ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 185/1691/21

провадження № 51-217км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040370000197, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йомупокарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначенопокарання зач. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідноз вироком суду, 18 лютого 2021 року близько 19:45 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 перебували на вул. Дніпровській у м. Павлограді, де побачили в районі автобусної зупинки «40 років», що неподалік будинку № 565 на тій же вулиці, раніше незнайому ОСОБА_3 , в руках якої бувмобільний телефон.

У цей же день близько 19:50 ОСОБА_1 підійшов спереду до ОСОБА_3 та ривком вихопив з її рук мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 9А», заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 2283 грн.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, а саме: пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 3 роки. Захисник уважає, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК, суд першої інстанції правильно врахував дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують покарання засудженого, відсутність обставин, що обтяжують його покарання. Стверджує, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає вимогам статей 50 65 КК через суворість.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_8 вважала, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Захисник ОСОБА_9 та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але

в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 420 КПК установлено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги захисника, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та кваліфікація його дій захисником не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів уважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують таобтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.

Апеляційний суд зазначив, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив тяжкий злочин протягом нетривалого часу після звільнення з місць позбавлення волі, суспільно корисною працею не займається, не працює та не має офіційних джерел прибутку, на обліку в нарколога і психіатра не перебуває. Місцевий суд також врахував обставини, що відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_1 (повністю визнав вину, розкаявся, відшкодував завданий збиток), відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та дійшов висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК.

Як зазначив апеляційний суд у своєму вироку, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не врахував дані про його особу.

Апеляційний суд правильно вказав, що підставою для застосування ст. 69 КК є не просто наявність сукупності обставин, визнаних судом такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого. Встановлені судом обставини повинні відповідати критеріям, які здатні, з урахуванням характеру скоєного, знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У цьому кримінальному провадженні обставини, які б відповідали цим критеріям, відсутні.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції у вироку не навів переконливих доводів того, що призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК буде сприяти виправленню ОСОБА_1 і попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів,особу винного, який раніше неодноразово судимий, протягом 2014-2020 років чотири рази був притягнутий до кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_1 вчиняв кримінальні правопорушення після умовно-дострокового звільнення та протягом двох місяців після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив тяжкий злочин. Засуджений не працює та не має офіційних джерел прибутку. Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , апеляційний суд урахував його щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Апеляційний суд правильно виключив як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , відшкодування завданого ним збитку, оскільки викрадене майно було повернуто потерпілій завдяки діям правоохоронних органів, які затримали ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування місцевим судом положень ст. 69 КК щодо ОСОБА_1 та призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави щодо застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК відсутні.

Вирок апеляційного суду не суперечить положеннямстатей 370 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6