ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 183/6737/17
провадження № 51-1490км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
захисника ОСОБА_16(у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій -
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040350001275, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_4 за таких обставин.
28 квітня 2017 року близько 04:42 на пров. Академіка Жлуктенка у
м. Новомосковську Дніпропетровської області, ОСОБА_1 побачив раніше йому не знайому ОСОБА_4 , що прямувала на роботу через пустир у напрямку вул. Сучкова м. Новомосковська, яку він прийняв за свою дружину
ОСОБА_5 і з якою мав конфліктні стосунки на ґрунті ревнощів, та почав переслідувати ОСОБА_4 (сприймаючи її за ОСОБА_5 ), попрямувавши за нею.
Близько 04:55, наздогнавши ОСОБА_4 біля залізничних шляхів поблизу електричної опори № 17 на відстані близько 300 метрів від вул. Заводській, ОСОБА_1 підійшов до неї ззаду та умисно, з метою вбивства
нібито ОСОБА_5 , невстановленим під час досудового розслідування предметом завдав ОСОБА_4 3 удари по голові, а коли та впала на землю, почав наносити їй удари невстановленими предметами по різних частинах тіла, після чого здавив органи шиї. Смерть ОСОБА_4 настала на місці події від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 115 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої залишені без задоволення, а виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_17 порушує питання про скасування судових рішень в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначають, що ОСОБА_1 безпідставно виправдано в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_4 . Вважають, що доказам сторони обвинувачення не надано належної оцінки. На думку прокурорів, апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду стосовно неналежності та недопустимості, як доказів: даних протоколу огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_5 , на якому містяться смс-повідомлення з погрозами на її адресу, при цьому цей протокол та зміст смс-повідомлень безпосередньо судом не досліджувався; речового доказу - чоловічих кросівок, на яких міститься кров потерпілої; даних протоколу огляду одягу та взуття ОСОБА_1 від 08 травня 2017 року та похідних від нього доказів. При цьому зазначають, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що місцевий суд, піддаючи сумніву наявність на кросівках ОСОБА_1 крові потерпілої під час їх первинного огляду та, зазначаючи про порушення органами досудового розслідування вимог ст. 237 КПК під час їх вилучення, не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_6 та експерта-генетика. Стверджують, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що у вироку не наведено показань свідка ОСОБА_7 , якого було допитано місцевим судом та цим показанням не надано належної оцінки, а свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на відеозапису безсумнівно впізнали в особі, яка рухалася провулком за потерпілою,
ОСОБА_1 . Вказують, що суд апеляційної інстанції не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, і, залишаючи її без задоволення, своїх висновків не мотивував. Крім того, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, у тому числі з підстав несвоєчасного подання такого клопотання та порушення права на захист ОСОБА_1 . Вважають судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370 419 КПК.
У запереченнях на касаційній скарги прокурорів захисник ОСОБА_16 просить залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційні скарги прокурорів частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник та виправданий заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурорів.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами, передбаченими ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіряючи у межах касаційних вимог прокурорів ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційній інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою прокурора, зазначених вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1 , визнав неналежним доказом протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_5 від 24 листопада 2017 року, оскільки наявні у ньому смс-повідомлення загрозливого та образливого характеру від
ОСОБА_1 жодним чином ані підтверджують, ані спростовують винуватість останнього в умисному вбивстві потерпілої; дійшов висновку про те, що досліджений в судовому засіданні відеозапис у сукупності з протоколами його огляду та перегляду від 07 вересня та 17 листопада 2017 року, а також показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у судовому засіданні доводять лише ймовірність того, що особа, яка близько 4:42 28 квітня 2017 року слідує за ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 і не доводять зазначену обставину поза розумним сумнівом.
Крім того, місцевий суд визнав недопустимим доказом протокол огляду одягу та взуття ОСОБА_1 від 08 травня 2017 року, речові докази - кросівки (на одному з яких, було виявлено кров ОСОБА_4 ), а також похідні докази - протоколи огляду від 11 травня та 07 вересня 2017 року, висновки експертів № 720 та № 312. Таке рішення було мотивовано тим, що в протоколі первинного огляду слідчим детально не описувалися вилучені кросівки, а саме наявність на них забруднень РБК, а самі кросівки не опечатувалися, що викликало в суду сумнів, що речовина, яка була виявлена 11 травня 2017 року під час повторного огляду кросівок за участю експерта імунолога ОСОБА_9 і, яка в подальшому була об`єктом генетичної експертизи № 312, була наявна на кросівках станом на час їх первинного огляду та вилучення - 08 травня 2017 року.
Не погоджуючись з виправдувальним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу в якій, порушуючи питання про його скасування, посилався на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, неправильність висновків суду про визнання недопустимими та неналежними доказів сторони обвинувачення, про що наводив відповідні доводи, обґрунтовуючи своє твердження стосовно безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч. 1
Так, прокурор в апеляційній скарзі зазначав про те, що місцевий суд, визнавши неналежним, як доказ, протокол огляду предмета від 24 листопада 2017 року (мобільного телефону свідка ОСОБА_5 ), в порушення вимог ст. 7 23 КПК безпосередньо в судовому засіданні його не досліджував, а лише долучив до матеріалів справи. У той же час, на думку прокурора, цей протокол та зміст смс-повідомлень з погрозами на адресу ОСОБА_5 , а також й показання цього свідка свідчать про існування в ОСОБА_1 злочинного наміру на вбивство колишньої дружини, з якою в нього були конфліктні відносини на грунті ревнощів. Крім того, прокурор зазначав про те, що судом не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , а також даним протоколів огляду та перегляду відеозапису від 07 вересня та 17 листопада 2017 року за їх участю, які свідчать про те, що зазначені свідки, які добре знали ОСОБА_1 (колишня дружина та сусідка) за зовнішніми ознаками, одягом, ходою, зачіскою впізнали останнього як особу, яка йшла по провулку за потерпілою незадовго до її вбивства.
Також, прокурор вказував і на безпідставність визнання місцевим судом недопустимими доказами вилучених у ОСОБА_1 кросівок зі слідами РБК (речовий доказ) та протоколу огляду від 08 травня 2017 року, посилаючись на те, що істотних порушень, які б мали наслідком визнання цих доказів недопустимими, не допущено. У зв`язку із цим, окрім іншого, наводив доводи про те, що наявність відповідних слідів (плям) на вилучених кросівках, їх упакування та опечатування, підтверджується показаннями в судовому засіданні свідка - понятого
ОСОБА_6 , а також дослідженою судом та наявною в матеріалах справи біркою від пакування кросівок під час огляду предметів 08 травня 2017 року. Крім того, на спростування висновків місцевого суду стосовно недоведеності наявності РБК на кросівках ОСОБА_1 на час їх первинного огляду та вилучення 08 травня 2017 року, прокурор посилався на показання експерта-генетика ОСОБА_10 про те, що кров у рідкому стані зберігається у експертному відділенні за особливих умов у холодильнику при температурі від + 5 до - 8.
Як видно з ухвали, апеляційний суд залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, послався на ті ж доводи, підстави та висновки, що й місцевий суд, фактично продублювавши вирок. Між тим наведені доводи прокурора підлягали ретельній перевірці судом апеляційної інстанції, з наведенням власних переконливих мотивів їх необґрунтованості (обґрунтованості) у тому числі, шляхом повторного дослідження доказів, про що сторона обвинувачення подала відповідне клопотання, яке безпідставно апеляційний суд залишив без задоволення. При цьому Суд звертає увагу також на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставилося питання не тільки про скасування вироку суду першої інстанції, а й про ухвалення нового обвинувального вироку щодо ОСОБА_1
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК) і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок по дослідженню й оцінці доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. При цьому, у певних випадках, дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Окрему увагу колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальний процесуальний закон не містить заборони для сторони кримінального провадження звернутись до апеляційного суду із клопотанням в порядку ч. 3 ст. 404 КПК після відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, і навіть під час апеляційного розгляду на стадії вирішення клопотань перед початком судового розгляду. Отже, твердження в ухвалі суду апеляційної інстанції про те, що прокурор пропустив відповідний термін для подачі клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, є надуманим.
Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що апеляційний розгляд здійснено з порушеннями статей 405 404 КПК, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 419 370 КПК, а тому вона підлягає с касуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Відповідно касаційні скарги прокурорів підлягають частковому задоволенню.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином розглянути скаргу прокурора, а також апеляційну скаргу представника потерпілої та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурорів задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13