Постанова

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 175/4192/17

провадження № 61-14777св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 20 червня 2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, визначено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 09 січня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , хоча фактично вони проживали разом та вели спільне господарство з грудня 2006 року. За цей час вони збудували будинок, їм було відведено земельну ділянку, придбано автомобіль та туристичне судно, а тому вважає, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло нажите ними до реєстрації шлюбу майно.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 з 01 грудня 2006 року по 09 січня 2013 року , а саме до моменту реєстрації шлюбу; визнати спільною сумісною власністю її, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 наступні об`єкти:

- земельну ділянку, загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:0203, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення 2010 рік

Також просила визнати за нею право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: 1221455800:02:001:0203, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- на 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення 2010 рік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Озерянської Ж. М., від 20 червня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 грудня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до моменту реєстрації шлюбу.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступні об`єкти:

- земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:0203, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення 2010 рік.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: 1221455800:02:001:0203, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 169882 від 26 листопада 2009 року;

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: будинок літ. А, загальною площею 84,9 кв. м, житловою площею 54,5 кв. м, що складається з: коридор загальною площею 7,8 кв. м, вітальня загальною площею 25 кв. м, кухня 15,2 кв. м, вбиральня 1,2 кв. м, ванна загальною площею 6,2 кв. м, кімната загальною площею 11,3 кв. м, кімната загальною площею 18,2 кв. м, тераса літ. а загальною площею 5,5 кв. м, ганок загальною площею 3 кв. м, огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 4, замощення № 5;

- 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення 2010 рік.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт спільного проживання із ОСОБА_4 у період з 01 грудня 2006 року по 09 січня 2013 рік однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 22 липня 2007 року по 08 січня 2013 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення 2010 рік.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення - 2010 рік.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано ОСОБА_1 до 22 липня 2007 року перебувала у шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_5 , що унеможливлює встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 грудня 2006 року та визнання спільною сумісною власністю нажитого останніми майна у цей період. За таких обставин у місцевого суду не було правових підстав для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спірного житлового будинку та земельної ділянки, відведеної для його обслуговування та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 його частину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спірного житлового будинку та земельної ділянки, відведеної для його обслуговування та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 його частину. Судом апеляційної інстанції не враховано положення статті 74 СК України та безпідставно прийнято до уваги докази, подані відповідачем у суді апеляційної інстанції, зокрема заяву про кримінальне правопорушення від 27 вересня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 09 січня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1, а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер (т.1, а.с.18).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно - земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер 1221455800:02:001:0203, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, дата виготовлення 2010 рік (т.1, а.с.20, 27, 32, 33).

За життя заповіт ОСОБА_4 не складав.

Спадкоємцями першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1 та дві доньки від першого шлюбу - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка відмовилася від належної їй частки спадщини за законом після смерті батька на користь сестри ОСОБА_3 (т.1, а.с. 83).

29 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвої Л. В. із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була відкрита спадкова справа № 138/2017 (т.1, а.с.19, 72).

04 квітня 2017 року ОСОБА_3 також звернулась до державного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвої Л. В. із заявою про прийняття спадщини, однак у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 було відмовлено з підстав відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, земельну ділянку, автомобіль та судно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 жовтня 2017 року (т.1, а.с.82, 94, 71-108).

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, зазначаючи, що спадкове майно було набуто нею та спадкодавцем до реєстрації шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Показаннями свідків підтверджено, що до реєстрації шлюбу 09 січня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.

Матеріали справи містять копію спадкової справи № 1016/2006, заведеної 29 липня 2006 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 , померлої дружини ОСОБА_4 , із якою у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 перебував з 16 вересня 1988 року (т.1, а.с.229-252).

Звернувшись 29 липня 2006 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вказував, що на день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із майнових прав на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , яке він приймає та просить видати на нього свідоцтво про право на спадщину (т.1, а.с.233).

Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 нотаріальною конторою не видавалося, а право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_4 було зареєстровано 02 лютого 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ № 146230, виданим виконкомом Ювілейної селищної ради (т.1, а.с. 27, 28).

Рішенням сесії Ювілейної селищної ради від 06 березня 2007 року № 349-6/V земельна ділянка площею 0,0592 га, за адресою: АДРЕСА_1 , була відведена ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (державний акт від 26 листопада 2009 року серії ЯВ № 169882) (т.1, а.с. 20).

Відповідно до копії технічного паспорту серії НОМЕР_3, 16 жовтня 2008 року ОСОБА_4 набув права власності на легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с. 32).

07 липня 2011 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № 6050, виготовлене у 2010 році (т.1, а.с. 33, 41, 43).

Під час апеляційного перегляду справи також було встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2007 року у справі № 2-2517/2007 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Вказане судове рішення набрало законної сили 22 липня 2007 року (т.2, а.с. 77).

16 січня 2008 року Ленінським ВРАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 актовий запис № 19 та проставлено відповідну відмітку у паспорті позивача (т.2, а.с. 78).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною першою статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

За положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

За правилами частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Враховуючи, що ОСОБА_1 до 22 липня 2007 року офіційно перебувала у іншому шлюбі та беручи до уваги те, що спірний будинок є особистим майном ОСОБА_4 , набутим ним, ним до шлюбу із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), а земельна ділянка (під спірним будинком) отримана померлим на підставі рішення сесії Ювілейної селищної ради від 06 березня 2007 року № 349-6/V, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки і визнання за позивачем права власності на 1/2 цього майна.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно вказав, що встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 можливо лише з 22 липня 2007 року і на праві спільної сумісної власності їм може належати лише те майно, яке набуте з цієї дати.

Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято до уваги докази, подані відповідачем у суді апеляційної інстанції, зокрема заяву про кримінальне правопорушення від 27 вересня 2018 року, є безпідставними, оскільки прийняття вказаної заяви не вплинуло на результат розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано частково задовольнив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська