Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 180/2044/19
провадження № 61-8175св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
відповідач - Держава, в особі прокуратури Дніпропетровської області, Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Янжули О. С., від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., від 31 березня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до Держави в особі прокуратури Дніпропетровської області, Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (далі - НВП ГУНП в Дніпропетровській області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Позов мотивовано тим, що 06 грудня 2012 року його син, ОСОБА_4 , та відповідно батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 потрапив у лікарню м. Марганця, в якій із 07 грудня 2012 року перебував у стані коми. В подальшому позивачу стало відомо про нанесення його сину тяжких тілесних ушкоджень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Із часу внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) заяви та початку кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_4 органами досудового розслідування та прокуратури не вчинено слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження щодо загибелі його сина. При цьому протягом 2013-2019 років ухвалами слідчих суддів неодноразово було визнано протиправною бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури.
Стверджував, що у зв`язку із незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури йому і дітям завдано моральну шкоду, яка зумовлена тривалим та неефективним проведенням досудового розслідування, що негативно вплинуло на їх стан здоров`я та спричинило душевні страждання.
Посилаючись на викладене просив суд стягнути з Держави на відшкодування моральної шкоди по 2 000 000 грн кожному із позивачів.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 01 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 100 000 грн кожному.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із часткової обґрунтованості позовних вимог, вказавши, що позивачем доведено наявність завданої моральної шкоди, спричиненої діями органів досудового розслідування та прокуратури, яка не може бути компенсована лише шляхом констатації самого факту порушення.
Також судом враховано, що тривале неналежне проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні спричиняє заявникам відчуття невпевненості, незахищеності; неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки; невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, тощо. Вказані відчуття тривають і на час розгляду справи в суді та зумовлюють необхідність докладання додаткових зусиль для подолання негативних наслідків стосовно ОСОБА_1 та його онуків.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Дніпропетровська обласна прокуратура просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, а ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просить оскаржувані судові рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
13 травня 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури та витребувано матеріали справи з міського суду.
У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
21 липня 2021 року ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подав касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 31 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Дніпропетровська обласна прокуратура підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вважаючи, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі
№ 199/1478/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 233/2582/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що судами не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та спричиненням позивачам шкоди, наявність якої також не обґрунтовано. Оскарження ОСОБА_1 до суду рішень, дій та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратурипід час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України та не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 23
ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи.
Наголошує на тому, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому та його неповнолітнім онукам моральної шкоди і судами не наведено будь-яких розрахунків розміру відшкодування такої шкоди.
ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, які протягом тривалого часу не забезпечили ефективне розслідування загибелі його сина та батька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , завдано моральної шкоди, що зумовлена необхідністю вживати додаткових засобів для поновлення порушених прав; погіршенням самопочуття; порушенням звичайного способу життя.
При цьому звертає увагу, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та утримує двох дітей-сиріт.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У відзиві на касаційну скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_1 просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення. Звертає увагу, що підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправна бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури щодо тривалого та неефективного розслідування загибелі його сина та батька ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Доводи відзиву НВП ГУНП в Дніпропетровській області не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копій іншим учасникам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановами старшого слідчого СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області Кузнецова С. Ю. від 27 липня 2016 року залучено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42012040330000005 від 10 грудня 2012 року, у якості потерпілих та визнано їх законним представником ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 06 лютого 2020 року по кримінальному провадженню, внесеного в ЄРДР за № 42012040330000005 від 10 грудня 2012 року, за статтею 140 КК України щодо неналежного виконання своїх професійних обов`язків лікарями Марганецької ЦМЛ, яке спричинило смерть ОСОБА_4 , - 10 грудня 2012 року розпочате досудове розслідування, кримінальне провадження перебувало в провадженні не одного слідчого, проводились слідчі дії. 06 лютого 2020 року матеріали кримінального провадження № 42012040330000005 надійшли до Марганецького ВП НВП ГУНП з Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури. На даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню триває, проводиться оцінка доказів.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до слідчого судді зі скаргами на бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, які були задоволені, зокрема:
- ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2014 року у справі № 195/1933/14-к;
- ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року у справі № 195/2013/14-к;
- ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року у справі № 182/6967/18;
- ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2015 року у справі № 182/6745/15;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року у справі № 180/1205/18;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року у справі № 180/1592/18;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року у справі № 180/1677/18;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2017 року у справі № 180/300/17;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2017 року у справі № 180/2356/16-к;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 року у справі № 180/559/16-к;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року у справі № 180/533/16-к;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2016 року у справі № 180/1381/15;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року у справі № 180/584/16-к;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2019 року у справі № 180/1267/19;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2016 року у справі № 180/559/16-к;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року у справі № 180/277/20;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 180/1931/19;
- ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2019 року у справі № 180/1384/19;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2019 року у справі № 180/1424/19;
- ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року у справі № 180/1344/19.
Ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року у справі № 180/983/18 постанову слідчого Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області від 30 квітня
2018 року про закриття кримінального провадження № 42012040330000005 скасовано, матеріали кримінального провадження направлено керівнику Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури для організації проведення досудового розслідування.
04 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі № 180/2007/18 постанову слідчого СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області від 19 вересня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42012040330000005 скасовано.
Постановою прокурора Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури від 25 жовтня 2018 року постанову слідчого СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області від 17 жовтня 2018 року про закриття кримінального провадження скасовано; кримінальне провадження № 42012040330000005 направлено начальнику СВ Марганецького ВП для організації досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2019 року у справі № 180/691/19 скасовано постанову слідчого СВ Марганецького ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області від 03 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42012040330000005 і відновлено проведення досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2020 року у справі № 180/532/20 скаргу
ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , та адвоката Мунтян Т. І. на недотримання розумних строків під час досудового розслідування та встановлення строку для проведення процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування (в порядку статті 114 КПК України) в рамках кримінального провадження № 42012040330000005 задоволено частково. Встановлено строк в два місяці з моменту отримання органом досудового розслідування даного судового рішення для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування (в порядку статті 114 КПК України), по кримінальному провадженню № 42012040330000005.
На момент ухвалення рішення судом першої інстанції досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012040330000005 не завершено.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176
ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176
ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2020 року у справі
№ 201/7621/17 зазначив, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01).
У розглядуваній справі судами встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012040330000005 за статтею 140
КК України щодо неналежного виконання своїх професійних обов`язків лікарями Марганецької ЦМЛ, яке спричинило смерть ОСОБА_4 , розпочато 10 грудня 2012 року і не закінчено на день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі (01 червня 2020 року), тобто триває понад сім років, ОСОБА_1 неодноразово (понад 20 разів) оскаржував бездіяльність органів досудового слідства і прокуратури щодо неефективного проведення досудового розслідування та постанови про закриття кримінального провадження і слідчим суддею були підтверджені факти допущення такої бездіяльності та необґрунтованого закриття кримінального провадження.
Врахувавши обставини даної конкретної справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, яка виявилась у душевних стражданнях, зумовлених тривалим та неефективним досудовим розслідуванням кримінального провадження за фактом загибелі їх сина та батька.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 757/33629/19.
Колегія суддів також зазначає, що у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не самі по собі факти оскарження ОСОБА_1 дій та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, а очевидно надмірна тривалість (понад 7 років) та неефективність досудового розслідування кримінального провадження, яке має виняткове значення для позивачів, оскільки предметом цього розслідування є загибель їх сина та батька, в результаті якої його діти залишились сиротами.
Викладеним спростовані відповідні доводи касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо безпідставного зменшення судами заявленого ним розміру відшкодування моральної шкоди із 2 000 000 грн кожному позивачу до 100 000 грн кожному, підлягають відхиленню, оскільки переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі та були предметом оцінки судами попередніх інстанцій.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій, врахувавши практику ЄСПЛ, принципи розумності та справедливості, обставини встановлені у розглядуваній справі, обґрунтовано визначили розмір відшкодування моральної шкоди у
100 000 грн кожному із позивачів.
Верховний Суд не вбачає підстав для зміни визначеного судами розміру відшкодування моральної шкоди.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц).
За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17,
від 11 квітня 2018 року у справі № 233/2582/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, та висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, на які посилаються заявники в касаційних скаргах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Зважаючи на викладене, аргументи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі встановлені обставини справи, досліджені наявні докази, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, висновків суду першої інстанції та апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_1 , який діє в своїх та в інтересах дітей-сиріт: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області
від 01 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 31 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович