ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 183/5932/17

провадження № 61-36199св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Стрільчука В.А., Тітова М.Ю.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Дніпропетровський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23листопада 2017 року, постановлену у складі судді Сороки О.В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Городничої В.С., Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Дніпропетровський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України.

В обґрунтування заяви зазначив, що 6 серпня 1989 року під час проходження строкової військової служби у військовій частині № НОМЕР_1 отримав травму через падіння з гімнастичних брусів на зайняттях з фізичної підготовки.

У квітні 2016 року Центральна військово-лікарська комісія підтвердила, що його травма пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, проте подані ним до Новомосковського об`єднаного міського військового комісаріату Дніпропетровської області документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернули для доопрацювання через відсутність відомостей про причини та обставини травми.

Посилаючись на те, що після травмування перебував у безпорадному стані і не міг проконтролювати належне оформлення документів, які підтверджують обставини отримання травми, ОСОБА_1 просив вважати встановленим факт отримання ним травми грудного відділу хребта у результаті падіння з гімнастичного снаряду на заняттях з фізичної підготовки 6 серпня 1989 року під час проходження строкової військової служби у військовій частині № НОМЕР_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 .

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що факт і обставини отримання травми під час проходження військової служби, що є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, встановлюється у позасудовому порядку відповідно до визначеної законодавством процедури шляхом звернення до компетентних органів, повноваження яких суд перебирати не може.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23листопада 2017 року без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про визначення законодавством позасудового порядку встановлення факта і обставин отримання травми під час проходження військової служби, а саме шляхом звернення до відповідних компетентних органів, що виключає встановлення цих обставин за рішенням суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що необхідність звернення до суду із цією заявою зумовлена неможливістю будь-яким іншим шляхом підтвердити обставини травмування, яке сталося на зайняттях з фізичної підготовки під час проходження строкової військової служби у військовій частині №73988 6 серпня 1989 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»№460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина першастатті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із цією заявою у зв`язку з тим, що подані ним до Новомосковського об`єднаного міського військового комісаріату Дніпропетровської області документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з травмою, отриманою при виконанні обов`язків військової служби, повернені на доопрацювання через відсутність документів щодо причин і обставин травмування, які підвереджують, що ця травма не пов`язана із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, виплата такої допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Чинне на час отримання ОСОБА_1 травми Положення про медичний огляд у збройних силах СРСР (на мирний та військовий час), затверджене наказом Міністра оборони СРСР від 9 вересня 1987 року №260 (далі Положення №260), визначало, що військовослужбовці строкової служби направляються на медичний огляд командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних військово-лікарських комісій, військових лікувально-профілактичних установ, військовими комендантами гарнізонів, військовими комісарами, органами військової прокуратури або військовим трибуналом, а ті особи, що знаходяться на обстеженні і лікуванні в цивільних лікувальних (лікувально-профілактичних) установах, крім того, головними лікарями (завідуючими) цих установ. Щодо військовослужбовців, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво) у мирний час, і направляються для проходження військово-лікарської комісії, крім інших документів, подається також довідка про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), складена згідно з додатком №18 до вказаного Положення (пункти57, 60).

Цим додатком передбачено, що довідка повинна обов`язково містити зазначення обставин і причин, за яких отримано поранення, травма, контузія або каліцтво (при виконанні бойового, службового завдання, наказу, розпорядження командира, обов`язків військової служби, громадянського обов`язку; на заняттях з бойової, фізичної підготовки; при обслуговуванні та ремонті техніки, виконанні будівельних, господарських та інших робіт; при порушенні вимог загальновійськових статутів Збройних Сил СРСР, наказів, настанов, керівництв та інструкцій, в тому числі по техніці безпеки; в позаслужбовий час за обставин, не пов`язаних з виконанням наказу, розпорядження, службового завдання командира; у відпустці, під час самовільного залишення військової частини або місця служби; за обставин, пов`язаних з вживанням алкоголю, наркотиків і т. д.).

У всіх випадках при медичному огляді військовослужбовців і за умови встановлення діагнозу військово-лікарська комісіявизначає причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) з перебуванням на фронті, проходженням військової служби або виконанням обов`язків військової служби. Постанови військово-лікарської комісіїпро причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) з перебуванням на фронті, виконанням обов`язків військові служби приймаються на підставі достовірних документів (довідка командира військової частини, службова або медична характеристика хворого в амбулаторії при первинному зверненні про медичну допомогу, картка обліку травми, матеріали адміністративного розслідування, дізнання або кримінальної справи, атестації, довідка державної лікувальної установи, історія хвороби або виписка з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини або лікаря військового лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця, довідка архівної установи) про причини і обставини, при яких їх отримано. При цьому військово-лікарська комісія приймає до уваги документи, складені не пізніше одного місяця після отримання військовослужбовцями поранення (контузії, травми, каліцтва). Показання свідків не можуть бути підставою для визначення причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) з перебуванням на фронті, виконанням обов`язків військової служби (пункт 114).

Відповідно до пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014року №530 (далі Положення №530), чинного на час проходження ОСОБА_1 огляду у Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України, після проходження штатної військово-лікарської комісії у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Згідно з пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі Порядок №975), військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додається також копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що для встановлення причин та обставин травмування військовослужбовця визначено позасудовий порядок, так як з`ясування і фіксація таких відомостей віднесена до повноважень інших органів та посадових осіб.

Так, причини та обставини отриманої військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва), фіксуються у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка складається командиром військової частини, або містяться у інших документах, вказаних у пункті 114 Положення №260, складеними медичними установами чи органами дізнання/досудового розслідування.

Відповідно до статті 256 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час звернення ОСОБА_1 із цією заявою, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 частини другої статті 122 ЦПК України у тій же редакції вказано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що встановлення причин та обставин отримання ОСОБА_1 травми під час проходження строкової військової служби відноситься до компенсації інших органів, які суд не може підміняти, що свідчить про визначення законодавством позасудового порядку вирішення відповідного питання і є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Доводи заявника про неможливість будь-яким іншим шляхом підтвердити обставини травмування, яке сталося під час проходження строкової військової служби у військовій частині №73988 6 серпня 1989 року, касаційний суд відхиляє.

Так, згідно з Положенням №260причини та обставини, за яких військовослужбовцем отримано травму, встановлюються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка складається командиром військової частини, або можуть міститися у інших документах (службовій або медичній характеристиці хворого в амбулаторії при первинному зверненні про медичну допомогу, картці обліку травми, матеріалах адміністративного розслідування, дізнання або кримінальної справи, атестації, довідці державної лікувальної установи, історії хвороби або виписки з неї, свідоцтві про хворобу, записі лікаря військової частини або лікаря військового лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця, довідці архівної установи). Такі обставини не можуть підтверджуватися показаннями свідків.

Заявник, звертаючись із цією заявою, вказав про незазначення у медичній документації обставин отримання травми, проте не вказав, чи складалася щодо нього довідка про обставини травми за формою, встановленою додатком №18 до Положення №260.

Таким чином, оскільки встановлення причин та обставин отримання військовослужбовцем травми здійснюється у позасудовому порядку і віднесено до компетенції інших органів, та враховуючи відсутність доказів звернення ОСОБА_1 щодо отримання відповідної довідки до військової частини або доказів її нескладення за фактом травмування, касаційний суд відхиляє доводи заявника щодо неможливості будь-яким іншим шляхом підтвердити обставини отримання ним травми.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій постановили їх з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті411ЦПКУкраїни у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями400 і 401 ЦПКУкраїниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги,та статтею 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С.О. Карпенко В.А. Стрільчук М.Ю. Тітов