№ 182/4420/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 182/4420/14-ц

провадження № 61-5584св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 квітня 2018 року у складі судді Рибакової В. В., додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 03 травня 2018 року у складі судді Рибакової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 05 лютого 1997 року по

25 лютого 2009 року ОСОБА_1 займала посаду керуючого філією «відділення Промінвенстбанка в місті Нікополь Дніпропетровської області» та, як керівник, мала право здійснювати правові дії, в тому числі вчиняти правочини від імені банку лише в межах компетенції філії та була зобов`язана забезпечувати організацію рентабельності роботи філії, ефективне використання залучених ресурсів, шляхом формування якісних активів філії, при цьому забезпечувати діяльність філії з дотриманням вимог чинного законодавства, Положення про філію та внутрішніх нормативних актів ПАТ «Промінвестбанк».

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року засуджено ОСОБА_1 за частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статі 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України та ОСОБА_2 за частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 366 КК України.

ОСОБА_1 визнано винною за частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України. На підставі статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді

300 000,00 грн штрафу в дохід держави, з позбавленням права займати посади, пов?язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на

3 роки, з конфіскацією всього особистого майна. Цивільний позов

ПАТ «Промінвестбанк», ОСОБА_3 та ПАТ «Новопавліський гранітний кар`єр» залишено без розгляду з правом звернення до суду в цивільному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня

від 14 серпня 2013 року в частині рішення про залишення без розгляду цивільних позовів ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» та

ПАТ «Промінвестбанк», а в порядку статті 365 КПК 1960 року і цивільного позову ОСОБА_3 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 , з метою заволодіння чужим майном, явно виходячи за межі наданих їй повноважень, не маючи на вказаний вид діяльності (операцій) спеціального дозволу Правління ПАТ «Промінвестбанк», укладала договори позики з фізичними і юридичними особами, а отримані від них кошти використовувала на власний розсуд, що завдало позивачу шкоду у загальному розмірі 16 380 362,66 грн, які позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на свою користь на підставі статей130 134 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк»

14 968 000,00 грн у відшкодування завданої шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 8 810,00 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що незаконними діями ОСОБА_1 ПАТ «Промінвестбанк» завдана майнова шкода, що підтверджено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року, а тому відповідач, на підставі статей 130 134 КЗпП України, зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в розмірі 14 968 000,00 грн у повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року та додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 квітня 2018 року, додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до неналежного дослідження судами попередніх інстанцій матеріалів справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи інших учасників справи:

18 квітня 2019 року ПАТ «Промінвестбанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року, додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 квітня 2018 року, додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 14 серпня 2013 року засуджено ОСОБА_1 за частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України а ОСОБА_2 за частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 366 КК України.

ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених за частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді 300 000,00 грн штрафу в дохід держави, з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.

Цивільний позов ПАТ «Промінвестбанк», ОСОБА_3 , ПАТ «НГК» залишено без розгляду з правом звернення в суд в цивільному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня

2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Новопавліський гранітний кар`єр» задоволено; апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» частково задоволено; вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині рішення про залишення без розгляду цивільних позовів ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», ПАТ «Промінвестбанк», а в порядку статті 365 КПК 1960 року і цивільного позову ОСОБА_3 , скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без змін.

Згідно частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, преюдиційними є обставини, встановлені вищевказаним вироком суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року, щодо того, що

ОСОБА_1 наказом ПАТ «Промінвестбанк» від 05 лютого 1997 року

№ 77-к призначено на посаду керуючою філією «відділення Промінвестбанка в місті Нікополі Дніпропетровської області» за адресою:

м. Нікополь пр. Трубників 11б (далі - Філія), яка умисно, перевищуючи свої службові повноваження, з метою заволодіння чужим майном, укладала договори позики з фізичними і юридичними особами.

29 серпня 2008 року в період робочого дня, в приміщені Філії ОСОБА_1 уклала договір позики з ОСОБА_4 і підписала зазначений договір позики на суму 200 000,00 грн. В той же день ОСОБА_4 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому

ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_4 за своїм розсудом.

31 липня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_5 і підписала договір позики на суму 1 000 000,00 грн. В той же день ОСОБА_5 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_5 за своїм розсудом.

15 вересня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_6 і підписала договір позики на суму 240 000,00 грн. В той же день ОСОБА_6 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_6 за своїм розсудом.

29 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_7 і підписала договір позики на суму

200 000,00 грн. В той же день ОСОБА_7 внесла вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_7 за своїм розсудом.

28 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_8 і підписала договір позики на суму 230 000,00 грн. В той же день ОСОБА_8 внесла вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_8 за своїм розсудом.

01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_9 і підписала договір позики на суму 180 000,00 грн. В той же день ОСОБА_9 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_9 за своїм розсудом.

28 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_10 і підписала договір позики на суму 608 000,00 грн. В той же день ОСОБА_10 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_10 за своїм розсудом.

20 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з в ОСОБА_11 і підписала договір позики на суму 150 000,00 грн. В той же день ОСОБА_11 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_11 за своїм розсудом.

31 липня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_12 і підписала договір позики на суму 150 000,00 грн. В той же день ОСОБА_12 внесла вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_12 за своїм розсудом.

09 липня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_13 і підписала договір позики на суму 100 000,00 грн. В той же день ОСОБА_13 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_13 за своїм розсудом.

28 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_14 і підписала договір позики на суму 150 000,00 грн. В той же день ОСОБА_14 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_14 за своїм розсудом.

20 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ОСОБА_15 і підписала договір позики на суму 110 000,00 грн. В той же день ОСОБА_15 вніс вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ОСОБА_15 за своїм розсудом.

28 серпня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з директором ПСП «Агрофірма «Перше травня» ОСОБА_16 і підписала договір позики на суму 600 000,00 грн. В той же день ПСП «Агрофірми «Перше травня» перерахувало вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ПСП «Агрофірма «Перше травня» за своїм розсудом.

09 липня 2008 року ОСОБА_1 в період робочого дня, в приміщені Філії уклала договір позики з ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГОК», в особі голови Алтухова В. І., і підписала договір позики на суму 100 000,00 грн.

В той же день ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГОК» перерахувало вказані грошові кошти в касу Філії, згідно договору позики. У подальшому ОСОБА_1 розпорядилася коштами ПОПТМГПУ ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» за своїм розсудом.

23 квітня 2008 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 3 000 000,00 грн з депозитного рахунку ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» № НОМЕР_1 на поточний рахунок ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію»

№ НОМЕР_2 , після чого, того ж самого дня за тих же обставин здійснила заволодіння грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» в сумі 3 000 000,00 грн, перерахувавши їх без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» на підставі розпорядження бухгалтерії з поточного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок філії «відділення Промінвестбанка в місті Нікополі Дніпропетровської області» № 2909690241 , і розпорядилася ними на свій розсуд, перерахувавши грошові кошти на поточні рахунки

ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 і ТОВ «Еліта-Н»

№ 2600730178461.

Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами ВАТ «Марганецький завод керамзитового гравію» в сумі 3 000 000,00 грн.

27 червня 2008 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ТОВ «Полігон СД-32», видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 230 000,00 грн з депозитного рахунку ТОВ «Полігон СД-32»

№ НОМЕР_5 на поточний рахунок ТОВ «Полігон СД-32»

№ НОМЕР_6 , після чого, в той же день, скоїла заволодіння грошовими коштами ТОВ «Полігон СД-32» в сумі 230 000,00 грн, перерахувавши їх без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб ТОВ «Полігон СД-32» на підставі розпорядження бухгалтерії з поточного рахунку № НОМЕР_6 на рахунок філії «відділення Промінвестбанка в місті Нікополі Дніпропетровської області»

№ 2909690241 , і розпорядилася ними на свій розсуд, перерахувавши кошти на поточний рахунок ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль » і на аналітичні рахунки балансового рахунку 2068 і 3578, тобто на погашення заборгованості різних клієнтів перед філією «відділення Промінвестбанка в місті Нікополі Дніпропетровської області».

Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами ТОВ «Полігон СД-32» в сумі 230 000,00 грн.

08 квітня 2008 року ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ПП «Автопригород», видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 1 660 000,00 грн під виглядом видачі кредиту ПП «Автопригород» з позичкового рахунку останнього підприємства

№ НОМЕР_7 на поточний рахунок № НОМЕР_4 , що належить ТОВ «Аквалайф-Нікополь», після чого заволоділа грошовими коштами, розпорядилася ними на свій розсуд.

25 квітня 2008 року ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав і без відома посадових осіб зазначених нижче підприємств видала розпорядження бухгалтерії без номера про перерахування грошових коштів у сумі 180 000,00 грн під виглядом видачі кредиту ПП «Автопригород» з позичкового рахунку підприємства

№ НОМЕР_7 на поточний рахунок № НОМЕР_4 , що належить ТОВ «Аквалайф-Нікополь», після чого заволоділа грошовими коштами, розпорядилася ними на власний розсуд. У подальшому з метою маскування джерела походження коштів і місця їх знаходження перерахувала їх на інші рахунки, таким чином заволодівши грошовими коштами ПАТ «Промінвестбанк» в сумі 1 840 000,00 грн.

22 листопада 2007 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ФГ «Нечипоренко» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», видала розпорядження бухгалтерії без номера про видачу кредиту ФГ «Нечипоренко» в сумі 500 000,00 грн і 2 300 000,00 грн, і зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку на перерахування грошових коштів в сумі 500 000,00 грн і 2 300 000,00 грн з позичкового рахунку ФГ «Нечипоренко» № НОМЕР_8 на рахунок

ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на підставі платіжних доручень № 30 та № 29 від 19 листопада 2007 року, оформлених, як розпорядження бухгалтерії. В той же день за тих же обставин ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь»

№ НОМЕР_4 на рахунок Філії № 2909690241 на підставі платіжних доручень № 148 та № 149 від 22 листопада 2007 року, оформлених як розпорядження бухгалтерії де, скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилась ними на свій розсуд.

29 листопада 2007 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб

ФГ «Нечипоренко» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», видала розпорядження бухгалтерії без номеру про видачу кредиту ФГ «Нечипоренко» в сумі

130 000,00 грн і, зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку на перерахування грошових коштів у сумі 130 000,00 грн з позичкового рахунку ФГ «Нечипоренко» № НОМЕР_8 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на підставі платіжного доручення № 30

від 29 листопада 2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії. Того ж дня за тих же обставин ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь»

№ НОМЕР_4 на рахунок Філії № 2909690241 на підставі платіжного доручення № 159 від 29 листопада 2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії де, скоївши заволодіння, розпорядилась ними на свій розсуд.

17 грудня 2007 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на то підстав, без відома посадових осіб ФГ «Нечипоренко» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь» видала розпорядження бухгалтерії без номеру про видачу кредиту ФГ «Нечипоренко» в сумі 70 000,00 грн і, зловживаючи службовим становищем, дала вказівку на перерахування грошових коштів у сумі 70 000,00 грн з позичкового рахунку ФГ «Нечипоренко»

№ НОМЕР_8 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на підставі платіжного доручення № 36 від 17 грудня 2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії. В той же день за тих же обставин ОСОБА_1 , зловживаючи службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених грошових коштів в числі інших в сумі 298 000,00 грн (походження яких не встановлено), з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на підставі платіжного доручення № 44 від 17 грудня 2007 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії на рахунок ТОВ «Світанок» № НОМЕР_10, таким чином скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилась ними на свій розсуд.

20 березня 2008 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ТОВ «Стройінвест» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування грошових коштів у сумі

2 700 000,00 грн з позичкового рахунку ТОВ «Стройінвест» № НОМЕР_9 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на підставі платіжного доручення № 115 від 20 березня 2008 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії. В той же день за тих же обставин,

ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, дала вказівку бухгалтерії про перерахування зазначених коштів з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на рахунок Філії № 2909690241 на підставі платіжного доручення № 118 від 20 березня 2008 року, оформленого як розпорядження бухгалтерії, де, скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилася ними на свій розсуд.

14 квітня 2008 року ОСОБА_1 в денний час, знаходячись в приміщенні Філії, діючи умисно, повторно, без складання відповідних документів, без наявності на те підстав, без відома посадових осіб ТОВ «Стройінвест» та ТОВ «Аквалайф-Нікополь», зловживаючи своїм службовим становищем, видала розпорядження бухгалтерії про перерахування грошових коштів у сумі 300 000,00 грн з позичкового рахунку ТОВ «Стройінвест»

№ НОМЕР_9 на рахунок ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4.

В той же день за тих же обставин ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, видала розпорядження бухгалтерії про перерахування зазначених коштів, а також грошових коштів зарахованих від СФГ «Сузір`я» загальною сумою 625 000,00 грн з рахунку ТОВ «Аквалайф-Нікополь» № НОМЕР_4 на рахунок Філії № 2909690241 де, скоївши заволодіння грошовими коштами, розпорядилась ними на свій розсуд.

За вказаних вище обставин, судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 в період з 20 листопада 2007 року по

01 жовтня 2008 року злочинів, передбачених частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України, ПАТ «Промінвестбанк» було заподіяно матеріальну шкоду за обставин, вказаних вище.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з таким висновком суду першої інстанції, як в частині наявності правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності, так і в частині визначення розміру завданої шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Оскільки за позовом ПАТ «Промінвестбанк» ОСОБА_1 має відшкодувати шкоду, завдану товариству, в якому відповідачка працювала, то вона має нести, у разі доведення, відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов`язків.

Застосування норми матеріального права до обставин позову, наведеного позивачем, є виключним повноваженням суду.

Так, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків (стаття 130 КЗпП України).

За статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 стаття 134 КЗпП України), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що внаслідок незаконних діянь ОСОБА_1 під час виконання своїх службових обов?язків, позивачу було завдано шкоду, що підтверджується вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року. Банком було відшкодовано потерпілим від протиправних діянь ОСОБА_1 збитки. Суди дійшли правильного висновку про стягнення завданої шкоди саме з ОСОБА_1 , оскільки її діями було завдано роботодавцю ПАТ «Промінвестбанк» шкоду, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, а тому така шкода (збитки) підлягає відшкодуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2018 року, додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Кортенко В. П. Курило