Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 175/3519/13-ц

провадження № 61-865св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус»»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року в складі судді Реброва С. О. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , який в ході розгляду справи уточнили, та остаточно просили:

- стягнути з відповідача на їх користь 100 000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 780 621 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»» (далі - ПрАТ «СК «Статус»») 100 000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивований тим, що вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України за грубе порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), у результаті якої потерпілому ОСОБА_5 спричені тілесні ушкодження, що потягли за собою його смерть.

Завдана відповідачем майнова шкода складається з витрат по догляду за ОСОБА_5 після ДТП, витрат, пов`язаних з його похованням, а також витрат на правову допомогу під час кримінального провадження.

Завдана відповідачем майнова шкода полягає у душевних та фізичних стражданнях позивачів, які були близькими родичами померлого ОСОБА_5 , втраті рідної людини.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа розглядавсь судами неодноразово.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином: в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 100 000 грн, та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 150 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування матеріальної шкоди, визначивши її суму (з урахуванням розміру пені та відсотків за весь період прострочення виплат) в розмірі 100 000 грн.

Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача у зв`язку із смертю близької людини позивачі зазнали душевних страждань, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «СК «Статус»» майнової шкоди суд першої інстанції вважав безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки ПрАТ «СК «Статус»» не є відповідачем, а бере участь у справі як третя особа.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

При цьому судом зазначено, що з моменту ДТП і до своєї смерті (з 02 липня по 14 серпня 2012 року) ОСОБА_5 перебував на медичному лікуванні, на яке позивачем витрачалися грошові кошти, що підтверджується відповідними касовими (товарними) чеками та квитанціями, копії яких містяться в матеріалах цивільної справи, наслідком чого є стягнення з відповідача, який є винуватцем ДТП, майнової шкоди в розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не виконав вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, оскільки не вирішив клопотання щодо залучення у справі страхової компанії як співвідповідача в порядку, передбаченому статтями 32 33 ЦПК України (2004 року), чим фактично усунувся від процесуального обов`язку зі сприяння у здійсненні стороною своїх прав.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ПрАТ «СК «СТАТУС», про відшкодування шкоди, завданої злочином, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 липня 2012 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_1 , грубо порушуючи ПДР, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , в результаті якого потерпілому заподіяні тілесні ушкодження несумісні з життям, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1647 та висновком експерта №1647/159-Е від 04 вересня 2012 року, згідно яких смерть ОСОБА_5 наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 від загальної тупої травми тіла, яка супроводжувалася переломами кісток склепіння черепа та правої нижньої кінцівки і ускладнилася розвитком застійної двобічної бронхопневмонії, серозного енцефаліту та набряком м`яких мозкових оболонок та речовини головного мозку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП була застрахована ПрАТ «СК «СТАТУС» відповідно до полісу № АВ/3434150 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком три роки.

В період часу з моменту ДТП і до своєї смерті (з 02 липня по 14 серпня 2012 року) ОСОБА_5 перебував на медичному лікуванні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

17 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «СТАТУС» укладений поліс № АВ/3434150 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Цим полісом забезпечений транспортний засіб марки «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 грн, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю (на одного потерпілого) - 100 000 грн.

Також у абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Зазначене має важливе юридичне значення, оскільки у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, який суди не дослідили та не встановили, для страхової виплати, решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23 грудня 2015 року звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що позивач неодноразово заявляв клопотання щодо встановлення страхової компанії, у якій застраховано цивільну відповідальність відповідача, маючи намір залучити її до участі у справі як співвідповідача.

При новому розгляді справи, 01 березня 2017 року ОСОБА_1 подав клопотання про залучення до участі у розгляді справи ПрАТ «СК «СТАТУС» в якості співвідповідача, а 28 лютого 2017 року уточнену позову заяву, в якій, зокрема, просив стягнути з ПрАТ «СК «СТАТУС» майнову шкоду в розмірі 100 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 160 ЦПК України (2004 року) головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

За правилами статті 168 ЦПК України (2004 року) заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала.

Залучивши страховика цивільно-правової відповідальності відповідача - ПрАТ «СК «СТАТУС» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд першої інстанції не сприяв здійсненню стороною своїх прав, чим допустив порушення норм процесуального права.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача відповідно до статті 1187 ЦК України на користь позивача майнової шкоди в розмірі 100 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказаною сумою є розмір шкоди з урахуванням розміру пені та відсотків за весь період прострочення виплат. При цьому суд апеляційної інстанції, погоджуючись з визначеним судом першої інстанції розміром майнової шкоди, зазначив, що такою шкодою є витрати, понесені позивачем на лікування померлого ОСОБА_5 .

Таким чином, суди попередніх інстанцій, стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 100 000 грн, не навели розрахунку з чого саме вона складається.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов