ 6-9850св20), скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність та неправомірне рішення заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 задоволено, визнано неправомірною бездіяльність заступника директора

Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо неналежного розгляду вимог скарги

ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року, визнано неправомірною

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Департаменту ДВС Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України

судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу. Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ

до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів

і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів

щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно

і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 ,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заступник директора Департаменту - начальник ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 не розглянув та не повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000».Отже, неправомірною бездіяльністю заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 були порушені права ОСОБА_1 .

Проте із такими висновками судів Верховний Суд не погоджується, оскільки вони суперечать встановленим фактичним обставинам справи.

Так, суди попередніх інстанцій не врахували, що виконавче провадження

№ 41936000 з примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року у справі № 4с-175/2504/2013-ц було закінчено постановою державного виконавця від 11 липня 2018 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ) у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчого документа. Наразі вказана постанова від 11 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 є чинною та в установленому законом порядку не скасована.

06 вересня 2018 року, коли виконавче провадження № 41936000 було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду, до Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 від 31 серпня 2018 року, до якої ним було долучено скаргу від 25 квітня 2018 року на бездіяльність державного виконавця ОСОБА_6

а саме зазначено, що зобов`язати головного державного виконавця

статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VІІІ)

у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчого документа.

Крім того, на виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року у справі

ОСОБА_1 .

Таким чином, про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 квітня

2018 року останнього було повідомлено двічі, а саме: листом від 01 жовтня 2018 року № Л-19901/20.1-13 та постановою заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 13 вересня 2019 року про результати перевірки виконавчого провадження № 41936000.

У подальшому ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади 25 вересня 2019 року. Головного державного виконавця ОСОБА_6 звільнено

27 серпня 2019 року, а начальника Управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 - 26 грудня

2019 року. Виконавче провадження № 41936000 у зв`язку з його закінченням у 2018 році передано до архіву і наразі вирішується питання щодо його передачі разом з іншими виконавчими провадженнями, закінчених

у 2018 році, для знищення відповідно до вимог Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України

від 07 червня 2017 року № 1829/5.

збір з начальника Управління ДВС Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області ОСОБА_2 не виявляється можливим, оскільки постановою від 11 липня 2018 року виконавче провадження

26 грудня 2019 року.

у виконавчому провадженні № 41936000» ніяким чином не відновить права заявника у вказаному виконавчому провадженні, оскільки виконавче провадження № 41936000 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням постановою державного виконавця від 18 липня 2018 року.

При цьому, як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 про результати розгляду його скарги повідомлено двічі.

Отже, суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, зазначених обставин не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , визнавши неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 за період з 04 червня

2020 року до 27 липня 2021 року включно щодо не розгляду скарги

ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту

ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000» та неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду вказаної скарги.

Доводи касаційної скарги і встановлені судами фактичні обставини свідчать про те, що державний виконавець повністю виконав рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 01 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 липня 2022 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 за період з 04 червня 2020 до 27 липня 2021 року включно щодо не розгляду скарги

від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 41936000» та неповідомлення заявника про результати розгляду вказаної скарги відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець