№ 180/1633/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 180/1633/17

провадження № 61-21276св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19/20 частин будинку АДРЕСА_1 належить йому на праві спільної часткової власності на підставі: договору купівлі-продажу від 29 грудня 1978 року; свідоцтва про право особистої приватної власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Марганецької міської ради 08 вересня 1981 року на підставі рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради № 223 від 22 квітня 1980 року; свідоцтва про право на спадщину, виданого 27 червня 1983 року Марганецькою державною нотаріальною конторою.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому на праві спільної часткової власності належить житловий будинок, позначений на плані літерою «Б», погріб, позначений на плані під літерою «В», літній душ, позначений на плані літерою «Г», туалет, позначений на плані літерою «Д», літня кухня, позначена на плані під літерою «Ж».

1/20 частка у вказаному домоволодінні, на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2004 року належить відповідачці ОСОБА_2 , яка за вказаним договором придбала у попереднього власника ОСОБА_3 недобудований житловий будинок готовністю 36%, позначений на плані під літерою «Е».

Позивач вказав, що між ним та ОСОБА_2 виникли складні стосунки. Він бажає мати свою частку в особистій приватній власності, припинити право спільної часткової власності з ОСОБА_2 та визначити для свого нерухомого майна окрему адресу, що без поділу неможливо.

Посилаючись на те, що укласти з відповідачем договір про поділ нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності є неможливим, оскільки відповідачка цього не бажає, просив суд поділити між ними домоволодіння АДРЕСА_1 та виділити:

- ОСОБА_1 в цілому житловий будинок, позначений на плані літерою «Б», погріб, позначений на плані під літерою «В», літній душ, позначений на плані літерою «Г», туалет, позначений на плані літерою «Д», літню кухню, позначену на плані під літерою «Ж», що розташовані по АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 - в цілому недобудований житловий будинок, готовністю 36%, позначений на плані під літерою «Е», що розташований по АДРЕСА_1 ;

Також просив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 виділено будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36480431 від 20 квітня 2015 року, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0928 га кадастровий номер 1211300000:01:015:0149, цільове призначення 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме: житловий будинок літера «Б», 1978 року побудови; погріб літера «В», 1978 року побудови; літній душ літера «Г», 1979 року побудови; вбиральня літера «Д», 1979 року побудови; літня кухня літера «Ж», 1992 року побудови.

ОСОБА_2 виділено будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34677426 від 02 липня 2012 року, розташовані на іншій частині земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_2 , та яка не є сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, а саме: житловий будинок літера «Е» (готовністю 36%).

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 улаштувати необхідні інженерно-технічні заходи, які перешкоджають стіканню атмосферних опадів з крівель і карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відсутня інформація щодо виданих дозволів та реєстрації інших документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт і прийняття об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 до експлуатації.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22 грудня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 08 квітня 2022 року ОСОБА_2 просила суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на домоволодіння від 08 вересня 1981 року 19/20 частин домоволодіння у АДРЕСА_1 належали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори Єрьоменко Р. П., ОСОБА_1 на підставі заповіту успадкував майно ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з 19/40 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20 квітня 2015 року, ОСОБА_1 має у приватній власності 19/20 частин об`єкта нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1 . Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: житловий будинок під літерою «Б»; недобудований цегляний житловий будинок, готовністю 36% під літерою «Е»; погріб під літерою «В»; літній душ під літерою «Г»; вбиральня під літерою «Д»; літня кухня під літерою «Ж»; споруди.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Єрьоменко Р. П. і зареєстрованого в реєстрі за № 260, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 1/20 частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 1735 кв. м. На цій земельній ділянці розташований житловий будинок цегловий, позначений на плані під літ. «Б»; недобудований житловий будинок цегловий, позначений на плані під літ. «Е»- 36 % готовності; сарай, позначений на платі під літ «А1»; погріб під літерою «В»; літній душ під літерою «Г»; вбиральня під літерою «Д»; споруди.

Згідно висновку судово-будівельної експертизи № 2709/2710-19 від 14 квітня 2020 року встановлено один варіант технічно можливого поділу домоволодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням часток майна у спільній частковій власності співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- ОСОБА_1 виділити будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36480431 від 20 квітня 2015 року, розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,0928 га, кадастровий номер 1211300000:01:015:0149, цільове призначення 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме: житловий будинок літера «Б», 1978 року побудови, погріб літера «В» ,1978 року побудови, літній душ літера «Г», 1979 року побудови, вбиральня літера «Д», 1979 року побудови, літня кухня літера «Ж», 1992 року побудови;

- ОСОБА_2 виділити будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34677426 від 02 липня 2012 року, розташовані на іншій частині земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_2 та яка не є сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, а саме: житловий будинок літера «Е» (готовністю 36%).

При цьому повинно бути забезпечено улаштування необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стіканню атмосферних опадів з крівель і карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до проведеного дослідження на місцевості та відомостей, зазначених в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34677426 від 02 липня 2012 року та № 36480431 від 20 квітня 2015 року, експертом не встановлено самовільно збудованих об`єктів на території домоволодіння АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року залишено без змін рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року у справі № 180/1498/17 (провадження № 61-46255св18) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Марганецьке бюро технічної інвентаризації», Виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні майном. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перебудова домоволодіння по АДРЕСА_1 , у тому числі і будівництво спірної літньої кухні, була узгоджені між попередніми співвласниками та з органами місцевого самоврядування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

Ураховуючи, що нерухоме майно, яке є у спільній частковій власності сторін, може бути поділено в натурі, ураховуючи, що недобудований житловий будинок, готовністю 36%, позначений на плані під літерою «Е», є складовою частиною спірного домоволодіння та інформація про нього внесена у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цій конкретній справі наявні підстави для задоволення позову.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_2 про те, що у спірному домоволодінні є самовільно збудовані споруди, оскільки зазначене спростовується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, висновком судово-будівельної експертизи № 2709/2710-19 від 14 квітня 2020 року, матеріалами інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 та висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року, ухваленій у справі № 180/1498/17 (провадження № 61-46255св18) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

З огляду на викладене на користь ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 , підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 5 053,30 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року скасувати.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 5 053,30 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун