Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 175/4089/18
провадження № 61-810св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - територіальна громада Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко Ольга Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко О. П., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовну заяву мотивовано тим, що 25 червня 2007 року її брат ОСОБА_2 подав усі необхідні документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в якій він був зареєстрований та постійно проживав. Зазначена обставина підтверджується документами на приватизацію з відміткою про їх прийняття Ювілейною селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, адже на той час саме їй були делеговані повноваження на приватизацію житлового фонду смт Ювілейного (Слобожанське) Дніпровського району Дніпропетровської області та виготовлення свідоцтв про право власності на житло.
Однак у зв`язку з бездіяльністю територіальної громади Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області не було прийнято рішення про приватизацію (передачу в приватну власність) спірної квартири ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 вважав, що є власником спірної квартири, оскільки належним чином реалізував своє право на приватизацію. Однак за свідоцтвом про право власності не звертався, адже втратив свій паспорт та довгий час не міг його відновити.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , архівна справа та інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно відсутні.
Після смерті ОСОБА_2 протягом строку, передбаченого статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кайко О. П. із заявою про прийняття спадщини. Тому вважає, що спадщину після смерті брата ОСОБА_2 , у вигляді спірної квартири, вона прийняла та є єдиною спадкоємицею після його смерті.
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку до неї у порядку спадкування перейшло право вимагати визнання за нею права власності на спірну квартиру.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку до його спадкоємців у порядку спадкування перейшло право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , тому має право на спадкування спірної квартири, правовстановлюючі документи на яку ОСОБА_2 за час свого життя не встиг оформити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області задоволено, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що позивач не надала до суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 за час свого життя звертався до уповноваженого органу із заявою про приватизацію спірної квартири.
Крім того, на заяві ОСОБА_2 , яка адресована голові Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, щодо приватизації спірної квартири відсутні будь-які відмітки про прийняття та реєстрацію цієї заяви в журналі вхідної кореспонденції Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що спростовує факт звернення ОСОБА_2 до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із цією заявою та подання всіх необхідних документів для приватизації спірної квартири. Наявність на цій заяві гербової печатки Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області не можна вважати належною відміткою, яка фіксує факт прийняття та реєстрації заяви, оскільки не містить інших необхідних для реєстрації відміток.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанцій безпідставно не взяв до уваги заяву ОСОБА_2 про приватизацію спірної квартири з гербовою печаткою Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка підтверджує факт звернення ОСОБА_2 до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із заявою щодо приватизації квартири, та факт прийняття цієї заяви.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу територіальна громада Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У відповіді на відзив територіальної громади Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Нерадовська І. В. зазначила, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кайко О. П. не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.
У лютому 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і витребувано із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 175/4089/18.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є братом ОСОБА_1 .
25 червня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований та проживає, що підтверджується довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщеннями.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 26 червня 2018 року виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 72.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кайко О. П. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва, внаслідок чого була відкрита спадкова справа № 21/2018.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кайко О. П. від 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на цю квартиру.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» від 09 жовтня 2018 року № 518 згідно з даними архіву Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області» станом на 31 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 , архівна справа та інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно відсутні.
Згідно з відповіддю Архівного відділу Дніпровської районної державної адміністрації від 29 січня 2019 року № Б-22/07/02-19 на адвокатський запит щодо збереження у архіві відомостей про реєстрацію звернення до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , встановлено, що журнал реєстрації заяв селищної ради зберігається тільки п`ять років та був вилучений, як такий, що не має науково-історичної цінності та втратив практичне значення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартири (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнату у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
У частині п`ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 719/179/17 (провадження № 61-1728св17), від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц (провадження № 61-19598св18), підстав відступити від якого Верховним Судом не встановлено.
Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що на заяві ОСОБА_2 , яка адресована голові Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області щодо приватизації спірної квартири, відсутні будь-які відмітки про прийняття та реєстрацію цієї заяви в журналі вхідної кореспонденції Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Зазначене спростовує факт звернення ОСОБА_2 до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із цією заявою та подання всіх необхідних документів для приватизації спірної квартири, а наявність на цій заяві гербової печатки Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області не можна вважати належною відміткою, яка фіксує факт прийняття та реєстрації зазначеної заяви, оскільки не містить інших необхідних для реєстрації відміток.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що на поданій ОСОБА_1 суду заяві щодо приватизації спірної квартири відсутній підпис ОСОБА_2 , а також що різниця у часі між датою, зазначеною у цій заяві (25 червня 2007 року), та датою смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) складає майже одинадцять років.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довела факт, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну квартиру, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 звертався до органу приватизації з належним чином оформленою заявою, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у позивача оригіналу заяви ОСОБА_2 від 25 червня 2007 року заперечує факт подання її до органу приватизації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк