Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 183/4809/19

провадження № 61-10056св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду, у складі судді Ткаченко І. Ю., від 17 травня 2021 року про повернення апеляційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскарженої ухвалу суду апеляційної інстанції

У серпні 2019 року комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» (далі - КП «Новомосковськтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за комунальні послуги з централізованого опалення.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Городецького Д. І., від 18 травня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 на користь КП «Новомосковськтеплоенерго» заборгованість за комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня

2016 року по 31 березня 2019 року в розмірі 29 721, 06 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 18 травня 2020 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. При зверненні до суду із апеляційною скаргою відповідач судовий збір не сплачував, посилаючись на те, що є споживачем, який на підставі частини третьої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року

№ 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) звільнений від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року та ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 26 січня 2021 року залишено без руху до надходження справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 26 січня 2021 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Також ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 2 881, 50 грн.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору у цій справі або стосовно яких законодавцем прямо встановлені пільги щодо сплати судового збору.

Копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року

ОСОБА_1 отримав 29 квітня 2021 року.

12 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява

ОСОБА_1 , в якій відповідач вважав, що звільнений від сплати судового збору на підставі Закону № 1023-ХІІ та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. Водночас посилався на те, що розмір його доходу за 2020 рік складає 4 040 грн, а розмір судового збору дорівнює 2/3 його річного доходу та просив суд:

- звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі;

- в разі незадоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору суттєво зменшити його розмір та відстрочити сплату;

- роз`яснити ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня

2021 року;

- питання щодо сплати (звільнення від сплати) судового збору відтермінувати до моменту отримання ним роз`яснення суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення та розстрочення його сплати відмовлено, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Дніпровського апеляційного суду

від 09 квітня 2021 року відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 09 квітня 2021 року, не усунуті. В апеляційній скарзі викладено вимогу, яка не стосується захисту прав

ОСОБА_1 як споживача, який звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права, а тому підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні. Відсутність у відповідача коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для його звільнення від такої сплати. Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року не підлягає примусовому виконанню, не допускає кілька варіантів тлумачення, а постановлена з процедурного питання, пов`язаного з рухом справи стосовно апеляційної скарги, а тому у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення також необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та направити справу № 183/4809/19 на розгляд до Дніпровського апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі

№ 183/4809/19.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду, який, постановляючи оскаржену ухвалу, порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону № 1023-ХІІ та Закону України від 08 липня 2011 року

№ 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI)

Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно визначено розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.

Також суд, не розглянувши по суті клопотання про зменшення розміру судового збору та відстрочення його сплати, не надавши час для виконання вимог суду після розгляду цих клопотань, передчасно прийняв ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Крім того Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)

не передбачає право судді-доповідача апеляційного суду одноособово приймати ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та про відмову у роз`ясненні рішення, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Згідно із статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення

Відповідно до частин першої-другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Встановивши, що ОСОБА_1 просить роз`яснити ухвалу, якою його апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, вказана ухвала не підлягає примусовому виконанню та не допускає кілька варіантів тлумачення, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у роз`ясненні ухвали від 09 квітня 2021 року.

Щодо повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20), звернула увагу на те, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції, а такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень»

ЦПК України.

Таким чином суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово оскаржену ухвалу від 17 травня 2021 року про повернення апеляційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що заявник не звільнений від сплати судового збору на підставі Закону № 1023-ХІІ та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, оскільки у справі

№ 183/4809/19 позов КП «Новомосковськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення

не є позовом споживача щодо порушення його прав та відповідно до вимог Закону № 3674-VI визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги 2 881, 50 грн, з розрахунку

(150 % х 1 921 грн, де 150 % ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, 1 921 грн - розмір судового збору, який підлягав сплаті при подачі позову у цій справі відповідно до підпункту 1

пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

Однак, відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення та розстрочення його сплати, суд апеляційної інстанції не надав заявнику час для виконання вимог ухвали

від 09 квітня 2021 року в частині сплати судового збору, а помилково відразу повернув апеляційну скаргу.

Отже, повернення 17 травня 2021 року апеляційної скарги ОСОБА_1 у розглядуваній справі не відповідало вимогам процесуального закону.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до помилкового повернення апеляційної скарги, оскаржувана ухвала Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у вказаній частині підлягає скасуванню.

Разом із тим 11 листопада 2021 року Дніпровським апеляційним судом розглянуто повторно подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року та прийнято постанову за результатами апеляційного перегляду справи, якою апеляційна скарга задоволена частково, заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову КП «Новомосковськтеплоенерго».

За таких обставин, підстави для передачі справи для продовження апеляційного розгляду за апеляційною скаргою тієї самої особи

( ОСОБА_1 ), на те саме судове рішення (заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 18 травня 2020 року), відсутні.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження

№ 14-280цс18).

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2021 року в частині повернення апеляційної скарги скасувати.

В іншій частині ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 травня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович