Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 179/2058/20

провадження № 61-5439св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Топчинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області,

третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року в складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та просила встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7, 710 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 092275 від 09 квітня 2003 року належала ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилася спадщина, до складу якої увійшла вищезазначена земельна ділянка.

За життя ОСОБА_3 заповіт не залишила, інші спадкоємці за законом відсутні, спадщина відумерлою не визнана.

Вказувала, що після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом, як спадкоємець четвертої черги, прийняла її матір - ОСОБА_2 , оскільки протягом п`яти років життя фактично проживала з нею, здійснювала постійний догляд за нею.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. За життя її мати не встигла переоформити право власності на спадкове майно на своє ім`я.

Вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 й прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

31 серпня 2018 року вона звернулася до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7, 710 га, однак у вчиненні цієї дії їй було відмовлено, у зв`язку із непідтвердженням факту прийняття спадщини та відсутністю документів, які підтверджують родинний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначала, що оскільки ОСОБА_2 фактично проживала з померлою ОСОБА_3 однією сім`єю, вона має право на спадкове майно, як спадкоємець четвертої черги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спадщина, яка залишилися після смерті ОСОБА_3 визнана в судовому порядку відумерлою, доказів, які б підтверджували факт проживання протягом п`яти років до часу відкриття спадщини матері позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду не надано, у зв`язку із чим неможливо встановити факт прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, та, відповідно, у позивача не виникло право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права (пункт4 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині встановлення факту прийняття спадщини задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались встановленого статтею 89 ЦПК України принципу оцінки доказів та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Зокрема, не врахували, що саме по собі рішення про визнання спадщини відумерлою не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо ці обставини з достовірністю підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Зазначає, що факт проживання її матері разом із ОСОБА_3 підтверджений наданими нею довідками та показаннями свідків, які є належними та допустимими доказами, проте суди їх не дослідили та не надали їм оцінки.

Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом заявник не оскаржує, а тому в цій частині суд касаційної інстанції їх не переглядає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі (з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України) та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 червня 2020 року справа № 179/2058/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 092275 від 09 квітня 2003 року, ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 7, 710 га, розташована на території Топчинської сільської радиМагдалинівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки № 1050 від 15 листопада 2010 року, виданої Магдалинівським УПСЗН, ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_3 та була одержувачем компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з 17 грудня 2007 року по 17 жовтня 2010 року.

Згідно з довідкою № 439 від 31 серпня 2017 року, виданою виконкомом Топчинської сільської ради, ОСОБА_4 протягом 5 років життя ОСОБА_3 матеріально її утримував та проводив її поховання за свій рахунок. У веденні домашнього господарства ОСОБА_3 та постійному догляді допомогала мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .

До дня смерті ОСОБА_3 фактично проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав ОСОБА_5 , який орендував у неї житло. Вказані обставини підтверджується довідкою-характеристикою та актом обстеження матеріально-побутових умов, виданих Топчинською сільською радою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача.

ОСОБА_2 до дня смерті була зареєстрована по АДРЕСА_2 . Разом з нею у цій квартирі була зареєстрована також позивач.

Постановою державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори від 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 7, 710 га, що належала ОСОБА_3 . Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивована тим, що позивач не надала документів, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , а також не надала документів, які підтверджують родинний зв`язок ОСОБА_2 з ОСОБА_3 .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року визнано відумерлою спадщину, що складається із земельної ділянки площею 7, 710 га, яка належала померлій ОСОБА_3

22 червня 2018 року за Топчинською сільською радою зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_2 постійно допомагала ОСОБА_3 по господарству, піклувалася про неї, отримувала соціальну допомогу, яку витрачала на потреби ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що померла ОСОБА_3 проживала одна в будинку, який знаходиться по сусідству. ОСОБА_2 проживала через два будинки по вулиці, приходила в гості до ОСОБА_3 , допомагала їй, однак ОСОБА_2 постійно проживала разом із своїм чоловіком у своєму будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що позивач не надала доказів, які б підтверджували факт проживання її матері ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не менш як п`ять років до дня відкриття спадщини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, а тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про встановлення цього факту.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині відмовлених позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині відмовлених позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков