ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

справа № 178/1739/20

провадження № 51-5530км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

законного представника

засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 5 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022040000000518 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Любимівка Софіївського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76, 104 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, детально викладених у вироку.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора. Змінив вирок суду в частині призначеного покарання, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на призначення додаткового покарання. В решті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами неправильними, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливість застосування до особи такого додаткового покарання та не перешкоджає його застосуванню.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджений, його законний представник та захисник заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі прокурором не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.

Доводи прокурора про безпідставне незастосування апеляційним судом до ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є слушними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно. Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, вчинення злочину у неповнолітньому віці. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено. Також судом враховано думки потерпілих щодо застосування до обвинуваченого покарання у вигляді реального позбавлення волі, а також висновок досудової доповіді та думку представника служби у справах дітей щодо недоцільності такого застосування.

З врахуванням вищенаведеного місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та на підставі ст. 75 76 104 КК звільнив останнього від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього певні обов`язки.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Апеляційний суд, під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, ретельно перевірив доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі в частині неправильного застосування місцевим судом до засудженого ст. 75 КК, визнав їх необґрунтованими і погодився з висновком суду щодо виду та розміру основного покарання, призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції, а також щодо можливості застосування до нього положень ст. 75 КК, навівши достатні підстави для прийняття такого рішення.

Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання, мотивуючи це тим, що на момент вчинення злочину обвинувачений був неповнолітній та не мав посвідчення водія і в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про отримання ОСОБА_7 посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Колегія суддів не погоджується та вважає такі висновки апеляційного суду передчасними та такими, що не узгоджується з правовим висновком, викладеним у рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження 51-944 кмо 23).

Так, відповідно до вказаного правового висновку об`єднаної палати щодо застосування положень статей 55, 286 289-1 КК, особі яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

При цьому, обґрунтовуючи свої такі висновки, об`єднана палата виходила з того, що ні норми Загальної частини КК, ні статті 286, 286-1 КК не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Проаналізувавши зазначені норми закону, об`єднана палата зазначила, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Тому, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, об`єднана палата дійшла висновку, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що внаслідок грубого порушення ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху, який допустив керування транспортним засобом, не набувши у передбаченому законом порядку відповідних знань та навиків з водіння, виїхав на автомобілі, яким він незаконно заволодів, значно перевищив швидкість, тим самим піддав ризику як своє життя, так і життя іншої особи, у результаті чого втратив контроль над керуванням, що призвело до загибелі неповнолітнього потерпілого на місці ДТП.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_7 покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

При цьому, при новому розгляді призначене ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами потрібно вважати м`яким.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 5 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3