ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 186/544/17
провадження № 61-7801св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відділення виконавчої дирекції фонду в місті Першотравенську Дніпропетровської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року, постановлену суддею Демиденком С. М., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відділення виконавчої дирекції фонду в місті Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної страхової виплати (індексації).
В обґрунтування позову зазначав, що він перебуває на обліку у відповідача
з 22 лютого 2006 року у зв`язку з професійним захворюванням, отриманим
6 жовтня 2005 року. Під час повторного огляду за висновком МСЕК від 19 лютого 2014 року йому встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності
з березня 2014 року та 3 група інвалідності безстроково.
Постановою відповідача № 0415/5052/5052/40 від 20 лютого 2014 року йому призначено перераховану щомісячну грошову суму у разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку у розмірі 1 557,53 грн, з 1 березня 2014року - безстроково.
Позивач вважав, що з червня 2014 року величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком перевищила 101%, тому з цього часу призначена йому страхова виплата має бути виплачена з урахуванням індексу інфляції.
На думку позивача, йому недоплачено індексацію, розмір якої на квітень
2017 року складає 6 659,51 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 26 травня 2017 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем вимог ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 11 травня 2017 року про залишення позову без руху у визначений судом строк.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2017 року відхилено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 26 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суд першої інстанції про визнання неподаним та повернення позову у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позову без руху з підстав несплати судового збору. Апеляційний суд, врахувавши характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що позивач не відноситься до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про покладення на позивача обов`язку зі сплати судового збору за подання позову про стягнення недоплаченої щомісячної страхової виплати (індексації).
Вважає, що пред`явлений ним позов фактично стосується відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, тому відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області
від 2 листопада 2017 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Апеляційним судом встановлено, що у травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відділення виконавчої дирекції фонду в місті Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної страхової виплати (індексації).
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 11 травня 2017 року подану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її статті 119 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час пред`явлення позову, та зазначено, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 280 грн. Цією ж ухвалою надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 26 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 11 травня 2017 року про залишення позову без руху у визначений судом строк.
Відповідно до частини п`ятої статті 119 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час звернення до суду з указаним позовом, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК України у цій же редакції Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Відповідно до частини другої статті 121 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року, якою залишено позов без руху з підстав невідповідності його вимогам статті 119 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу, а саме недодання документу, що підтверджує сплату судового збору, або доказів, що підтверджують звільнення його від такої сплати.
Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 як позивач не має сплачувати судовий збір за подання позову про відшкодування шкоди з посиланням на пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд врахував наступне.
Судовий збір не повинен обмежувати право заявника на доступ до правосуддя, його розмір має бути розумним. Разом з цим, судовий збір виконує роль обмежувального заходу, який попереджає подання необґрунтованих й безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
Надаючи оцінку посиланням позивача про звільнення його в силу закону від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції встановив характер спірних правовідносин і дійшов правильного висновку про те, що позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, оскільки ним пред`явлено позов про стягнення недоплаченої щомісячної страхової виплати (індексації).
Доводи касаційної скарги про те, що позивач звільнений від сплати судового збору є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав належну оцінку. Судовим рішенням апеляційного суду обґрунтовано відхилено ці доводи заявника та наведено мотиви на їх спростування, з якими погоджується і касаційний суд.
За змістом статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі
Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 121 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час звернення позивача з позовом, для визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу у зв`язку із невиконанням ухвали суду.
При цьому судами правильно застосовано положення пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 121 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, оскільки предмет позову та правова природа сум, заявлених до стягнення, є іншими, ніж визначені пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвал суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди, встановивши характер спірних правовідносин, предмет позову і фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання відповідності позовної заяви вимогами закону, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня
2017 року, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 409 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 26 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук