ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №1840/3710/18
адміністративне провадження №К/9901/552/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом приватного підприємства "ЛЕНД КАПІТАЛ" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Савицької Н.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, ухвалену у складі головуючого судді Яковенка М.М., суддів Лях О.П., Старосуда М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. У вересні 2018 року приватне підприємство "ЛЕНД КАПІТАЛ" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило суд визнати протиправними дії службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшого державного виконавця Сіренка Сергія Володимировича, щодо вимоги про надання інформації від приватного підприємства "ЛЕНД КАПІТАЛ".
2. Позов обґрунтовано тим, що старший державний виконавець, під час виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м.Києва, вчиняючи виконавчі дії, щодо витребування у позивача інформації стосовно іншого боржника діяв протиправно, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку особи, яка не є стороною виконавчого провадження та не є особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій, надавати таку інформацію.
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року позов задоволений.
4. Не погодившись з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та "NIBULON S.A." подали апеляційні скарги.
5. Харківський апеляційний адміністративний суд, постановою від 13 грудня 2018 року скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року та закрив провадження в адміністративній справі у зв`язку з тим, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та юрисдикція адміністративного суду не поширюється на цю справу. За висновком суду апеляційної інстанції, розгляд цієї справи відноситься до цивільної юрисдикції суду, який видав виконавчий лист.
IІ. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
6. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу.
7. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
8. В обґрунтування касаційної скарги відповідач, зокрема посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України зазначає, що цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги і справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
ІІI. Джерела права і акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), Суд зазначає наступне.
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2017 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами про стягнення з ПрАТ "Компанія РАЙЗ" на користь компанії "NIBULON SA" боргу в сумі 17536000 дол. США.
12. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 22.01.2018 відкрито виконавче провадження №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м.Києва №759/16206/14-ц, боржником в якому є ПрАТ " Компанія Райз".
13. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. на адресу позивача направлено запит № 55583162/20.1-4/23 від 03.09.2018, у якому викладно вимогу протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього запиту подати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відомості про належне приватному акціонерному товариству "Компанія "Райз" (попереднє найменування - публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз") (код ЄДРПОУ 13980201) майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати приватному акціонерному товариству "Компанія "Райз" (попереднє найменування - публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз") (код ЄДРПОУ 13980201) та довідку про стан заборгованості позивача перед приватним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (попереднє найменування - публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз") (код ЄДРПОУ 13980201), письмові пояснення щодо підстав і строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів.
14. Не погодившись з такими діями державного виконавця позивач звернувся до суду з цим позовом.
15. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що даний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та юрисдикція адміністративного суду не поширюється на цю справу, а підлягає розгляду судом, який видав виконавчий лист за правилами цивільного судочинства.
16. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
17. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
18. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
19. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
21. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
22. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. У пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
24. За частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
25. Згідно із частиною першою статті 14, частинами першою, другою статті 15 цього Закону учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
26. За частинами першою, другою статті 74 цього Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
27. Стаття 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
28. Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
29. Зміст фактичних обставин і системний аналіз нормативних положень свідчить, що питанням яке підлягає вирішенню є належність заявлених позовних вимог до юрисдикції адміністративного суду.
30. Як зазначалося предметом спору у цій справі є дії державного виконавця по направленню позивачу ПП "ЛЕНД КАПІТАЛ" запиту про надання інформації при виконанні виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва про визнання та надання згоди на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами про стягнення з ПрАТ "Компанія РАЙЗ" на користь компанії "NIBULON SA" боргу в сумі 17536000 дол. США.
31. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
32. Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.
33. Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.
34. Звернення позивача до цивільного суду, який видав виконавчий документ не можна вважати зверненням до належного суду, оскільки позивач не належить до суб`єктів оскарження, бо не є стороною виконавчого провадження, які відповідно до вимог статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) мають право звернутися до суду із скаргою.
35. При цьому, Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що як положення статті 447 ЦПК України, так положення частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» стосуються виконання виконавчого листа, що виданий судом на підставі судового рішення.
36. Як зазначалося положенням пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження» крім примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа виданого судом на підставі судового рішення, виокремлено також примусове виконання виконавчих листів, виданих судом на підставі рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в цій справі виконавчий лист був виданий на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами, тобто на виконання рішення іншого органу, а не судового рішення.
38. Оскарження дій державного виконавця щодо виконання рішень іншого органу згідно з частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється до відповідного адміністративного суду.
39. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, є помилковим. Апеляційний суд належним чином не визначив характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета й підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов хибного висновку щодо неналежності спору до юрисдикції адміністративного суду.
40. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
41. Згідно із частиною першою статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
42. Порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції призвело до безпідставного закриття провадження у цій справі, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження її розгляду.
43. Ухвалою судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року, і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року.
44. Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року було скасоване рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року.
45. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у цій справі відкрите помилково, а тому згідно з частиною другою статті 339 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), підлягає закриттю.
46. Викладені у поданому до Суду відзиві доводи і вимоги позивача щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не підлягають розгляду Судом.
47. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
48. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
49. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року скасувати.
50. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у справі №1840/3710/18, як помилково відкрите ухвалою судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року.
51. Справу направити для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська