№ 1805/6893/2012 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 1805/6893/2012

провадження № 61-1490св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 серпня 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 91, відповідно до умов якого останньому надано кредитні кошти на придбання автомобіля в сумі 19 800 доларів США зі сплатою 14% річних та з кінцевим терміном повернення 07 серпня 2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладені договори поруки від 08 серпня 2006 року, відповідно до умов яких поручителі несуть солідарну з позичальником відповідальність за порушення виконання зобов`язання.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 136 310,25 грн та понесені у справі судові витрати.

Зазначене рішення суду не виконано, заборгованість не погашена.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як з поручителів, на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 19 940,31 доларів США.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 19 940,31 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2008 року про стягнення боргу з позичальника ОСОБА_4 не виконано, відповідачі, як поручителі, відповідають за зобов`язаннями позичальника, однак жодних дій з погашення боргу на вимогу банку не вчиняють.

У лютому 2013 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 лютого 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_5 , про перегляд заочного рішення від 17 серпня 2012 року відмовлено.

У лютому 2013 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційної скаргою на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 січня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково, заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 91 від 08 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ АБ «Укргазбанк», скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні указаних позовних вимог.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Чернишенка Д. В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2022 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чернишенка Д. В. про перегляд заочного рішення від 17 серпня 2012 року відмовлено.

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Чернишенка Д. В. звернувся до суду з апеляційної скаргою на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року.

Постановою Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чернишенка Д. В. задоволено, заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 91 від 08 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ АБ «Укргазбанк», скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні указаних позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що кредитним договором визначено строк виконання зобов`язання - до 07 серпня 2009 року, однак банк до поручителя ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання вимоги не пред`явив. Наслідком непред`явлення вимоги до поручителя є припинення договору поруки, у зв`язку із чим і відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25 січня 2023 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 08 серпня 2006 року між ОСОБА_3 і ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір № 91, згідно умов якого ОСОБА_3 надано кошти на придбання автомобіля в сумі 19 800 доларів США зі сплатою 14% річних та кінцевим терміном повернення до 07 серпня 2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08 серпня 2006 року укладено договори поруки: № 1 - між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 (як поручителем) та ОСОБА_3 (як позичальником); № 2 - між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 (як поручителем) та ОСОБА_3 (як позичальником).

Згідно укладеного договору поруки з ОСОБА_2 поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору (п. 1.2).

У пункті 5.1 договору поруки від 08 серпня 2006 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , визначено, що дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.

У пункті 5.2 вказаного договору поруки встановлено, що порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2008 року з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 136 310,25 грн.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми не виконано.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума основного боргу та пені за несвоєчасний обов`язковий платіж за кредитним договором станом на 28 травня 2012 року складає 19 940,31 доларів США, з яких заборгованість за основним боргом складає 14 576,25 доларів США та 5 364,06 доларів США заборгованість по пені.

29 травня 2012 року банк на адресу поручителя ОСОБА_2 направив вимогу про погашення заборгованості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не

встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука

припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя

протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251 252 ЦК України).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі №6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі №6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі №644/6558/15-ц, а також висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11).

У пункті 1.1. кредитного договору № 91 від 08 серпня 2006 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 зазначено, що банк надає позичальнику кредит на строк з 08 серпня 2006 року по 07 серпня 2009 року.

У пункті 1.2. договору зазначено, що строк (термін) виконання зобов`язань позичальника перед банком щодо повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів, можливої неустойки та інших видатків, передбачених цим договором, вважається таким, що настав у разі настання строку, визначеного пункті 1.1. цього договору.

Отже, самим кредитним договором визначено дату строку виконання зобов`язання - 07 серпня 2009 року.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12 81 89 ЦПК України, встановивши, що банк не пред`явив вимоги до поручителя ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, оскільки наслідком непред`явлення вимоги до поручителя є припинення договору поруки.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_2 .

Посилання заявника, як на підставу касаційного оскарження, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання питання застосування норми права у подібних правовідносинах є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд неодноразово висловлював подібні за змістом висновки, зокрема у вказаних вище постановах.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 03 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов