Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 180/2132/21

провадження № 61-2729св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Томаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року у складі судді Янжула О. С.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із померлою та факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересовані особи: Томаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви вказав на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі померла рідна племінниця ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Оскільки м. Севастополь є тимчасово окупованою територією України, то свідоцтво про смерть ОСОБА_4 відповідно до форми, встановленої закладом охорони здоров`я України або судово-медичною установою України, що визначена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2016 року № 545 (форма № 106/о), не видавалось. Томаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовив у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_4 на підставі поданих документів. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки, грошові кошти та інше майно. Діти померлої ОСОБА_4 (повнолітні дочка та син) тривалий час не проживають на території України, у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон та наміру повертатись до України не мають. Відомим спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 на земельні ділянки є ОСОБА_2 . Натомість ОСОБА_1 також має намір подати до приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального органу Дніпропетровської області заяву про прийняття спадщини після померлої племінниці щодо іншого майна, однак у наявних у заявника документах, що підтверджують її родинні зв`язки із племінницею, є неточності та помилки, які є перешкодою для відкриття спадкової справи.

Тому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив суд встановити факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Марганець Дніпропетровської області, та її тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Марганець Дніпропетровської області; встановити факт смерті ОСОБА_4 , громадянки України, уродженки м. Марганець Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі, визначивши дату її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 00 хвилин, у віці 64 роки.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки метою встановлення факту родинних відносин заявника з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є оформлення спадщини, що залишилась після її смерті, то наявний спір про право щодо спадщини. Тому заявниці треба звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території відбувається на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», і чинний процесуальний закон не передбачає можливості одночасного розгляду справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та встановлення факту родинних відносин.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- безпідставно відмовили у доступі до правосуддя заявнику та захисті її прав та інтересів у порядку окремого провадження;

- дійшли помилкового висновку про наявність спору про право та відмовили у відкритті провадження у справі з порушенням норм процесуального права;

- не врахували, що чинне законодавство України не забороняє одночасний розгляд справи про встановлення факту родинних відносин та про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території;

- не звернули увагу на те, що єдиним ефективним способом захисту прав заявника є встановлення фактів родинних відносин з померлою та смерті особи на тимчасово окупованій території України;

- не надали належної оцінки тому, що встановлення фактів, про які просить заявник, автоматично не породжує право заявника на спадщину, а є лише підставою (одним із необхідних документів) для звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Станом на момент розгляду справи відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 180/2132/21 із Марганецького міського суду Дніпропетровської області; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У травні 2022 року матеріали справи № 180/2132/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року справу № 180/2132/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин та факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі померла рідна племінниця ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Оскільки м. Севастополь є тимчасово окупованою територією України, то свідоцтво про смерть ОСОБА_4 відповідно до форми, встановленої закладом охорони здоров`я України або судово-медичною установою України, що визначена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2016 року № 545 (форма № 106/о), не видавалось. Томаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовив у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_4 на підставі поданих документів. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належні їй земельні ділянки, грошові кошти та інше майно. Діти померлої ОСОБА_4 (повнолітні дочка та син) тривалий час не проживають на території України, у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон та наміру повертатись до України не мають. Відомим спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 на земельні ділянки є ОСОБА_2 . Натомість ОСОБА_1 також має намір подати до приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального органу Дніпропетровської області заяву про прийняття спадщини після померлої племінниці щодо іншого майна, однак у наявних у заявника документах, що підтверджують її родинні зв`язки із племінницею, є неточності та помилки, які є перешкодою для відкриття спадкової справи.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки метою встановлення факту родинних відносин заявника з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є оформлення спадщини, що залишилась після її смерті, то наявний спір про право щодо спадщини. Тому заявниці треба звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Верховний Суд не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

Постановляючи ухвалу про відмову в відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4 , суд першої інстанції викладеного не врахував та не навів обставин, які підтверджують наявність спору про право (між ким існує спір), внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про право на спадкове майно.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в цій частині, апеляційний суд на вищевикладене уваги не звернув, судове рішення не скасував, доводи апеляційної скарги не спростував.

Тому рішення судів попередніх інстанції в частині відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4 підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду у цій частині.

Разом з тим Верховний Суд вважає помилковими і висновки судів попередніх інстанцій про неможливістьодночасного розгляду судом питань про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та встановлення факту родинних відносин з померлою особою з огляду на таке.

Зміст положень розділу IV «Окреме провадження» глави 1 ЦПК України свідчить про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами у загальному порядку, визначному статтею 294 ЦПК України.

Натомість для розгляду заяв про встановлення фактів смерті на тимчасово окупованій території України законодавством визначено спеціальний порядок, урегульований статтею 317 ЦПК України (тут і далі в редакції на момент розгляду судами заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ).

Так, частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до частини другої статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Тобто для розгляду заяв про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначено певні відмінності від загального порядку, зокрема щодо суб`єктного складу заявників, строків розгляду справи та територіальної підсудності.

Однак, вказані відмінності не унеможливлюють розгляд судом в одному провадженні питань про встановлення юридичного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та юридичного факту родинних відносин.

Зокрема, аналіз положень статті 317 ЦПК України (в редакції на момент розгляду судами заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ) свідчить про те, що із заявою до суду про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України можуть звертатись лише родичі померлої особи, тому встановлення факту родинних відносин із померлою особою є необхідною умовою для особи, яка бажає встановити факт смерті особи на тимчасово окупованій території України та не має документального підтвердження родинних зв`язків з нею.

З огляду на викладене, а також те, що чинне цивільно-процесуальне законодавство України не містить заборони на розгляд судом загальної юрисдикції заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення в одному провадженні, питання про встановлення юридичного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України та факту родинних відносин, за обставин цієї справи підлягало розгляду судами в одному провадженні.

А суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України і оскаржувані судові рішення у вказаній частині також підлягають скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалені з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик