№ 178/567/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 178/567/23

провадження № 61-9423св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , фермерське господарство «Агромир»,

третя особа - Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Криничанської селищної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Довгополої Олени Олексіївни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 рокуу складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , фермерського господарства «Агромир» (далі - ФГ «Агромир»), третя особа - Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Криничанської селищної ради, про визнання договору оренди неукладеним і скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) ДП №01300625 від 26 червня 1997 року

ОСОБА_4 на підставі рішення Криничанської державної адміністрації № 271-р від 19 травня 1997 року отримала право на земельну ділянку розміром 5,83 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Славутич».

Сертифікат зареєстровано 26 червня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

На підставі свідоцтв серії ВМО №979762 і серії ВМО №979763 від 18 грудня 2009 року про право на спадщину за законом в межах спадкової справи №142/09 на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Славутич», що знаходиться в с. Бикове, Криничанського району, Дніпропетровської області, розміром 5,83 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки

в натурі (на місцевості), що належало спадкодавиці на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) ДП №01300625 від 26 червня 1997 року успадкували в рівних частинах ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

До Сертифікату на право на земельну частку (пай) ДП № 01300625 від 26 червня

1996 року було внесено відповідний запис про спадкування відповідних прав

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 18 грудня 2009 року.

04 серпня 2016 року вони звернулися до голови Криничанської районної державної адміністрації про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва згідно вищенаведеного Сертифікату із земель колишньої Агрофірми «Славутич», на території Биковської сільради, площею

5,83 умовних кадастрових гектарів.

16 вересня 2016 року розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації Гапіч О. В. за № Р-462\0\298-16 виділено земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) в розмірі 5,83 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по 1/2 частини кожній) на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вжити заходів щодо виготовлення відповідної землевпорядної документації, державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації права власності на земельну ділянку в установленому чинним законодавством порядку.

03 листопада 2016 року вони на виконання зазначеного розпорядження звернулись до товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон-Бізнес Консалтинг» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

03 листопада 2016 року ОСОБА_5 проведено встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Складено кадастровий план земельної ділянки з зазначенням співмежників, розмірів ділянки та існуючих обмежень. На титульному аркуші технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 22 березня 2017 року Державним кадастровим реєстратором поставлено печатку про те, що електронний документ перевірено та внесено до Державного земельного кадастру.

22 березня 2017 року відділом у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку під кадастровим номером 1222081700:01:001:0304 внесено до Державного земельного кадастру із зазначенням обмежень щодо 0,6395 га, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 04 березня 1997 року про «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану». Державна реєстрація обмежень відбулась

04 березня 1997 року і встановлено безстроково.

22 лютого 2017 року з Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго»» укладено договір № 86/13-17 про встановлення земельного сервітуту.

31 травня 2017 року розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації Гапіч О. В. за № Р-175\0\298-17 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2) - для ведення сільськогосподарського виробництва.

Надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку (кадастровий номер 1222081700:01:001:0304).

23 червня 2017 року за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі наведеного розпорядження зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по 1/2 частці за кожною.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували, що спірна земельна ділянка на час укладення договору оренди № 23 між ОСОБА_3

і фермерським господарством «Агромир» (далі - ФГ «Агромир») від 17 червня

2014 року, була сформована та відносилась до нерозподілених (невитребуваних паїв) та фактично перебувала у розпорядженні відповідної адміністрації до моменту внесення цієї ділянки до Державного земельного кадастру і отримання права власності на неї ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_3 до даної земельної ділянки жодного відношення не мав, як і не мав правових підстав на укладення договорів щодо неї.

Позивачі зазначали, вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області із позовом про визнання недійсним розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації

№ Р-175/0/298-17 від 31 травня 2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Биківської сільської ради та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку площею 5,7432 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 у розмірі 1/2 частина кожній; Скасування записів про право власності № 22226943 та № 22226838 від 23 червня 2017 року державного реєстратора комунальне підприємство «Криничанське БТІ» Негрієнка С. Ф. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині земельної ділянки площею 5,7432 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 (справа № 178/1437/21).

На обґрунтування позову вказував, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 розміром 5,7548 га, яка розташована на території Биківської сільської ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області на підставі державного акту на право власності серії

ЯЛ №021103 від 10 листопада 2010 року, зареєстрованого 15 листопада 2010 року

в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011012206984.

17 червня 2014 року він передав наведену земельну ділянку в оренду ФГ «Агромир» строком на 25 років, про що в Державному реєстрі речових прав 09 липня 2014 року зареєстровано відповідне речове право.

Зазначав про те, що 19 серпня 2021 року він дізнався про те, що на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації

від 31 травня 2017 року № Р-175/0/298-17 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Биківської сільської ради та передано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 1222081700:01:001:0304, площею 5,7432 га по 1/2 частині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , натомість таке рішення, на його думку,

є незаконним у зв`язку з порушенням його права володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 23 листопада 2022 року у справі № 178/1437/21 у задоволенні позову

ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судом не встановлено факту порушення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності ОСОБА_3 на належну йому земельну ділянку, оскільки позивачу та відповідачам належать різні земельні ділянки, які знаходяться в різних межах і роз`яснено право оскаржити дії органів Держгеокадастру та державного реєстратора щодо дублювання кадастрового номера. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (правонаступники ОСОБА_4 ) ніколи не мали правовіносин з ФГ «Агромир», набули право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222081700:01:001:0304, як перші власники 23 червня

2017 року, тому не можуть відповідати по зобов`язанням ОСОБА_3 перед

ФГ «Агромир» за зареєстрованим в Держреєстрі договором оренди № 23 відносно наведеної земельної ділянки, оскільки на час його укладення та державної реєстрації будь-яких домовленостей ні з ОСОБА_3 , ні з ФГ «Агромир» вони не мали, як і спадкодавець ОСОБА_4 , враховуючи дату її смерті -

ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за 6 років до моменту укладення спірного договору.

Наведені обставини суду вказували на те, що договір оренди № 23 від 17 червня

2014 року, укладений між ФГ «Агромир» і ОСОБА_3 , відносно земельної ділянки кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 стосується іншої земельної ділянки ніж та, що належить позивачам. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 його не підписували і відповідно, істотні умови цього договору не погоджували, тому наведений договір беззаперечно порушує їх права. Зазначене судове рішення в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось.

У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати договір оренди земельної ділянки № 23 від 17 червня 2014 року між ОСОБА_3

і ФГ «Агромир» неукладеним, скасувати рішення державного реєстратора

Негрієнко С. Ф. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 площею 5,7548 га відповідно до договору оренди №23 від 17 червня 2014 року строком на 25 років (орендодавець - ОСОБА_3 , орендар - ФГ «Агромир») індексний номер 14425583 від 14 липня 2014 року, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 07 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки № 23 від 17 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 і ФГ «Агромир», неукладеним.

Скасовано рішення державного реєстратора Негрієнко С. Ф. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 площею 5,7548 га відповідно до договору оренди № 23

від 17 червня 2014 року строком на 25 років (орендодавць - ОСОБА_3 , орендар - ФГ «Агромир») індексний номер 14425583 від 14 липня 2014 року, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 268,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 268,40 грн. Стягнуто з

ФГ «Агромир» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 268,40 грн. Стягнуто з ФГ «Агромир» на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 268,40 грн.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2024 року заяву ФГ «Агромир» про перегляд заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваним договором порушено права позивачів як власників земельної ділянки з кадастровим номером, ідентичним кадастровому номеру земельної ділянки, належній ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Агромир» задоволено.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 07 грудня 2023 року та додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не є сторонами оспорюваного договору оренди земельної ділянки № 23 від 17 червня 2014 року, яка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №021103 від 10 листопада 2010 року належить ОСОБА_3 , укладеного між ОСОБА_3 як орендодавцем та

ФГ «Агромир» як орендарем.

Відповідно, оскільки сторонам у справі належать різні земельні ділянки, які знаходяться в різних межах, проте мають однаковий кадастровий номер, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та як наслідок скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Довгополої О. О., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, в якій заявник просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2023 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 липня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката

Довгополої О. О., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня

2024 року залишено без руху. Запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат

Довгопола О. О., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду

від 12 липня 2024 року, а саме надала докази на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Довгополої О. О., на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 червня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи № 178/567/23 із Криничанського районного суду Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката

Довгополої О. О., мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, заявник посилається на те, що апеляційний суд не надав жодної оцінки порушенням, допущеним реєстратором під час вчинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а така реєстрація речового права

ОСОБА_3 строком на 25 років, у свою чергу, виключає можливість укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки позивачів.

Також заявник вказує, що апеляційний судом в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 14 серпня 2018 року у справі

№ 905/2382/17, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18),

від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 10 квітня 2019 року у справі

№ 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 02 липня 2019 року у справі

№ 48/340, від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), від 22 вересня 2020 року

у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2022 року у справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката

Довгополої О. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 розміром 5,7548 га, яка розташована на території Биківської сільської ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області на підставі державного акту на право власності серії ЯЛ № 021103

від 10 листопада 2010 року, зареєстрованого 15 листопада 2010 року

17 червня 2014 року він передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ «Агромир» строком на 25 років, про що в Державному реєстрі речових прав 09 липня 2014 року зареєстровано відповідне речове право.

31 травня 2017 року розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації Гапіч О. В. за №Р-175\0\298-17 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2) - для ведення сільськогосподарського виробництва.

Надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну часткову власність земельну ділянку (кадастровий номер 1222081700:01:001:0304).

Звертаючись до суду із позовом, позивачі вказували, що спірна земельна ділянка на час укладення договору оренди № 23 між ОСОБА_3 і ФГ «Агромир»

від 17 червня 2014 року, була сформована та відносилась до нерозподілених

(невитребуваних паїв), фактично перебувала у розпорядженні відповідної адміністрації до моменту внесення цієї ділянки до Державного земельного кадастру і отримання права власності на неї ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . При цьому

ОСОБА_3 до даної земельної ділянки жодного відношення не мав, як і не мав правових підстав на укладення договорів щодо неї.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2022 року у справі

№ 178/1437/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо: визнання недійсним розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації № Р-175/0/298-17 від 31 травня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Биківської сільської ради та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну часткову власність» земельну ділянку площею 5,7432 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 в розмірі 1/2 частина кожній; скасування записів про право власності № 22226943 та № 22226838 від 23 червня 2017 року державного реєстратора КП «Криничанське БТІ» Негрієнка С. Ф. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині земельної ділянки площею 5,7432 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 - відмовлено.

Зі місту вказаного судового рішення суду вбачається, що, обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_3 вказував, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 1222081700:01:001:0304, розміром 5,7548 га, яка розташована на території Биківської сільської ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області на підставі державного акту на право власності серії ЯЛ №021103

від 10 листопада 2010 року, який зареєстрований 15 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011012206984.

19 серпня 2021 року ОСОБА_3 дізнався про те, що на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації від 31 травня 2017 року

№ Р-175/0/298-17 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Биківської сільської ради та передано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 1222081700:01:001:0304, площею 5,7432 га по 1/2 частині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , натомість таке рішення, на його думку,

Вказаним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 23 листопада 2022 року у справі № 178/1437/21 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належать різні земельні ділянки, які знаходяться

в різних межах, що обумовило висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що не позбавляє позивача права оскаржити дії органів Держгеокадастру та державного реєстратора щодо дублювання кадастрового номера різних земельних ділянок в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на ненадання позивачами доказів порушення їхніх прав та інтересів внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2014 року

№ 23 між ОСОБА_3 як орендодавцем та ФГ «Агромир» як орендарем, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову

в задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження фактів на буття, зміни бо припинення речових права на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачі за допомогою належних й допустимих доказів не довели, що земельна ділянка, передана орендодавцем ОСОБА_3 в оренду ФГ «Агромир» на підставі оспорюваного договору оренди земельної ділянки № 23 від 17 червня

2014 року, кадастровий номер 1222081700:01:001:0304, площею 5,7548 га, яка має один і той самий кадастровий номер 1222081700:01:001:0304 площею 5,7432 га,

є однією і тією самою земельною ділянкою.

При цьому апеляційним судом встановлено, що земельні ділянки є різними за своєю площею та місцем розташування, власниками яких, відповідно, є позивачі та відповідач, мають один і той же кадастровий номер 1222081700:01:001:0304, що,

у свою чергу, встановлено рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2022 року у справі № 178/1437/21, яке набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи Зазначені висновки викладені у постанові Верховного суду від 20 квітня 2022 року

у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21).

Встановлені судовим рішенням у справі № 178/1437/21 обставини мають преюдиційне значення та не підлягали повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

Оскільки позивачами не надано доказів вчинення перешкод у користуванні належною їм земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди неукладеним та скасування державної реєстрації.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 583/4876/20 (провадження

№ 61-10179св23).

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що та обставина, що земельні ділянки, належні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають однаковий кадастровий номер, не впливає на правильність висновків апеляційного суду по суті спору, оскільки Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», передбачена процедура виправлення помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , встановивши, що земельна ділянка, належна їм на праві власності, та земельна ділянка ОСОБА_3 мають однаковий кадастровий номер, з відповідною заявою про виправлення помилки до територіального органу Держгеокадастру сторони у справі не звертались.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 288/1034/19 (провадження

№ 61-3386св21).

Посилання на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 14 серпня

2018 року у справі № 905/2382/17, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження

№ 14-338цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 10 квітня

2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 02 липня

2019 року у справі № 48/340, від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18,

від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19),

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2022 року у справі

№ 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин та доведення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог

статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Довгополої Олени Олексіївни,залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць