Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 176/2855/19

провадження № 61-11583св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 05 листопада 2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року було розірвано. Під час перебування сторін у шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З дня розірвання шлюбу син проживає з ОСОБА_2 , він сплачує аліменти на утримання сина. Іншу матеріальну допомогу, як то іграшки та одяг для сина, інші речі, необхідні дитині, подарунки сину до свят ОСОБА_2 від нього не приймає.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, він був вимушений звернутись до виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області із заявою про призначення йому днів побачень із сином. Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року № 164 йому призначено дні побачення з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожен вівторок, четвер та суботу тижня з 16:00 год. до 18:00 год. у присутності матері дитини, за умов знаходження батька в такі дні у місті.

Однак ОСОБА_2 на побачення із сином його не допускала, відмовлялася отримувати рішення виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, що змусило його звернутися до міського голови із повідомленням про те, що ОСОБА_2 забороняє йому бачитися із сином, просив притягнути її до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

ОСОБА_1 вважає, що дії ОСОБА_2 свідчать про умисне порушення його прав на вільне спілкування з дитиною та участь в її вихованні, що призводить до порушень інтересів як його особистих, так і малолітнього сина.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 та визначити такий спосіб участі батька у вихованні та вільному спілкуванні із сином:

- впродовж трьох місяців від дня набрання рішенням суду законної сили - кожний вівторок, четвер та суботу тижня з 16:00 год. до 18:00 год., за умови знаходження ОСОБА_1 в дані дні у місті, у присутності матері дитини та психолога, забезпечення участі якого покласти на батька дитини;

- після спливу трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили - кожний вівторок, четвер та суботу тижня з 16:00 год. до 18:00 год., за умови знаходження ОСОБА_1 в дані дні у місті, без присутності матері та психолога;

- після спливу трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили - ІНФОРМАЦІЯ_1 щороку з 16:00 год. до 18:00 год., за умови знаходження ОСОБА_1 в цей день у місті, без присутності матері;

- у період хвороби безперешкодно відвідувати свого сина за місцем його фактичного проживання (перебування).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 такий порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- перші три місяці з дня набрання чинності даним рішенням законної сили - кожний вівторок та четвер тижня з 17:30 год. до 19:30 год. та кожну суботу з 10:00 год. до 13:00 год., з врахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 та психолога, забезпечення участі якого покладено на батька дитини;

- після спливу трьох місяців з дня набрання даним рішенням суду законної сили - кожний вівторок, четвер та суботу тижня з 16:00 год. до 19:00 год., за бажанням дитини та з врахуванням стану здоров`я дитини, без присутності матері та психолога, з правом батька забирати дитину з дитячого садочка, з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем його проживання;

- у день народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року, з 10:00 год. до 12:00 год., без присутності матері;

- у період хвороби сина ОСОБА_3 безперешкодно відвідувати його за місцем його проживання.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суди виходили з того, що мають місце порушення прав батька щодо участі у вихованні свого сина, жодних обставин, належних і допустимих доказів, які б свідчили про неможливість батька спілкуватися з малолітнім сином, судами не встановлено. Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні з сином, суди врахували інтереси дитини, визначений національним законодавством України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, ту обставину, що в силу свого віку малолітня дитина має дотримуватися певного режиму життя (відвідування дошкільного навчального закладу, режиму денного сну тощо), його стан здоров`я, поведінку батьків, наявність між ними конфлікту, а також визнання ОСОБА_2 права позивача на спілкування із сином, оскільки вона запропонувала у відзиві свій графік побачень сина із батьком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким визначити ОСОБА_1 такий порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : у кожну першу та третю суботу місяця з 11:00 год. до 13:00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини, у присутності матері ОСОБА_2 та без примусу дитини до таких зустрічей.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18).

Крім того, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з тим, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Черниш Т. І., зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить доказів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У серпні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і витребувано із Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу № 176/2855/19.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 05 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14 квітня 2017 року Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року № 164 ОСОБА_1 призначено дні побачення з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожен вівторок, четвер та суботу тижня з 16:00 год. до 18:00 год., у присутності матері дитини, за умов знаходження батька в такі дні у місті.

Відповідно до актів служби у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року та 27 квітня 2017 року встановлено факт невиконання ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року № 164.

Згідно з довідкою Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби від 14 листопада 2019 року № В-02/53979118 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів та існує переплата.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

На рівні внутрішнього законодавства України урахування найкращих інтересів дитини передбачено у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має застосовуватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (стаття 159 СК України).

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

Так, у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Johansen v. Norway» («Йогансен проти Норвегії»), заява № 39229/03, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевих державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (стаття 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, абз. 1, 2 пункту 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680).

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав», висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

У висновку, який подається у справі про визначення способу участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, повинні міститися дані про умови проживання дитини, відомості про відносини дитини з кожним із батьків, стан здоров`я дитини, а також - з урахуванням віку дитини, її думки та пояснень вихователів (вчителів).

Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини. Зокрема, має бути доданий акт обстеження умов проживання дитини, в якому відображаються відомості щодо складу сім`ї, матеріального стану сім`ї, житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умови.

Якщо орган опіки та піклування наглядав за сім`єю тривалий період часу, то у висновку необхідно вказати, як змінювалися відносини у сім`ї, чи має порушення прав дитини та її батьків системний характер, у чому проявляється піклування про дитину кожного з батьків.

З огляду на заявлені позовні вимоги у цій справі бере участь орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області.

Однак у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами.

Матеріали справи містять лише рішення виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року № 164 про призначення днів побачень ОСОБА_1 з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке стосується вирішення питання щодо днів побачень ОСОБА_1 з сином і було прийнято ще до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у цій справі, а також письмові пояснення у справі представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області від 21 жовтня 2020 року і 21 січня 2021 року і його клопотання від 18 лютого 2020 року, 03 березня 2020 року, 10 березня 20210 року, 25 вересня 2020 року, 05 квітня 2021 року про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Отже, незважаючи на необхідність встановлення обставин, визначених у статтях 158 159 СК України, та необхідність подання органом опіки та піклування суду письмового висновку відповідно до вимог частин четвертої і п`ятої статті 19 СК України, орган опіки та піклування не врахував, що з часу постановлення ним рішення від 20 квітня 2017 року № 164 до часу звернення ОСОБА_1 у грудні 2019 року до суду з позовом до ОСОБА_2 у цій справі ситуація могла змінитися, і обмежився лише твердженнями у своїх письмових поясненнях про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Всупереч вимогам статей 89 263-264 ЦПК України суд першої інстанції під час розгляду справи на вказані норми законодавства України увагу не звернув, не встановив усіх обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення, та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права не виправив.

За таких обставин Верховний Суд дійшов переконання, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи, з метою її повного, всебічного та справедливого вирішення в межах процесуальних повноважень суду необхідно витребувати висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, а також, дотримуючись принципів змагальності та рівності учасників справи перед законом і судом, для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, забезпечити участь у її розгляді всіх учасників справи.

Щодо вирішення клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року

У листопаді 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційний перегляд у справі закінчився в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк