Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 184/1378/19

провадження № 61-613св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Малашиної Ю. Б., та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою відповідача ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 є матір`ю відповідача.

Вказували, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи з дитинства за загальним захворюванням, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, а

ОСОБА_3 непрацездатною за віком.

Осіб, які б мали обов`язок утримувати позивачів, крім відповідача, немає.

ОСОБА_3 на час звернення із позовом до суду виповнилось 81 рік, тому вона потребує піклування та допомоги від своєї працездатної дочки. ОСОБА_3 не була позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_4 та не ухилялася свого часу від виконання батьківських обов`язків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не працюють, оскільки в місті Покров відсутні вакансії для осіб з інвалідністю.

Позивачі вказують, що відповідач є працездатною за віком, працює неофіційно, має стабільний дохід та має можливість сплачувати аліменти на утримання відповідачів.

За таких обставин просили суд стягнути з відповідача на користь

ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення його сином - ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на користь

ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) довічно; на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) довічно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 27 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (повнолітніх непрацездатних брата та сестри відповідача), суд першої інстанції виходив з відсутності умов, визначених в частині другій

статті 267 Сімейного кодексу України (далі - СК України), які передбачають обов`язок по утриманню повнолітніх непрацездатних брата та сестру, зокрема відсутності доказів можливості надання відповідачем матеріальної допомоги.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 (матері відповідача), суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, яка отримує пенсію за віком у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум, вважаючи, що ця необхідність має визначатись залежно від її матеріального становища, а право на аліменти відповідно до статті 202 СК України має непрацездатна особа, яка незабезпечена прожитковим мінімумом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2019 року залишено без змін.

Приймаючи постанову від 11 грудня 2019 року, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Переглядаючи справу в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що вони отримують пенсію, соціальну допомогу, розмір яких перевищує прожитковий мінімум, установлений законом для осіб, які втратили працездатність, а матеріали справи не містять доказів спроможності надання відповідачем матеріальної допомоги непрацездатним брату та сестрі.

Щодо вирішення позову в частині стягнення аліментів на користь

ОСОБА_3 апеляційний суд зазначив, що сам факт непрацездатності батьків не є безумовною підставою для виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просять скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована суперечністю висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи.

Дохід ОСОБА_1 із січня по червень 2019 року кожного місяця був меншим ніж прожитковий мінімум, проте суди не врахували вказані обставини. Пенсії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 становлять 1 497 грн та 1 994,94 грн відповідно, що хоча і перевищує прожитковий мінімум, однак є мізерним, а позивачі вимушені жити за межею бідності.

Також заявники посилалися на неврахування судами попередніх інстанцій того, що відповідач є працездатною як за віком, так і за станом здоров`я; має у власності нерухоме майно; була працевлаштована, але звільнилася за власним бажанням, що не свідчить про її неможливість за станом здоров`я чи з інших підстав працювати, а є лише способом ухилення від сплати аліментів. При цьому, позивачі у власності нерухомого майна не мають, живуть у будинку на умовах платного користування; є непрацездатними; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в силу захворювань та віку не можуть працювати; ОСОБА_1 , який є інвалідом третьої групи, немає можливості влаштуватися на роботу за основним місцем проживання за вакансіями, які йому рекомендовані висновком МСЕК.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ОСОБА_4 подано відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Просила врахувати, що вона не має можливості утримувати будь-яких осіб, крім себе.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач

ОСОБА_4 мають спільних батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та із 10 січня 1991 року отримує пенсію за віком, призначену довічно.

Суди встановили, що згідно довідки про доходи № 5898288854811874

від 09 липня 2019 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Нікопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та розмір її пенсії за віком за період з 01 січня 2019 року по

30 червня 2019 року складає 11 757,4 грн, при цьому сума пенсії за

січень - лютий 2019 року склала 1 892,94 грн щомісячно, а протягом

березня - червня 2019 року - 1 992,94 грн щомісячно.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено пенсію, як особі з інвалідністю другої групи. Висновком МСЕК від 22 травня 2001 року

ОСОБА_2 при повторному огляді визнано особою з інвалідністю другої групи з 01 червня 2001 року, безстроково.

Із довідки про доходи № 6909999004001914 від 09 липня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Нікопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, сума пенсії за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року складає 11 392,17 грн, при цьому, сума пенсії за січень - лютий 2019 року склала 1 497 грн щомісячно, за березень - квітень 2019 року - 2 702,08 грн, за травень - червень

2019 року - 1 497 грн щомісячно.

Крім того, відповідно до довідки виконавчого комітету Покровської міської ради Управління праці та соціального захисту населення від 22 липня

2019 року № 4346/15, ОСОБА_2 перебуває на обліку у зазначеній державній установі та одержує державну соціальну допомогу, розмір якої за період з січня 2019 року по червня 2019 року становив 8 982,00 грн, тобто 1 497 грн щомісячно.

Також суди встановили, що відповідно до посвідчення серії 301 № 122533 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначено пенсію, як особі з інвалідністю з дитинства третьої групи, довічно.

Згідно довідки про доходи № 2555955520531304 від 09 липня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Нікопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію по інвалідності, всього за період з 01 січня

2019 року по 30 червня 2019 року сума пенсії складає 6 480,42 грн, при цьому за січень 2019 року - 1 122,75 грн, за лютий 2019 року - 748,50 грн, за березень 2019 року - 1 423,59 грн, за квітень 2019 року - 1 688,58 грн, за травень 2019 року - 748,50 грн, за червень 2019 року - 748,50 грн.

Із витягу з протоколу засідання координаційної ради з питань сімейної та гендерної політики, попередження насильства в сім`ї, протидії торгівлі людьми при виконавчому комітеті Покровської міської ради Дніпропетровської області від 24 січня 2019 року № 1 судом встановлено, що родину ОСОБА_1 визнано такою, що опинилась в складних життєвих обставинах, та вирішено забезпечити надання соціальних послуг з питань офіційного працевлаштування ОСОБА_1 , перерахунок державної допомоги як малозабезпеченій родині та підготувати відповідь щодо питання приватизації нерухомості за адресою реєстрації ОСОБА_1 .

Крім того, уповноваженому представнику сім`ї - ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу: з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року в сумі 2 803,25 грн; з 01 травня 2019 року по 31 жовтня 2019 року в сумі

1 946, 26 грн.

Також суди встановили, що між Покровським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (далі - Центр) та ОСОБА_1 26 березня 2019 року було укладено договір про здійснення консультування, орієнтованого на виконання завдання - сприяння у працевлаштуванні та вирішенні соціально-побутових проблем. В подальшому Центром було здійснено запит до Дніпровського обласного центру зайнятості, який повідомив, що в філії відсутні вакансії за професіями чергового, вахтера, які рекомендовані висновком МСЕК ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю третьої групи із протипоказаннями важкої фізичної праці та з тривалим перебуванням на ногах; проте, повідомлено про наявність вакансій «комірник», «прибиральник службових приміщень» для осіб з інвалідністю у ТОВ «Максіпром груп».

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 його останнім місцем роботи є Орджонікідзевський виправний центр № 79, де позивач пропрацював з 15 березня 2006 року по 13 квітня 2006 року електриком та був звільнений за власним бажанням.

Станом на 18 липня 2019 року ОСОБА_1 не перебував на обліку в Покровській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості ні як шукаючий роботу, ні як безробітний, і лише з 23 липня 2019 року знаходиться на обліку в центрі зайнятості.

Суди встановили, що згідно витягу з протоколу засідання координаційної ради з питань сімейної та гендерної політики, попередження насильства в сім`ї, протидії торгівлі людьми при виконавчому комітеті Покровської міської ради Дніпропетровської області від 30 липня 2019 року № 7 вирішено припинити надання соціальних послуг та допомоги з боку соціальних служб міста родині ОСОБА_1 як такій, що подолала складні життєві обставини.

З довідки про склад сім`ї від 18 вересня 2017 року суди встановили, що ОСОБА_4 зареєстрована по АДРЕСА_1 , де проживає сама.

Згідно довідки Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-7, станом на 22 липня 2019 року, у

ОСОБА_4 доходи відсутні.

Із трудової книжки ОСОБА_4 суди встановили, що

02 грудня 2015 року вона була звільнена з посади головного спеціаліста відділу землеустрою, охорони та ринку землі Управління Держгеокадастру у Нікопольському районі Дніпропетровської області за угодою сторін, після чого їй було розпочато виплату по безробіттю до 15 вересня 2016 року.

Із довідки від 13 серпня 2019 року № 491 Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області суди встановили, що відповідач працювала з 25 липня 2019 року на посаді соціального працівника з посадовим окладом 3 203 грн.

25 вересня 2019 року ОСОБА_4 звільнено з вказаної посади за власним бажанням.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, в редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання брата і сестри

Відповідно до частини другої статті 267 СК України повнолітні брати і сестри зобов`язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

Аналіз вказаної норми матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання непрацездатних повнолітню сестру, брата можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: родинний зв`язок; непрацездатності особи (тобто досягнення особою пенсійного віку, наявності інвалідності, отримання права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування); потреба в матеріальній допомозі, відсутність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, які відповідно з правилами, встановленими нормами глав 9, 16 та 17 СК України зобов`язані в першу чергу утримувати своїх непрацездатних, які потребують матеріальну допомогу, чоловіка, дружину, повнолітніх дітей, батьків; спроможність повнолітніх братів, сестер надавати матеріальну допомогу.

Зазначені умови створюють юридичний склад, необхідний для виникнення у непрацездатних повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальну допомогу суб`єктивного права на отримання аліментів від повнолітніх братів та сестер.

Таким чином, якщо відсутня хоча б одна з умов, вказаних в частині другій статті 267 СК України, необхідних для виникнення у повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальну допомогу права на отримання матеріальної допомоги від своїх повнолітніх братів та сестер їх аліментний обов`язок не виникає.

Встановивши, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , мають матір ОСОБА_3 , отримують пенсію і соціальну допомогу та те, що позивачами не доведено наявності можливості у ОСОБА_4 надавати матеріальну допомогу своїм повнолітнім непрацездатним брату та сестрі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій того, що відповідач є працездатною особою і має у власності нерухоме майно не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачами факту існування у відповідача можливості надавати матеріально допомогу непрацездатним брату і сестрі, з наявністю якої частина друга статті 267 СК України, зокрема і пов`язує виникнення у повнолітнього брати і сестри такого обов`язку.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та не дають підстав вважати, що в цій частині судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у вказаній частині, ці доводи переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання матері

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202 203 СК України). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов`язкової умови для стягнення аліментів.

Натомість, така умова є обов`язковою у правовідносинах за позовом одного із подружжя до іншого про стягнення коштів на утримання на підставі норм передбачених Главою 9 Розділу ІІ СК України.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня

2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги

(стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі

№ 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19).

Таким чином, у справі, що переглядається суди встановивши, що позивач є непрацездатною в силу свого віку (81 рік) передчасно відмовили у задоволенні позову про стягнення аліментів на її утримання із повнолітньої дочки, та дійшли помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_3 потреби у матеріальній допомозі лише з тих підстав, що розмір отримуваної нею пенсії перевищує прожитковий мінімум.

При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати непрацездатну матір.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що ОСОБА_3 хоча і є непрацездатною, проте отримує пенсію у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребує матеріальної допомоги, є безпідставними, оскільки положення статей 202 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов`язкової умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів із дітей на утримання непрацездатних батьків.

Дійшовши формального висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із отриманням ОСОБА_3 пенсії, що перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доказам, поданими останньою на доведення обставин потреби у матеріальній допомозі, зокрема доказам, що свідчать про стан її здоров`я та необхідність здійснення витрат на лікування і профілактичні заходи.

За таких обставин оскільки, з урахуванням повноважень касаційного суду, недоліки допущені судами попередніх інстанцій, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати висновок про застосування норм права викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня

2019 року в справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), дослідити та дати оцінку доказам наданим сторонами, у тому числі тим, які впливають на визначення розміру аліментів на утримання непрацездатної матері та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 400 402 409 410 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області

від 27 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович