Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 181/808/18

провадження № 61-13317св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (третя особа за зустрічним позовом)- фермерське господарство «Екополе-2014»,

третя особа за первісним та зустрічним позовами - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу прокурора Дніпропетровської області на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року в складі судді Юр`єва О. Ю. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в складі колегії суддівЄлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У липні 2018 року керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права користування.

Позов мотивував тим, що на підставі наказу в. о. начальника головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Чередник К. О. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» №4-4950/15-16-СГ від 28 серпня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 7,4997 га з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради та в подальшому передана в оренду ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» строком на 20 років.

Указував, що право власності на вказану земельну ділянку за відповідачем зареєстровано на підставі завідомо підроблених документів, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що насправді відповідно до наказу №4-4950/15-16-СГ від 28 серпня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами Української сільської ради Петропавлівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки становить 2,0000 га із цільовим призначенням 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки уповноваженим органом не приймалося рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а державна реєстрація права власності за відповідачем проведена на підставі підробленого документу, позивач просив суд:

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 7,4997 га з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» 07 жовтня 2016 року;

- припинити право користування ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» вказаною земельною ділянкою.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на земельну ділянку.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач за первісним позовом фактично не визнає право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 7,4997 га з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради. Вказував, що посилання прокурора на перехід права власності на земельну ділянку на підставі підроблених документів не відповідає дійсності, а досудове розслідування з цього приводу триває вісім місяців щодо невстановлених осіб. Зазначав, що дотримався законодавчо врегульованої процедури отримання у власність земельної ділянки та передав її в користування ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014». Наголошує на тому, що наявність наказу з таким же номером та від тієї ж дати про виділення іншої земельної ділянки (в іншому регіоні) ОСОБА_3 не свідчить про неприйняття уповноваженим органом рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

З огляду на викладене просив суд:

- визнати право приватної власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 7,4997га з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області внести до електронного документообігу «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ 3» електронну версію наказу «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 №4-4950/15-16-СГ від 28 серпня 2016 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, в задоволенні первісного та зустрічних позовів відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку в передбаченому законом порядку та з дотриманням установленої процедури, а позивач не довів факт підроблення документів, на підставі яких за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку. Суди встановили, що кримінальне провадження № 42018041560000049, на яке посилався позивач, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України (закінчення строків досудового розслідування), жодній особі не було оголошено про підозру та кримінальне провадження до суду не направлялось.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено з тих підстав, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 в установленому законом порядку та не потребує судового захисту. При цьому рішення суду не може підміняти собою встановлену законом процедуру набуття права власності на нерухоме майно.

Аргументи учасників справи

03 вересня 2020 року прокурор Дніпропетровської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач належними та допустимими доказами довів факт неприйняття уповноваженим органом рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідача, зокрема, копія наказу від тієї ж дати та з тим же номером, який зберігається в ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області та зміст якого відрізняється від змісту наказу, який став підставою для реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку. Зазначав, що закриття кримінального провадження та неоголошення особі про підозру у визначені процесуальним законом строки не свідчить про законність набуття ОСОБА_1 права власності на землю.

Указував, що позовна вимога про визнання наказу в. о. начальника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Чередник К. О. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» №4-4950/15-16-СГ від 28 серпня 2016 року щодо передання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність недійсним прокурором не пред`являлася, оскільки такий наказ не приймався взагалі, а належним способом захисту є витребування земельної ділянки на користь держави.

У листопаді 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Посилається на те, що наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджується факт підроблення наказу, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку. Вказує, що прокурор не скористався наданими процесуальним законом повноваженнями як у межах кримінального провадження, так і в межах розгляду цієї справи, не заявив клопотання про призначення судової експертизи або допиту як свідків осіб, які безпосередньо підписували такий наказ або посвідчували його копію. Зазначає, що відсутність у електронній системі документообігу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не свідчить про неприйняття такого рішення вказаним органом та його відсутність у паперовій формі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: апеляційний суд не застосував висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі № 756/9941/14-ц, від 27 червня 2018 року в справі № 921/403/17-г/6, від 08 серпня 2019 року в справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 911/1455/19, від 02 червня 2020 року в справі № 924/785/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 05 грудня 2018 року в справі № № 522/2202/15-ц, 522/2201/15-ц, 522/2110/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17, від 30 червня 2020 року в справі № 19/02-10/13, від 30 червня 2020 року в справі № 19/028-10/13.

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються виключно в частині відмови в задоволенні первісного позову. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно заяви ОСОБА_1 від 29 травня 2015 року наказом в. о. Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області Коцар Д. Ю. №4-1033/27-15 від 05 листопада 2015 року відповідачу надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Новопавлівської сільської ради, орієнтовний розмір якої становить 7,05 ум. кад. га. з цільовим призначенням (01.02) - для ведення фермерського господарства.

23 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Дніпроленд» із заявою, в якій просив розробити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 7,4997 га.

За заявою ОСОБА_1 від 23 листопада 2015 року ТОВ «Дніпроленд» розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 7,4997 га, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради, з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456.

Висновком відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області № 28 від 01 грудня 2015 року підтверджується, що ОСОБА_1 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

За змістом акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 03 грудня 2015 року межі земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 7,4997 га з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради та надана її власнику ОСОБА_1 , закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 5 штук, що пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 .

Тобто, судами встановлено, що ОСОБА_1 вживав передбачених законом заходів, спрямованих на набуття у власність зазначеної земельної ділянки.

Наказом в. о. начальника головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Чередник К. О. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» №4-4950/15-16-СГ від 28 серпня 2016 року ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 7,4997 га з кадастровим номером 1222685500:01:004:0456, яка розташована на території Новопавлівської сільської ради.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 09 липня 2014 року, ОСОБА_1 є членом ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» на підставі статуту фермерського господарства та протоколу зборів №1 від 22 травня 2014 року.

07 жовтня 2016 року відповідачі уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,4997 га фермерського призначення, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради. Договір укладено строком на 20 років.

15 травня 2018 року Синельниківською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області внесено відомості до ЄРДР за №42018041560000049 за попередньою кваліфікацією за частиною четвертою статті 358 КК України за фактом реєстрації права власності на земельні ділянки, що розташовані на території Межівського району шляхом використання завідомо підроблених документів.

Згідно ухвали слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 191/1872/18 від 21 травня 2018 року проведено виїмку оригіналів реєстраційних справ з додатками на земельні ділянки, зокрема з кадастровим № 1222685500:01:004:0456.

Кримінальне провадження № 42018041560000049 закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру жодній особі, кримінальне провадження до суду направлено не було, вирок у справі не ухвалювався.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

У пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, відносяться до юрисдикції господарських судів.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За змістом статті 31 Земельного кодексу України, статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Таким чином земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що «можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам. 26 вересня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Харківській області № 2305-СГ ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, на підставі якого між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV. Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (09 вересня 2016 року), а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено висновок, що «спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що «відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18). Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 539/1830/20 (провадження № 61-12603св21) зазначено, що «апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 була членом С(Ф)Г «Ромашка» і, незважаючи на те, що з заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки вона звернулася як фізична особа, отримання цієї ділянки відбулось для використання в діяльності С(Ф)Г «Ромашка». Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за суб`єктним складом заявлена прокурором вимога повинна розглядатися за правилами господарського судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду. Доводи касаційної скарги, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що позов пред`явлено до фізичної особи, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вірно встановлено апеляційним судом, спірна земельна ділянка на момент постановлення оскаржуваної ухвали перебувала у фактичному користуванні С(Ф)Г «Ромашка», членом якого є ОСОБА_1».

У справі, що переглядається, суди встановили, що спірна земельна ділянка має цільове призначення (01.02) - «для ведення фермерського господарства». ОСОБА_1 був членом ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» з 2014 року, тобто фермерське господарство на момент відкриття провадження в цій справі вже було створено. З моменту укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки саме ФГ «ЕКОПОЛЕ-2014» здійснює обов`язки землекористувача, а не громадянин, якому вона надана, а тому спір щодо захисту речових прав держави на земельну ділянку, передану в оренду фермерському господарству, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила предметної та суб`єктної юрисдикції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення в оскарженій частині - скасуванню із закриттям провадження в частині вимог первісного позову.

У Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює керівнику Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , фермерського господарства «ЕКОПОЛЕ-2014» про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права користування скасувати, а провадження в указаній частині в справі № 181/808/18 закрити, повідомивши керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про те, що розгляд пред`явленого ним позову відноситься до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити керівнику Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області його право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в скасованій частинівтрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук