№ 176/1490/15 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 176/1490/15-ц

провадження № 61-9314св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом)- Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року у складі судді Волчек Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 17 124,75 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу на строк до 24 квітня 2018 року.

Пунктом 8.3 кредитного договору від 24 квітня 2008 року передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань виступає іпотека квартири, а саме 3-кімнатна квартира загальною площею 61,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21 березня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору від 24 квітня 2008 року, згідно з умовами якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшено на 2 936,57 доларів США, яка є пенею.

Також, сторони домовились, що період сплати кредиту починається з 21 березня 2012 року, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 367,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Графік погашення кредиту викладено в новій редакції.

14 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 24 квітня 2008 року, за умовами якої, суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшено на 2 037,30 доларів США, яка є пенею.

Також, сторони домовились, що період сплати кредиту починається з 14 січня 2013 року, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 390,95 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Графік погашення кредиту викладено в новій редакції.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 10 листопада 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 29 389,57 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 листопада 2015 року складало 668 612, 70 грн, з яких: 14 290,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 листопада 2015 року складало 325 117,52 грн - заборгованість за кредитом; 5 436,09 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 листопада 2015 року складало 123 671,05 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 172,44 долара США, що за курсом НБУ станом на 10 листопада 2015 року складало 3 923,01 грн - заборгованість зі сплати комісії; 8 080,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 листопада 2015 року складало 183 824,32 грн - пеня, 250 грн - штраф (фіксована частина); 31 826,80 грн - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 389,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 листопада 2015 року складало 668 612, 70 грн.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, й об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 посилався на те, що пунктом 4.2 кредитного договору передбачено щомісячну сплату комісії у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, а пунктом 6.4 договору встановлено штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у розмірі 250 грн та 5 % від суми позову (аналогічні умови містяться і в пункті 5.3 кредитного договору).

Вказані умови договору суперечать положенням частини другої статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсними: пункт 4.2 кредитного договору від 24 квітня 2008 року в частині щомісячної сплати комісії у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів сплати, пункти 5.2, 6.4 в частині штрафу за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань; зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 квітня 2008 року за тілом кредиту сплачену комісію у розмірі 342,97 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року станом на 10 листопада 2015 року у загальному розмірі 19 899,41 доларів США, що за курсом НБУ становить 452 711,58 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14290,88 доларів США, що за курсом НБУ становить 325 117,52 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5436,09 доларів США, що за курсом НБУ становить 123 671,05 грн; заборгованість по комісії за користування кредитом - 172,44 доларів США, що за курсом НБУ становить 3923,01 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, в силу укладеного договору у відповідача виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірі та у строки, зазначені у кредитному договорі, а саме заборгованість за тілом кредиту, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом та комісію.

Пеня та штраф стягненню не підлягають, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки при укладенні спірного кредитного договору дотримано норми чинного законодавства, підстави для визнання недійсними його окремих умов, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», відсутні.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 8 080,19 доларів США.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 24 квітня 2008 року унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 29 389,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 листопада 2015 року складала 668 612, 70 грн, тому з нього підлягає стягненню заборгованість по сплаті тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, а також пені. При цьому, пеня підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки позовна давність не пропущена, а її розмір є значно меншим, ніж заборгованість за тілом кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсними пунктів 4.2, 5.3, 6. 4 кредитного договору від 24 квітня 2008 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що штраф та пеня є різновидами неустойки, тому одночасне їх застосування є подвійним стягненням, що є порушенням норм чинного законодавства.

Унаслідок бездіяльності адвоката Лапшина В. В., який діяв в інтересах відповідача, не були вчинені процесуальні дії щодо призначення експертизи для визначення дійсної заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим не були досліджені важливі обставини справи.

Крім того, суди як першої, так і апеляційної інстанцій, у порушення норм процесуального права, розглянули справу у порядку спрощеного позовного провадження, тоді як справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а постанова апеляційного суду та судове рішення суду першої інстанції, у нескасованій частині, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 17 124,75 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу на строк до 24 квітня 2018 року.

Згідно з пунктом 8.3 кредитного договору від 24 квітня 2008 року забезпеченням виконання позичальником зобов`язань виступає іпотека квартири, а саме 3-кімнатна квартира загальною площею 61,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 389,57 доларів США, що за курсом НБУ складало 668 612, 70 грн, з яких: 14 290,88 доларів США, що за курсом НБУ складало 325 117,52 грн - заборгованість за кредитом; 5 436,09 доларів США, що за курсом НБУ складало 123 671,05 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 172,44 долара США, що за курсом НБУ складало 3 923,01 грн - заборгованість зі сплати комісії; 8 080,19 доларів США, що за курсом НБУ складало 183 824,32 грн - пеня, 10,99 доларів США, що за курсом НБУ складало 250 грн - штраф (фіксована частина); 1 398,98 доларів США, що за курсом НБУ складало 31 826,80 грн - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині вирішення первісних позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині первісних позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відповідають.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в іншій частині скаржником не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Установивши, що між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання за цим договором не виконуються належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, розмір якої доведено позивачем, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та комісії.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору від 24 квітня 2008 року, а саме пунктом 5.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Також, згідно з пунктами 5.3, 6.4 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення, а саме порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів.

Ураховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37ц20), та Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 133/474/15-ц.

Установивши, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу, судом першої інстанції не задоволено, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що стягнення з відповідача лише пені не є подвійним стягненням.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що пеня не підлягає стягненню, оскільки стягнення пені і штрафу одночасно є подвійним стягненням, не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що вимоги банку в частині стягнення з боржника штрафу судом першої інстанції задоволені не були. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, при цьому апеляційний суд стягнув лише пеню, розмір якої відповідачем не оспорюється, що не є подвійним стягненням.

Відповідно пункту 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» пред`явлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 668 612,70 грн, то справа не є малозначною та не підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні, тому була розглянута судами першої та апеляційної інстанцій у порядку загального позовного провадження, що підтверджується змістом рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.

Отже, доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з вищевикладених підстав при розгляді цієї справи не обґрунтовані.

Крім того, не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1 , що він особисто не приймав участь в судових засіданнях судів першої інстанції та апеляційної інстанцій, оскільки його інтереси представляв адвокат Лапшин В. В. Адвокат в судових засіданнях суду першої інстанції, призначених на 19 січня 2017 року, 30 червня 2017 року, 06 грудня 2017 року, участі не брав, до суду надсилав заяви про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з його зайнятістю у іншій справі в іншому місті, які задоволено судом, що призвело до незаявлення клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для визначення дійсної заборгованості за кредитним договором.

Також адвокат, на думку ОСОБА_2 , не добросовісно представляв його інтереси, зокрема не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про призначення експертизи, не повідомляв відповідача про дату, час і місце слухання справи в суді.

Так, частиною першою та другою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Проте, участь у справі представника не позбавляє права сторону приймати особисту участь у судовому процесі та користуватися всіма процесуальними правами.

Адвокат Лапшин В. В. та відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.

При цьому, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 отримав рекомендоване повідомлення особисто (а. с. 148, 149, т. 2), у зв`язку з чим не був позбавлений прийняти участь у судовому засіданні та подати клопотання про призначення експертизи.

Отже, при розгляді справи в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» судами першої та апеляційної інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права, висновки судів скаржником не спростовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення в частині первісних позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року, у нескасованій частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. С. Висоцька

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

В. А. Стрільчук