№ 184/657/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 184/657/21

провадження № 61-163св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригора Тетяна Василівна,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначала, що вона є власником земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , кадастрові номери 3221286401:01:017:0010 та 3221286401:01:017:0009.

У 2003 році ОСОБА_3 на земельній ділянці, кадастровий номер 3221286401:01:017:0009, яка розташована на АДРЕСА_1 , почала самочинне будівництво житлового будинку.

У 2015 році право власності ОСОБА_1 на цей житловий будинок на підставі поданих нею документів зареєстровано, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відомості внесені до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 361/4783/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області. Державна реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Благобудконсалт» (далі - ТОВ «Благобудконсалт»), про визнання інформації недостовірною, скасування технічного паспорту на будинок, державної реєстрації та декларації про готовність об`єкту до експлуатації позов задоволено частково та скасовано рішення реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер 46615846 від 30 жовтня 2015 року, про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року у справі № 361/4783/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року залишено без змін.

У зв`язку з набранням рішення Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року законної сили здійснено реєстраційні дії. Проте, замість того, щоб повноцінно скасувати реєстрацію будинку, внесено зміни в реєстраційний запис, якими просто виключили ім`я власника будинку. Тобто будинок зареєстрований, а власник у нього відсутній.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ «Благобудконсалт», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ «Благобудконсалт», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок відмовлено.

У подальшому Верховним Судом ухвалено додаткове рішення у цій справі, яким скасовано накладений в результаті забезпечення позову арешт на будинок, розташований на АДРЕСА_1 .

Позивач переконує, що оскільки в результаті розгляду цієї справи у позові відмовлено, реєстрацію будинку не скасовано, то вона є одноосібним власником будинку, як це було до подання відповідного позову, і в зв`язку з цим виникає необхідність відновити становище власника будинку, яке було до рішень Броварського міськрайонного суду м. Києва та Апеляційного суду Київської області у справі № 361/4783/16-ц.

Також позивач стверджує, що державний реєстратор відмовив у задоволенні її заяви про реєстрацію права власності на спірний будинок та послався на арешт, однак додатковим рішенням Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 361/4783/16-ц цей арешт скасовано, проте поки що не пред`явлено до виконання.

На підставі наведеного вище, заявник просила суд встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: визнано, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати у справі покладено на заявника.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із таким рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_2 , через свого представника - ОСОБА_4 , у липні 2021 року звернулася до суду з апеляційною скаргою, зазначивши, що оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 681,00 грн.

Приймаючи указану постанову, апеляційний суд виходив із того, що заявник, за наявності постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року, якою була задоволена касаційна скарга ОСОБА_1 , рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок - відмовлено та наявності ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2020 року про скасування накладеного в результаті забезпечення позову арешту на будинок, розташований на АДРЕСА_1 , не звернулась до органу державної реєстрації прав для відновлення свого порушеного права, а саме скасування накладеного в результаті забезпечення позову арешту на будинок, розташований на АДРЕСА_1 , отже не вчинила дій, які передбачені чинним законодавством, а звернулась до суду з заявою про встановлення факту, який не підлягає встановленню, в той час як чинним законодавством передбачено інший порядок відновлення порушеного права заявника.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій, з урахуванням уточнень і посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не надав належної оцінки тому, що наведений у частині першій статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), перелік юридичних фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним;

- не врахував, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки не могла у встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» спосіб внести відомості про своє право власності на об`єкт нерухомого майна до Державного реєстру прав на підставі визначених законом документів;

- не звернув увагу на те, що державна реєстрація набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно у цьому випадку здійснюється виключно на підставі судового рішення;

- безпідставно розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 , оскільки вона є особою, яка не брала участі у справі і у неї було відсутнє право апеляційного оскарження рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року у цій справі;

- не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 125/328/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 758/35/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 638/2365/19.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 184/657/21 із Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У травні 2022 року матеріали справи № 184/657/21 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, які розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , кадастрові номери 3221286401:01:017:0010 та 3221286401:01:017:0009.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності 30 жовтня 2015 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року у справі № 361/4783/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Державна реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, ТОВ «Благобудконсалт», про визнання інформації недостовірною, скасування технічного паспорту на будинок, державної реєстрації та декларації про готовність об`єкту до експлуатації позов задоволено частково та скасоване рішення реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер 46615846 від 30 жовтня 2015 року про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року у справі № 361/4783/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4783/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ «Благобудконсалт», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок - відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 361/4783/16-ц скасовано накладений в результаті забезпечення позову арешт на будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Зазимської сільської ради Броварського району Підіпригори Т. В. відмовлено у державній реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з тих підстав, що в базі даних реєстру було виявлено обтяження на вказаний об`єкт від 07 листопада 2016 року, а саме арешт нерухомого майна № 17326795.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення заявник посилалась на те, що вона має право відновити право власності на житловий будинок, для чого необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що після ухвалення Касаційним цивільним судом Верховного Суду рішення від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4783/16-ц ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що заявник, за наявності постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року, якою була задоволена касаційна скарга ОСОБА_1 , рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2018 року скасовано в частині в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок - відмовлено та наявності ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2020 року про скасування накладеного в результаті забезпечення позову арешту на будинок АДРЕСА_1 , не звернулась до органу державної реєстрації прав для відновлення свого порушеного права, а саме скасування накладеного в результаті забезпечення позову арешту на будинок, розташований на АДРЕСА_1 , отже не вчинила дій, які передбачені чинним законодавством, а звернулась до суду з заявою про встановлення факту, який не підлягає встановленню, в той час як чинним законодавством передбачено інший порядок відновлення порушеного права заявника.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , оскільки вона є особою, яка не брала участі у справі і у неї було відсутнє право апеляційного оскарження рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Звертаючись до суду за апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року представник ОСОБА_2 , яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_4 , вказав на те, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на обсяг прав ОСОБА_2 , оскільки таким рішенням фактично визнано право власності на житловий будинок, що побудований за грошові кошти та силами ОСОБА_2 , в якому вона проживає та яким користується, за ОСОБА_1 .

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України ОСОБА_2 , як особа яка не брала участі у справі, має право на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року, оскільки вказаним судовим рішенням вирішено питання про її права та інтереси.

Також апеляційний суд врахував, що наразі в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа № 640/26327/20 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа № 361/2819/21 за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на цей об`єкт нерухомості, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявний спір про право.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 125/328/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 758/35/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 638/2365/19, є безпідставними з урахуванням того, що висновки наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції не суперечать висновкам наведеним в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду.

Так, у вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

Суд апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, врахував вказані висновки Верховного Суду, але відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки встановив, що законодавством передбачено інший порядок відновлення порушеного права заявника.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У наведеній заявником постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявника про неврахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки не могла у встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» спосіб внести відомості про своє право власності на об`єкт нерухомого майна до Державного реєстру прав на підставі визначених законом документів, а також про те, що державна реєстрація набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно у цьому випадку здійснюється виключно на підставі судового рішення, є безпідставними, оскільки за обставин цієї справи чинним законодавством передбачено інший порядок відновлення порушеного права заявника, ніж звернення до суду із заявою про встановлення юридичних фактів в порядку окремого провадження.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний