ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 182/3090/22
провадження № 61-14539св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Нікопольської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,
від 25 вересня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.
2. Позивач вказував, що 27 серпня 2018 року його син ОСОБА_3 уклав шлюб зі ОСОБА_2 , яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_2 .
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сина з невісткою народилась дочка ОСОБА_6 , яка є онукою позивача.
4. Родина сина проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
5. У жовтні 2020 року невістка поїхала на навчання до м. Дніпра і до родини більше не повернулась. Шлюбні стосунки між сином та невісткою були припинені, після чого їх малолітня дочка ОСОБА_6 залишилась проживати з батьком.
6. 29 квітня 2022 року ОСОБА_3 вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 410 КК України, і призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років.
7. Позивач зазначав, що після затримання і засудження сина він опікується онукою, яка постійно проживає з ним та його дружиною ОСОБА_8 . Вони піклуються про фізичний і духовний розвиток онуки, забезпечують необхідне харчування, навчання, медичний догляд, лікування, готують до школи.
8. Наказом Служби у справах дітей Нікопольської міської ради
від 27 травня 2022 року № 66 малолітня ОСОБА_6 тимчасово влаштована до його родини і на нього покладено персональну відповідальність за її життя та здоров`я.
9. Посилаючись на те, що протягом одного року та восьми місяців відповідачка не проживає зі своєю дитиною, не відвідує її, не цікавиться її станом здоров`я, не бере участі у матеріальному забезпечені своєї дочки, ОСОБА_1 просив суд:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої дочки ОСОБА_6 ;
- призначити його опікуном малолітньої онуки ОСОБА_6 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітньої онуки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року позов задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_6 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню онуку ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
11. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_6 , не турбується про її здоров`я, соціальне забезпечення, виховання, розвиток та утримання.
12. Врахувавши висновок органу опіки та піклування, який вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6 , та, з огляду на інтереси дитини, яка в силу свого віку не має можливості самостійно захистити свої права, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, окрім вимоги про призначення позивача опікуном, оскільки рішенням виконавчого комітету це питання вже вирішено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дочки, що свідчить про зацікавленість відповідачки у збереженні зв`язків зі своєю дитиною і бажанні брати участь у її вихованні.
15. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки вимушене тимчасове перебування відповідачки за кордоном створює певні труднощі у налагодженні стосунків між матір`ю та дочкою. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своєї дочки, цікавиться її життям, бажає в подальшому проживати разом з дитиною та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.
16. Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
17. Апеляційний суд не погодився із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки той не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13.
23. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції фактично ухвалив судове рішення лише на підставі доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідачки, які не підтверджені доказами.
24. Вказує, що висновок апеляційного суду спростовано поясненнями представника Служби у справах дітей та показаннями свідка ОСОБА_8 .
25. Зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що позивачем не доведена винна поведінка відповідачки та ухилення її від виконання батьківських обов`язків спростовані наявними у справі доказами. Натомість, висновок апеляційного суду про те, що відповідачка не втратила інтерес до дочки, нічим не підтверджений.
26. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку поведінці ОСОБА_2 , яка з одного боку заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а з іншого - не вчиняє жодних дій для виконання своїх батьківських обов`язків.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. У січні 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, який не може бути врахований касаційним судом, оскільки поданий з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
28. Підстав для продовження строку на подання відзиву колегією суддів не встановлено, при цьому враховано, що касаційну скаргу та додані до неї документи було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_2 в підсистемі Електронний суд 13 грудня 2024 року. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 мала достатньо часу аби реалізувати своє право на подання відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк до 31 грудня
2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. 27 лютого 2018 року син позивача ОСОБА_3 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , який зареєстрований Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 77.
30. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_2 народилась дочка ОСОБА_6 .
31. Подружжя ОСОБА_2 разом з дочкою проживало за адресою:
АДРЕСА_1 .
32. Відповідно до акта квартального комітету, за підписами голови квартального комітету та сусідів, із серпня 2020 року дотепер ОСОБА_2 зі своєю дочкою ОСОБА_6 не проживає.
33. Згідно довідки, виданої сімейним лікарем КНП «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради, при захворюваннях ОСОБА_6 до медичного закладу звертаються ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_8 .
34. Відповідно довідки від 08 липня 2022 року № 32 квартального комітету в будинку по АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_8 (домовласник), її чоловік ОСОБА_1 та від народження - ОСОБА_6 .
35. У довідці комунального закладу дошкільної освіти № 8 «Промінь» Нікопольської міської ради вказано, що ОСОБА_6 відвідувала заклад із 03 серпня 2021 року по 22 червня 2022 року. Мати дитини ОСОБА_2 не приймала участі у вихованні та навчанні дочки. Позивач разом з дружиною піклуються про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_6 .
36. Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року батько малолітньої ОСОБА_6 засуджений до позбавлення волі.
37. Наказом Служби у справах дітей Нікопольської міської ради від 27 травня 2022 року № 66 ОСОБА_6 тимчасово влаштована до родини
ОСОБА_1 і на нього покладено персональну відповідальність за її життя та здоров`я.
38. Відповідно до рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року № 207 орган опіки та піклування Нікопольської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку України ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_6 .
39. Згідно з рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року № 206 ОСОБА_1 призначено опікуном малолітньої ОСОБА_6 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
41. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
42. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
43. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
44. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
45. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
46. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
47. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
48. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
49. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
50. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).
51. Відповідно до частини першої статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
52. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
53. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
54. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
55. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
56. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 тощо.
57. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
58. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява
№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
59. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.
60. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого
2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі
№ 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
61. Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував висновок органу опіки та піклування та вказав на доведеність обставин, передбачених пунктом
2 частини першої статті 164 СК України, як підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6 .
62. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
63. У розглядуваній справі встановлено, що, прочинаючи з серпня 2020 року, ОСОБА_2 зі своєю дочкою ОСОБА_6 не проживає.
64. Батько дитини ОСОБА_3 вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року засуджений до позбавлення волі строком на сім років.
65. Малолітня ОСОБА_6 знаходиться на вихованні та утриманні діда ОСОБА_1 , якого рішенням виконкому Нікопольської міської ради
від 26 квітня 2023 року № 206 призначено опікуном онуки.
66. З пояснень, надісланих ОСОБА_2 до суду, вбачається, що у жовтні 2021 року вона народила іншу дитину - ОСОБА_11 , разом з якою після початку повномасштабної агресії росії проти України вимушена була виїхати до Республіки Польща, де отримала тимчасовий захист. При цьому відповідачка вказувала, що після зниження рівня небезпеки планує повернутися в Україну та проживати разом з дочкою ОСОБА_6 .
67. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції врахував, ОСОБА_2 активно заперечує проти позбавлення її батьківських прав, не втратила інтерес до дочки, зацікавлена у збереженні зв`язків з нею та має бажання брати участь у її вихованні.
68. На подібні обставини звертав увагу і Верховний Суд у постанові
від 01 серпня 2024 року у справі № 761/25311/20-ц.
69. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно вказав на відсутність достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
70. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та підлягає оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (див. постанови Верховного Суду
від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
71. Наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування
від 26 квітня 2023 року № 207 не містить відомостей щодо наявності виключних обставин для застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.
72. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору не спростовують та значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів.
73. Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
74. Таким чином, наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.
75. Верховний Суд погоджується із тим, що відповідачка має брати більш активну участь у вихованні та утриманні своєї дочки ОСОБА_6 , водночас не може залишити поза увагою, обставини, які встановлені у розглядуваній справі, а саме народження відповідачкою іншої дитини у жовтні 2021 року; початок повномасштабної агресії росії проти України у лютому 2022 року та вимушений виїзд відповідачки з молодшою донькою за межі України; активну процесуальну поведінку ОСОБА_2 та заперечення проти позбавлення батьківських прав; сімейну ситуацію в якій опинилася малолітня ОСОБА_6 , матір якої із сестрою виїхали за межі України, а батько засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на тривалий строк.
76. Встановлені судами обставини вказують на наявність підстав для того, аби попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_6 .
77. При цьому ОСОБА_2 має зважати на те, що залишення нею поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (див постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня
2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі
№ 317/2256/22).
78. Згідно пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
79. Частиною четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
80. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити шляхом доповнення її резолютивної частини попередженням ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_6 .
81. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті
411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 402 409 412 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року змінити шляхом доповнення її резолютивної частини абзацом третім такого змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
3. В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду
від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович