Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 178/1940/19

провадження № 61-3710св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна Оксана Василівна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Саксаганська сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Дніпропетровська обласна прокуратура (прокуратура Дніпропетровської області) в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна Оксана Василівна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Саксаганська сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області, про визнання права довічного володіння земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна О. В., Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), Саксаганська сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області, про визнання права довічного володіння земельною ділянкою.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 10 грудня 1992 року на підставі рішення № 37 виконавчого комітету Жовтневої сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 надана у довічне успадковуване володіння земельна ділянка площею 53,2 га в межах згідно з планом землеволодіння, яка розташована на території Саксаганської (Жовтневої) сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Земельну ділянку надано у довічне успадковане володіння для створення селянського (фермерського) господарства. 18 січня 1993 року ОСОБА_3 заснував Селянське фермерське господарство «Іванково», яке використовує надану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Вона зазначає, що єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 є саме вона - ОСОБА_1 . При зверненні до нотаріальної контори за отриманням спадщини їй було відмовлено у зв`язку з тим, що нею не надано до нотаріальної контори правовстановлюючих документів на спадкове майно, оскільки державний акт на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою за чинним законодавством не є правовстановлюючим документом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 50,3625 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0384, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, згідно державного акта на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої сільської Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 37, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 75 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 50,3625 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0384, яка розташована на території Саксаганської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, що була у володінні померлого згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої сільської Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 37, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 75.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17. Враховуючи викладене, відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури (прокуратури Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, задоволено.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача, а тому ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки між нею та позивачем відсутній спір щодо права на спадщину ОСОБА_3 . Враховуючи, що позов до іншого відповідача у даній справі позивачем не пред`явлений, зокрема, територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування до участі у справі у якості співвідповідача місцевим судом не залучена, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Саксаганська сільська рада не зверталась з апеляційною скаргою та не вважала свої права порушеними, а тому суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду справи, надавши оцінку порушенню прав особи, яка не зверталась з апеляційною скаргою.

Заявник вказує, що підставою звернення до суду у даній справі є постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 грудня 2019 року, в той час як у справі № 178/922/15-ц підставою позову є постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Криничанського районного нотаріального округу Чорної О. В. від 04 грудня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції не врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, в якій зроблено висновок про те, що право довічного користування земельної ділянки може бути визнано таким, що успадковане позивачами за первісним та зустрічним позовами, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Крім того, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння за законом не може бути позбавлена права на таке володіння. Враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У травні 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 178/922/15-ц встановлено факт відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до перейменованої сільської ради про визнання права довічного успадкованого володіння на спірну земельну ділянку у порядку спадкування, з огляду на те, що право користування спірною земельною ділянкою виникло у її померлого чоловіка ОСОБА_3 на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, тому право користування цією земельною ділянкою в силу норм матеріального права не входить до складу спадщини. При цьому, преюдиційність фактів встановлених у справі № 178/922/15-ц є безумовною, з огляду на звичайне перейменування органу місцевого самоврядування як одного з учасників обох справ (№ 178/922/15-ц та № 178/1940/19) та штучну, усвідомлювану зміну площі спірної земельної ділянки безпосередньо ОСОБА_1 з посиланням в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме на рішення судів у справі № 178/922/15-ц, як підставу такої зміни.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

12 травня 2021 року справа № 178/1940/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 січня 1979 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого повторно 23 лютого 1989 року відділом ЗАГС Виноградівської районної ради Закарпатської області.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого Жовтневою сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області 10 грудня 1992 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано у довічне успадковуване володіння для створення селянського/фермерського господарства земельну ділянку площею 53,2 га.

Зазначений державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої сільської Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 04 грудня 1992 року № 37 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 75.

У січні 1993 року ОСОБА_3 заснував Селянське фермерське господарство «Іванково», що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 від 18 січня 1993 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 26 березня 2014 року виконавчим комітетом Жовтневої сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 178/922/15-ц встановлено, що згідно з довідкою виконавчого комітету Жовтневої сільської ради від 04 квітня 2014 року ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований та проживав на АДРЕСА_2 ; разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини проживали дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року у справі № 178/722/17, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, встановлено, зокрема, що дочка спадкодавця ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 04 липня 2014 року та 04 грудня 2014 року звернулася до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , вказавши, що на день смерті у спадкодавця залишився державний акт на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 53,2 га для створення селянського (фермерського) господарства.

Постановою приватного нотаріуса Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О. В. від 04 грудня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 53,2 га, призначену для створення селянського (фермерського) господарства, яка залишилась після смерті ОСОБА_3

20 грудня 2019 року постановою приватного нотаріуса Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право довічного успадковуваного володіння землею для створення селянського (фермерського) господарства, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Також встановлено, що у червні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до Жовтневої сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області про визнання довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування. Позов було заявлено щодо права на ту ж земельну ділянку площею 53,2 га, призначену для створення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, у цивільній справі № 178/922/15-ц позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 53,2 га землі згідно з державним актом на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої сільської Ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 37, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 75 , розташованої на території Жовтневої сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 178/922/15-ц (провадження № 61-25115св18) касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Жовтневої сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, треті особи: Реєстраційна служба Криничанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, відділ Держземагентства у Криничанському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна О. В., про визнання довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування, відмовлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За змістом статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У даній справі позивач пред`явила позов до ОСОБА_2 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року у справі № 178/722/17, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, встановлено, зокрема, що дочка спадкодавця ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 . Крім того, постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 178/922/15-ц (провадження № 61-25115св18) касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Жовтневої сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, треті особи: Реєстраційна служба Криничанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, відділ Держземагентства у Криничанському районі Дніпропетровської області, приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна О. В., про визнання довічного спадкового володіння земельною ділянкою в порядку спадкування, відмовлено. Вказані судові рішення, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для справи, яка переглядається.

Отже, виходячи з наведеного ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки між нею та позивачем відсутній спір щодо права на спадщину ОСОБА_3 .

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, підтверджують, що належним відповідачем у даній справі є територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування. Позивач позовних вимог до територіальної громади в особі відповідного органу місцевого самоврядування в даній справі не пред`являла, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача в суді першої інстанції не заявляла, тому апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог до неналежного відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 2-3255/2008, від 26 травня 2021 року у справі № 463/5828/15-ц та підстав для відступу від таких висновків колегія суддів не вбачає.

Посилання в касаційній скарзі на висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 колегія суддів не бере до уваги з огляду на те, що в даному випадку підставою для відмови в задоволенні позову є пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю Офісу Генерального прокурора.

У відзиві на касаційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура, зокрема, просила провести розгляд справи за участю Офісу Генерального прокурора.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд за участю Офісу Генерального прокурора справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна Оксана Василівна, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Саксаганська сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області, про визнання права довічного володіння земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький О. С. Ткачук