Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 177/1090/18

провадження № 61-7448св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року, посилаючись на те, що у червні 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України, а з 09 квітня 2015 року по 27 грудня 2017 року потрапив у полон. Після визволення з полону стан його здоровя суттєво погіршився, що призвело до втрати працездатності та встановлення інвалідності.

Зазначав, що є безробітнім, отримує пенсію, з якої вираховується 50 % на сплату аліментів та погашення заборгованості за аліментами, яка утворилася за час перебування у полоні, тому просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Частково звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 40 000 грн на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась в період перебування позивача у полоні в районі проведення антитерористичної операції, а тому прийшов до висновку щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам в розмірі 40 000 грн. У звязку із перебуванням у полоні позивач не міг повідомити державного виконавця про неможливість сплати аліментів. При цьому нараховані позивачу кошти витрачались на його визволення із полону.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року скасовано рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю обставин, які б були підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам у зазначений період. При цьому суд виходив із того, що позивачу в період знаходження у полоні на тимчасово окупованій території України нараховувалась заробітна плата, та з неї повинно проводитись відрахування аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частини другої статті 197 СК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17. Крім того, постанова апеляційного суду суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 522/3353/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 404/2514/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 589/2026/15-ц.

Касаційна скарга мотивована наявністю обставин, які в розумінні частини другої статті 197 СК України мають істотне значення для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Такими обставинами на переконання заявника є перебування у полоні незаконних збройних формувань та отримана у звязку із цим інвалідність.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 20 грудня 2003 року до 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуті на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 20 квітня 2012 року до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання, у розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 20 квітня 2012 року і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровської області № 34736579 від 11 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення на пенсію позивача.

Відповідно до листа Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/8-Г-138 від 16 січня 2018 року, військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_1 09 травня 2015 року потрапив у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції та був визволений 27 грудня 2017 року.

Відповідно до виписного епікризу № 31782 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» клініка неврології, позивач перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні в НВМКЦ «ГВКГ» Міністерства оборони України з 28 грудня 2017 року по 02 лютого 2018 року.

26 травня 2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій.

Постановою Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 34736579 від 12 вересня 2017 року звернуто стягнення на дохід позивача, який він отримує в військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно із довідкою № 466 від 30 травня 2018 року заборгованість у позивача по аліментам станом на 30 травня 2018 року складає 67839,43 грн.

Відповідно до довідки, виданої відділом з питань виплати пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію за вислугу років, з якої проводиться утримання аліментів на користь відповідача на утримання двох неповнолітніх дітей, аліменти на подружжя та поштовий збір.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області станом на 01 липня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 63 218,19 грн, заборгованість за 2019 рік 7 682,91 грн, сплачено боржником 9 337,94 грн, заборгованість на 30 число поточного місяця 1 655,03 грн, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження 57 507,61 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року має заборгованість 48 433,62 грн, заборгованість за 2019 рік 22 091,41 грн, сплачено боржником 32 820,43 грн, заборгованість на 30 число поточного місяця 10 729,02 грн, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження 48 433,62 грн.

Позивач має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням соціального захисту населення Криворізької РДА, позивач є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни.

Згідно із звітом про здійснення відрахувань та виплат ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України у військової частини НОМЕР_2 , і починаючи з червня 2014 року по лютий 2018 року йому нараховувалась заробітна плата, розмір якої за вказаний період складає 263 011,36 грн. Однак, з нарахованої заробітної плати не проводилося відрахування аліментів, у зв`язку з чим, починаючи з червня 2014 року по вересень 2017 року заборгованість по аліментам складає 76 016,19 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною восьмою Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У справі, що переглядається, судами установлено, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої ним не оспорюється. При цьому ОСОБА_1 не заперечує свого обов`язку брати участь у вихованні дітей, проте посилається на тяжке матеріальне становище та неможливість влаштування на роботу у зв`язку із станом здоров`я. Позивач визнає факт нарахування йому заробітної плати за період перебування у полоні, натомість вказує, що ці кошти були витрачені на його визволення із полону.

Разом із тим, судами установлено та з матеріалів справи вбачається , що з 2012 року на підставі судових рішень Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року та від 08 червня 2012 року у позивача виник обов`язок зі сплати аліментів на утримання двох дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, які стягувалися із його пенсії на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровської області № 34736579 від 11 жовтня 2012 року.

При цьому з 2014 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України у військової частини НОМЕР_2 , і починаючи з червня 2014 року по лютий 2018 року йому нараховувалась заробітна плата, розмір якої за вказаний період складає 263 011,36 грн. Однак, з нарахованої заробітної плати не проводилося відрахування аліментів, у зв`язку з чим, починаючи з червня 2014 року по вересень 2017 року утворилась заборгованість по аліментам у сумі 76 016,19 грн.

Відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року, утримання аліментів з працівників проводиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Згідно із нормами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони виконавчого провадження зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

За таких обставин, з червня 2014 року до 09 травня 2015 року (дати, з якої позивач потрапив у полон) ОСОБА_1 не надав державному виконавцю достовірні відомості про свої доходи, допустив утворення заборгованості по аліментам, не виконавши при цьому свого обов`язку з повідомлення державного виконавця про необхідність стягнення аліментних виплат із заробітної плати, яку він отримував під час служби у Збройних силах України. Саме внаслідок цих дій аліменти із заробітної плати позивача почались стягуватися не у момент зявлення додаткового доходу у червні 2014 року, а лише з вересня 2017 року, що і стало причиною утворення заборгованості.

Установивши, що з 2014 року, в тому числі й у період знаходження у полоні на тимчасово окупованій території України, позивачу нараховувалась заробітна плата, та з неї повинно було проводитись відрахування аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей, а боржник позивач ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку із надання державному виконавцю достовірних відомостей про свої доходи, зокрема зміну джерела їх походження та розміру, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із відсутності обставин, які б були підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам у зазначений період.

При цьому, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам позивача про те, що заробітна плата, яка нараховувалась за час несення служби у період знаходження у полоні, була витрачена його дружиною на покриття витрат на звільнення позивача з полону та на сплату аліментів, зазначивши, що вказане не підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом із тим апеляційний суд підставно констатував, що наведені позивачем обставини:тяжке матеріальне становище та неможливість влаштування на роботу у зв`язку із станом здоров`я, можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, однак не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам в розумінні частини другої статті 197 СК України.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги також доводи позивача про те, що однією з обставин, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам, є народження у нього дитини, оскільки такі доводи виходять за межі позову, а суд апеляційної інстанції згідно із вимогами частини шостої статті 367 ЦПК України був позбавлений процесуальної можливості розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Безпідставними є також посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах Верховного Суду:від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 522/3353/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 404/2514/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 589/2026/15-ц, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.

Так, у справі № 522/3353/16-цобставиною, що має істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам, було народження у боржника ще однієї дитини.У справах за№№: 343/860/17, 344/12158/16-ц та 522/3353/16-ц суди дійшли висновків про відмову у звільненні позивачів від заборгованості по аліментам. Хоча у справі № 589/2026/15-ц встановлені судами фактичні обставини є подібними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду обставиною, що має істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам, було різке погіршення стану здоров`я платника аліментів, натомість у справі, що переглядається, судами установлено, що заборгованість позивача по аліментам виникла у період до погіршення стану його здоров`я у зв`язку із перебуванням у полоні та отриманням інвалідності.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара