№ 183/5400/16 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 183/5400/16

провадження № 61-12874св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: державне підприємство «Новомосковське лісове господарство», головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Гудименком Володимиром Геннадійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в складі колегії суддів Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У вересні 2016 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання державного акта недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що Піщанська сільська рада з перевищенням своїх повноважень розпорядилася земельною ділянкою державного лісового фонду, що в подальшому призвело до незаконного відчуження земель державної власності на користь фізичної особи, чим порушено охоронювані законом інтереси держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Прокурор указував, що пункт 65 рішення Піщанської сільської ради № 1-18-У від 12 березня 2008 року «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 », яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 0,2499 га на території АДРЕСА_1 , прийнято з порушенням пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка не відносилася до комунальної власності територіальної громади, а входила до складу земель державної власності. Зазначав, що за інформацією ДП «Новомосковське лісове господарство» спірна земельна ділянка відноситься до земель 74 кварталу, 1 виділу державного лісового фонду та знаходяться у постійному користуванні зазначеного державного лісогосподарського підприємства. Вказана земельна ділянка не вилучалась із земель державної власності лісогосподарського призначення і на час прийняття Піщанською сільською радою рішення про її надання у власність знаходилась у користуванні ДП «Новомосковський лісгосп». Приймаючи оскаржуване рішення, Піщанська сільська рада всупереч вимогам статті 20 ЗК України, фактично неправомірно змінила цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та незаконно розпорядилась нею. Оскільки Дніпропетровська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений розпоряджатися землями державної власності, своєї згоди на передачу земельної ділянки державного лісового фонду у власність громадянці ОСОБА_1 не надавала і Піщанську сільську раду на це не уповноважувала, то позивач уважав, що земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею та має бути повернута власнику з підстав, визначених у статтях 387 388 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_1 у подальшому відчужила отриману у власність земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:

визнати неправомірним і скасувати пункт пункт 65 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-18/V від 12 березня 2008 року «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 » щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 980265 від 31 березня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,2499 га з кадастровим номером 1223285500:03:008:0236, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 01-08-126-01085;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 вказану земельну ділянку у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року задоволено заяву Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року, а розгляд справи призначено в загальному порядку.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року з урахуванням змісту ухвали суду від 09 жовтня 2020 року про виправлення описки позов задоволено частково:

витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 0,2499 га з кадастровим номером 1223285500:03:008:0236, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка, передана у приватну власність ОСОБА_1 , має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та належить до земель ДП «Новомосковське лісове господарство» (квартал 74, виділ 1) і з 2002 року не змінювала свого цільового призначення у встановленому законом порядку. Суд зазначив, що вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП «Новомосковське лісове господарство», належало до повноважень Дніпропетровської ОДА, яка своєї згоди на вказані дії не надавала. За таких обставин суд зробив висновок, що держава в особі Дніпропетровської ОДА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, а Піщанська сільська рада відчужила її без вираження на це волі власника, що є підставою для витребування земельної ділянки в останнього набувача на підставі статей 387 388 ЦК України. Оцінюючи доцільність витребування земельної ділянки у власність держави від фізичної особи на предмет пропорційності та дотримання положень Першого протоколу, суд першої інстанції вказав, що повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням; важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки (належністю її до земель лісогосподарського призначення).

Оскільки власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, і для такого витребування оспорення рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право не є ефективним способом захисту, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання неправомірним і скасування рішення та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Суд першої інстанції також зазначив, що з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності звернулася лише Піщанська сільська рада, в задоволенні позовних вимог до якої відмовлено, а тому відсутні підстави для оцінки дотримання чи пропуску позивачем строку на звернення до суду в частині пред`явлення позовної вимоги про витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора задоволено частково:

витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 0,2499 га з кадастровим номером 1223285500:03:008:0236, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що відповідачка зазначила у своїй апеляційній скарзі, а тому на підставі статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог прокурора, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 , а також про неефективність обраного позивачем способу захисту в частині пред`явлених позовних вимог про визнання неправомірним і скасування рішення та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Установивши, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, апеляційний суд надав оцінку доводам відповідачки щодо пропуску прокурором позовної давності. Уважаючи, що позивач не пропустив строк на звернення до суду за захистом порушеного права держави, колегія суддів виходила з того, що:

перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган;

закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів;

Дніпропетровська обласна державна адміністрація отримала право на витребування незаконно вилучених земельних ділянок лише після набуття чинності постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року, якою визнані недійсними та скасовані у зв`язку з перевищенням повноважень рішення Піщанської сільської ради, якими незаконно вилучені земельні ділянки лісового фонду 74 та 75 кварталу і змінено їх цільове призначення;

можливість дізнатися про порушення свого права у Дніпропетровської обласної державної адміністрації виникла з часу пред`явлення прокурором першого позову зазначеної категорії в її інтересах (22 травня 2014 року), тобто з часу, коли адміністрація стала учасником цивільних справ № 0427/1871/12, 0427/2108/12, що розглядались Новомосковським міськрайонним судом;

після зміни Піщанською сільською радою у 2007 році цільового призначення земельних ділянок 74 та 75 кварталу (до яких належить і спірна земельна ділянка), були внесені зміни до Державного земельного кадастру, зокрема, до форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності», що була єдиною формою обліку земель у відповідному регіоні, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка обліковувалась у складі земель житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, право на розпорядження якими Дніпропетровська обласна державна адміністрація не мала;

судові справи, посилання на які містяться в апеляційній скарзі, не свідчать про об`єктивну можливість Дніпропетровської обласної державної адміністрації дізнатися про наявність цих фактів та можливості вжити вичерпних заходів щодо відновлення порушень до 2013 року, оскільки Дніпропетровська обласна державна адміністрація участі у розгляді вказаних справ не приймала.

Аргументи учасників справи

30 липня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати в частині задоволеної позовної вимоги про витребування земельної ділянки з володіння відповідачки як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні питання щодо дотримання прокурором позовної давності апеляційний суд не звернув увагу на те, що ще в 2011 році прокурор звертався з позовом в інтересах держави в особі Державного управління з охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року. Крім того, суд не звернув уваги на те, що підконтрольний Дніпропетровській ОДА орган (обласний центр охорони історико-культурних цінностей управління культури) під час відведення спірної земельної ділянки надав висновок погодження проєкту землеустрою. Вказує, що як Дніпропетровська ОДА, так і прокурор ще з 2008-2009 років мали знати про прийняте Піщанською сільською радою рішення з огляду на наявність численних судових спорів, поданих прокуратурою, спрямованих на повернення у власність держави земельних ділянок 74 та 75 кварталів Новомосковського лісництва. Зазначає, що стороною у спірних правовідносинах є держава, а не її органи (зокрема, Дніпропетровська ОДА). При цьому державі в особі її органів щонайменше з 2011 року відомо про оспорюване рішення Піщанської сільської ради та порушення прав держави, що виразилось у зверненні прокурора до суду з позовом про визнання такого рішення незаконним та його скасування.

У вересні 2021 року від керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд правильно визначився з моментом початку відліку позовної давності та вірно вказав про неможливість Дніпропетровської ОДА вживати будь-яких заходів щодо захисту прав держави до ухвалення Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови від 13 листопада 2013 року про визнання недійсними та скасування рішень Піщанської сільської ради, якими незаконно вилучені земельні ділянки лісового фонду 74 та 75 кварталу і змінено їх цільове призначення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17.

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року оскаржується в касаційному порядку в частині задоволеної позовної вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 . В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 березня 2008 року Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області прийняла рішення №1-18/V «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_1 », пунктом 65 якого затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 1223285500:03:008:0236 за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі цього рішення 31 березня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 980265.

Земельна ділянка, передана у приватну власність ОСОБА_1 , відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП «Новомосковське лісове господарство» (квартал 74, виділ 1) та з 2002 року не змінювала свого цільового призначення. Повноваження з розпорядження такою земельною ділянкою належать до компетенції Дніпропетровської ОДА, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

12 грудня 2008 року ОСОБА_1 відчужила отриману земельну ділянку ОСОБА_2 .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 визнано недійсними та скасовано рішення Піщанської сільської ради № 26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У, на підставі яких земельні ділянки 74 та 75 кварталу ДП «Новомосковське лісове господарство» були незаконно вилучені із земель лісового фонду та введені у межі села Піщанка зі зміною їх цільового призначення на землі житлової і громадської забудови.

Вказані рішення сільської ради, скасовані постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012, були правовою підставою для прийняття Піщанською сільською радою 12 березня 2008 року оскаржуваного рішення про передання у власність громадянам земельних ділянок.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У справі, що переглядається, прокурор просив витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:008:0236 з володіння ОСОБА_2 , яка за висновками судів попередніх інстанцій набула право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1 , яка в свою чергу набула права власності на спірну земельну ділянку в порядку приватизації.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулювався статтею 118 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Подання заінтересованою особою проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є пропозицією (офертою) про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є прийняттям (акцептом) такої пропозиції власником в особі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Таким чином, приватизація земельної ділянки полягає в укладенні договору між громадянином і власником - державою або територіальною громадою (в особі відповідного органу) шляхом здійснення оферти та її прийняття відповідно до частини другої статті 638 ЦК України.

Таким чином, дії ОСОБА_2 були спрямовані на набуття права власності на земельну ділянку (яке заперечується позивачем) на підставі договірних правовідносин між нею та ОСОБА_1 та договірних відносин між територіальною громадою і ОСОБА_1 .

Водночас держава не є учасником цих договірних правовідносин. Тобто, позивач не просить про повернення йому майна як стороні договору (абзац другий частини першої статті 216, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України), а, вважаючи себе власником, прагне витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним (стаття 387 ЦК України).

У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, що Піщанська сільська ради не мала повноважень на прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , оскільки відповідно до статті 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, належало не органам місцевого самоврядування, а органам державної влади - районним державним адміністраціям, обласним державним адміністраціям, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, Раді міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінету Міністрів України (частини п`ята - дев`ята зазначеної статті).

Відповідно до частин третьої-сьомої статті 122 ЗК України (у зазначеній редакції) повноваження щодо передання земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування належало районним, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 57 ЛК України (в редакції, чинній на час приватизації земельної ділянки) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Згідно з частиною третьою зазначеної статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Установивши, що відсутнє рішення уповноваженого органу про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП «Новомосковське лісове господарство» та про зміну цільового призначення земельної ділянки, апеляційний суд зробив правильний висновок про вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза волею власника та наявність правових підстав для витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

З огляду на викладене апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав саме для витребування на користь держави спірної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі відповідачка посилається на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки її доводам щодо пропуску прокурором позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_2 не була повідомлена про час, дату й місце розгляду справи судом першої інстанції, прийняв до уваги її заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, яка міститься в апеляційній скарзі.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15 16 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 183/337/17 (провадження № 61-5922св21), прийнятій у справі з подібними правовідносинами, зазначено, що «відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що з листопада 2012 року держава в особі Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області знала про вибуття з державної власності спірної земельної ділянки, а позовна давність щодо витребування цієї земельної ділянки спливла в листопаді 2015 року. […] Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в цій справі керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області пред`явив позов в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА, а не Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, та безпідставно послався на те, що держава в особі Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області знала про вибуття спірної земельної ділянки з державної власності з листопада 2012 року. При цьому апеляційний суд не встановив, з якого часу Дніпропетровська ОДА могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а також не навів в оскаржуваному судовому рішенні обґрунтування своїх висновків про те, що позовна давність щодо вимоги про витребування спірної земельної ділянки спливла в листопаді 2015 року».

Тобто, встановленню в справі, що переглядається, підлягав момент, з якого саме Дніпропетровська ОДА дізналася про порушення прав держави.

У справі, що переглядається, надаючи оцінку поданій ОСОБА_2 заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд установив наступні обставини:

Установивши неможливість Дніпропетровської ОДА дізнатися про порушення прав держави та вжиття заходів, спрямованих на їх відновлення, до 13 листопада 2013 року з урахуванням незаконної зміни Піщанською сільською радою цільового призначення спірної земельної ділянки, а також факт залучення Дніпропетровської ОДА до участі в справах з подібним предметом та підставами лише в травні 2014 року, апеляційний суд зробив правильний висновок про дотримання прокурором строку на звернення до суду за захистом порушеного права держави.

Доводи касаційної скарги про те, що в 2011 році прокурор вже звертався з позовом в інтересах держави в особі Державного управління з охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради від 12 березня 2008 року та про те, що підконтрольний Дніпропетровській ОДА орган (обласний центр охорони історико-культурних цінностей управління культури) під час відведення спірної земельної ділянки надав висновок погодження проєкту землеустрою, колегія суддів не приймає, оскільки вказані організації та Дніпропетровська ОДА є різними юридичними особами, а тому викладені в касаційній скарзі обставини не свідчать про обізнаність Дніпропетровської ОДА про порушення прав держави та наявність у вказаного органу можливості вжити заходів, спрямованих на їх відновлення, до листопада 2013 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 183/337/17 (провадження № 61-5922св21), дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова апеляційного суду - без змін як прийнята з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають залишенню за ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Гудименком Володимиром Геннадійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в частині задоволення позову керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук