Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 190/1678/15-ц

провадження № 61-8108св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М.Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року у складі судді Митошоп В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 014/122293/3196/74 від 17 січня 2007 року отримав кредит в розмірі 25 075,00 доларів США зі сплатою 13,50% річних строком на 240 місяців, тобто до 17 січня 2027 року. У забезпечення цього договору між банком та ОСОБА_2 17 січня 2007 року був укладений договір поруки.

Посилаючись на те, що відповідачами зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту не виконуються, вимога банку про дострокове погашення суми кредиту залишена без належного реагування та виконання, а заборгованість за кредитним договором не погашена, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/122293/3196/74 від 17 січня 2007 року в розмірі 23 306, 71 доларів США, що еквівалентно 492 877,32 грн, з яких 16 769,78 доларів США, що еквівалентно 354 637,97 грн - заборгованість за кредитом, 6 536,93 доларів США, що еквівалентно 138 239,35 грн - заборгованість за відсотками.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правовідносин припиненими.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк, не пред`явив до неї, як поручителя, вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому в силу положень закону порука є припиненою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 492 877,32 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано поруку припиненою.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальником допущена заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь банку в гривневому еквіваленті, а вимоги банку до поручителя не підлягають задоволенню з підстав задоволення зустрічного позову, а саме припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, у зв`язку з тим, що банк пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 306, 71 доларів США, що еквівалентно 492 877,32 грн, з яких 16 769, 78 доларів США, що еквівалентно 354 637,97 грн - заборгованість за кредитом, 6 536, 93 доларів США, що еквівалентно 138 239,35 грн - заборгованість за відсотками.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором лише з позичальника, оскільки порука в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України припинена. При цьому зазначив, що відповідно до вимог статей 192 533 ЦК України, пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» заборгованість має бути стягнута у валюті кредитування, із зазначенням гривневого еквіваленту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку до поручителя та задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог про припинення поруки відмовити.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог до боржника не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК Українисудом касаційної інстанції не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для припинення поруки, не врахувавши при цьому, що банк скориставшись правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку його дії, а саме 29 липня 2015 року надіслав на адресу позичальника та поручителя письмові вимоги про дострокове погашення кредиту, змінивши строк виконання основного зобов`язання з 17 січня 2027 року на 29 вересня 2015 року, й саме з цього часу почався відлік шестимісячного строку для пред`явлення вимоги поручителю, як це передбачено частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, поза увагою судів залишилося те, що за правилами статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки, й такий строк сторонами встановлено, а також порука може бути припинена в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів поза межами строку, водночас в іншій частині вона не припиняється.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 17 січня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 014/122293/3196/74, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 25 075 доларів США зі сплатою 13,50% річних строком на 240 місяців, тобто до 17 січня 2027 року. Погашення кредиту та процентів згідно графіку здійснюється щомісячно.

У забезпечення цього договору, того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком у повному обсязі по зобов`язанням позичальника.

29 липня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» банк направив відповідачам вимоги про дострокове погашення кредиту, яке ОСОБА_2 згідно поштового повідомлення не отримувала.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість за кредитним договором станом на 15 жовтня 2015 року складає 23 306, 71 доларів США, що еквівалентно 492 877,32 грн, з яких 16 769, 78 доларів США, що еквівалентно 354 637,97 грн - заборгованість за кредитом, 6 536, 93 доларів США, що еквівалентно 138 239,35 грн - заборгованість за відсотками, яку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути з боржника та поручителя в солідарному порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дана справа переглядається у межах доводів касаційної скарги в частині вирішення позовних вимог банку про стягнення боргу за кредитним договором з поручителя як солідарного боржника та зустрічного позову про припинення поруки.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У статті 554 ЦК Українивстановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом статті 559 ЦК України(тут і далі редакції, чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя, цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у статтях 263, 264, частині п`ятій статті 267 ЦК України. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін.

Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК Українистрок припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі поруки , а саме в пункті 4.1 передбачили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Таким чином, вказаний строк є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, та для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду з відповідним позовом до поручителя.

Крім того, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням, у іншому випадку порука в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК Україниприпиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу визначеного договором поруки строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою та як видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як і сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, у разі пред`явлення вимоги до поручителя у зв`язку з настанням строку виконання відповідної частини основного зобов`язання, поза межами строку дії поруки , в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції, чинній, на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував, не надав належної правової оцінки договору поруки, укладеному 17 січня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , зокрема пункту 4.1, яким сторони погодили строк дії поруки, унаслідок чого не з`ясував час, з якого необхідно обчислювати строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, не встановив період, протягом якого порука припиняється в частині щомісячних платежів, та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічного позову про припинення поруки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки під час касаційного розгляду неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень статті 400 ЦПК Українищодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення в оскаржуваній частині не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи у вказаній частині на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями, 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання припиненими правовідносин скасувати, справу у вказаній частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов