ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 185/10036/21

провадження № 51-183км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12021041370000256 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Вступ

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 03 травня 2021 року приблизно

о 14:30, перебуваючи в стані наркотичного (канабіноїдного) сп`яніння, керуючи технічно-справним мотоциклом, допустив порушення Правил дорожнього руху та здійснив зіткнення керованого ним мотоцикла з велосипедом малолітної потерпілої у результаті чого остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.

Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги засудженого, вирок місцевого суду залишив без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, засуджений подав касаційну скаргу в якій просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання та пом`якшити покарання на строк передбачений мінімальними межами санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 03 травня

2021 року приблизно о 14:30, перебуваючи в стані наркотичного (канабіноїдного) сп`яніння, керуючи технічно-справним мотоциклом, рухався по ґрунтовій дорозі у с. Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області, обрав швидкість руху приблизно 80 кілометрів на годину, що перевищує максимально допустиму швидкість у населеному пункті - 50 км/год, тим самим порушив Правила дорожнього руху. Крім цього, маючи об`єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості для руху, не врахував дорожню обстановку та, маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді зміни напрямку руху малолітнього велосипедиста, яка керувала дитячим велосипедом, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, чим допустив грубе порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення передньою частиною, керованого ним мотоцикла, з переднім колесом велосипеда малолітньої потерпілої. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Порушення засудженим вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі засуджений просить змінити оскаржувані судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і просить пом`якшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України на строк передбачений мінімальними межами санкції вказаної норми.

Не оспорюючи фактичних обставин справи, правової кваліфікації дій та призначеного йому додаткового покарання, засуджений стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, наслідків скоєного, даних про його особу, обставин, які пом`якшують покарання, його постзлочинну поведінку, спрямовану на залагодження своєї провини, відсутність до нього з боку потерпілої сторони будь-яких претензій, думку зазначеної сторони кримінального провадження щодо визначення йому покарання, наявність на утриманні власної матері, що в сукупності давало судам підстави призначити йому покарання у мінімальних межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу

засудженого не подавалися.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України встановлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікація його дій і призначене додаткове покарання в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Відповідно до ст. ст. 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

З огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.

Доводи касаційної скарги засудженого про неправильне врахування судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні своїх рішень обставин, які пом`якшують покарання та позитивно характеризують його особу, колегія суддів вважає є необґрунтованими з огляду на таке.

Стосовно обставин даного кримінального провадження, слід зазначити, що відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням. При цьому хоча по відношенню до наслідків вина засудженого є необережною, проте об`єктом посягання являється здоров`я іншої людини та наслідком вчинення якого є спричинення малолітній дитини середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Так, з матеріалів даного провадження слідує те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивну характеристику за місцем проживання, думку потерпілої сторони щодо визначення засудженому покарання, відсутність у зазначеної сторони кримінального провадження будь-яких претензій до засудженого, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення. При цьому суд зважив на наявність обставин, що пом`якшують покарання - визнання своєї вини у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, що його обтяжують.

На підставі наведених даних, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання наближеного до мінімальних меж санкції статті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме: у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано характер та наслідки скоєного кримінального правопорушення, а саме те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення ним Правил дорожнього руху, оскільки засуджений рухався із швидкістю, яка перевищувала максимально дозволену на відповідній ділянці дороги швидкість в 50 км/год, те, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, свідомо керував джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого, порушуючи Правила дорожнього руху, спричинив негативні наслідки для малолітньої дитини у виді отриманих нею середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що відповідно до

п. 1.7 Правил дорожнього руху, водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, зокрема як велосипедисти, а усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними, зокрема

до дітей.

Крім цього, місцевий суд вірно зважив на те, що засуджений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, втім належних висновків для себе не зробив.

З урахуванням наведеного, злочинні дії засудженого мають значну суспільну небезпеку та можливі наслідки від таких дій становлять загрозу для оточуючих.

Також не знижує тяжкості й небезпечності злочину, вчиненого

засудженим за наведених обставин, характеристика останнього у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини і як результат відсутність до нього у потерпілої сторони будь-яких претензій та те, що він має на утриманні власну матір.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер дій засудженого, наслідки діяння, суд обґрунтовано призначив засудженому покарання, наближене до мінімальних меж санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок суду належно вмотивований.

З рішенням місцевого суду погодився апеляційний суд і погоджується колегія суддів.

З урахуванням наведеного, призначене засудженому покарання відповідає принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та сприятиме виправленню засудженого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідає вимогам статті 65 КК України.

Крім цього, доводи касаційної скарги засудженого про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій позиції потерпілої сторони в частині призначення йому покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, позиція потерпілої сторони кримінального провадження щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, приймаючи своє рішення в частині призначеного засудженому покарання, діяв в межах своїх дискреційних повноважень.

Таким чином, відсутні підстави вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам

ст. ст. 50 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і відповідають вимогам статті 370 КПК України.

Врахувавши зазначене, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

30 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від

14 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7